Каталог джерел

Французький інформатор спростовує цісарські донесення про битву й описує невдалий штурм К'ярі, власні втрати та чутки про значні втрати противника. Наводить протест герцога Мантуанського проти імператорського декрету.

Балюз дякує волинському воєводі за повідомлення про переговори щодо військової конфедерації та сповіщає про швидку зустріч у Варшаві. Він також переказує скупі вісті з Франції про пересування військ, успіхи на морі та перспективи мирних перемовин.

Жан-Жеро де Балюз повідомляє руському воєводі про відправлення листів до Парижа та передає лист від пані маркізи. Він також звертається з проханням використовувати легший папір через високу вартість поштових відправлень.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про просування французько-савойських військ у Міланському герцогстві, облогу Валенци та ймовірний нейтралітет Італії. Він також згадує про успішну аудієнцію польського посла при французькому дворі.

Дюпор пояснює затримку з відповіддю та повідомляє про галіот, який відплив із Ґданська вісімнадцятого числа і пройшов митне оформлення двадцять другого. Він побоюється, що війна ускладнить перевезення коней та в'їзд із ними до Франції.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє Яблоновському про відсутність свіжих новин, надсилаючи лише статтю з гамбурзької газети. Він також висловлює адресатові та його дружині привітання з нагоди прийдешнього нового року.

Ж. Ґ. де Балюз детально розповідає про перебіг морського бою кавалера Жана Барта з голландським конвоєм та військові хитрощі, застосовані проти англійських кораблів, що наближалися. Він також переказує чутки про ймовірну загибель командувача та повідомлення про поступ у переговорах щодо загального миру й ситуацію в П'ємонті.

Автор повідомляє про попередні умови миру, протести на рейхстазі, заходи міської безпеки та морські приготування Франції й Англії.

Газетний витяг описує сподівання на мир, експедицію де Пуентіса, смерті й призначення посадовців, карнавальну сатиру, публікації проти Спінози, а також відповідь єзуїтів на листи Паскаля.

У реляції висвітлено французькі позиції під Ураго та К'ярі, підготовку мостів, доріг і фашин, а також висунення герцога Сесто до Адди. Описано почуті відомості про маневри противника та скарги його дезертирів на нестачу хліба.

Автор висловлює новорічні побажання, повідомляє про те, що Дюпор очікує на відправлення, а також про стан маршалкової литовської під час відсутності чоловіка. Із явним застереженням переказує чутку про вихід французів з облоги.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Автор з’ясовує справу невідправлених листів до маркізи де Бетюн та замовлення дзеркал. Повідомляє про від’їзд французького посла до короля в Біржах, чутки про повернення двору та мир зі Швецією, а також висловлює побоювання щодо внутрішнього становища.

Лист містить повідомлення про визнання імператором та королем Іспанії нейтралітету Італії після облоги Валенци, а також про виведення військ з Апеннінського півострова. Автор також описує зростання сподівань на загальний мир, подорож савойської принцеси до Франції та поточні події при паризькому дворі.

Автор пояснює відсутність відповідей протягом двох пошт ювілейною подорожжю до Ловича. Він згадує про зрив сеймику у Вишні та сумнівається в чутках про приїзд адресата перед сеймом.

Де Балюз ще не отримав нової пошти, тому переказує непідтверджені новини про перемир'я в Гольштейні та долю Водемона. Він обговорює заплановане весілля доньки канцлера і запрошує адресата до Варшави.

Ж. К. де Балюз повідомляє волинському воєводі про надії на загальний мир у Європі після укладення перемир'я в Савої та про морські дії союзників. Він також бажає Польщі спокою та злагоди під час майбутнього обрання нового монарха.

Документ містить рукописний перелік та підсумовування числових позицій, складені на звороті листування. Розрахункові нотатки, ймовірно, є частиною фінансових розрахунків, пов'язаних з адресатом.

Ж. Ґ. де Балюз надсилає Яну Станіславу Яблоновському вісті про хоробрість герцога Савойського під К’ярі. Він також повідомляє про смерть англійського короля Якова II та визнання принца Уельського його наступником французьким двором.

Де Балюз радіє поліпшенню стосунків адресата з королевою. Він передає версію заяв страчених учасників змови проти Вільгельма Оранського, запозичену з голландської газети, та захищає Якова II і Францію від звинувачень у співучасті. Згадує маневри французьких флотів, а також стан здоров'я короля та відкладений від'їзд двору на Русь.

Де Балюз описує шість пакунків, надісланих банкіром Еліссаном: картини, зображення кошиків із фруктами, одяг та розібране дерев'яне ліжко. Згадує про вексель, перебування маркіза при армії та пересування військ в Італії, Фландрії й на Рейні.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про перебіг мирних переговорів у Делфті, неправдиві чутки щодо попередніх статей та французькі морські озброєння в Бресті й Рошфорі.

Ж. Ґ. де Балюз передає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському звістки про напруженість довкола Гольштейну, полювання короля Англії та призначення на урядові посади у Франції. Він також повідомляє про відправлення урочистої меси в Дрездені та прибуття французьких артистів до Польщі.

Ж. Ґ. де Балюз повідомляє волинському воєводі про умови мирного договору між Францією та Савоєю й оцінює його військово-політичні наслідки. Він також сповіщає про жалобу через смерть архієпископа Кельнського, роззброєння англійських кораблів та успіхи корсарів із Сен-Мало.

Автор очікував на приїзд адресата, але отримав його лист до Парижа. Він повідомляє сприятливі для Франції новини та узгоджує подальші дії щодо векселя, надісланого пільським стольником.

Автор надсилає витяг, що спростовує частину новин, вигідних для цісарців. Він погоджує відправлення тисячі ріксдалерів Дюпору та нагадує про власні п'ятдесят франків, сплачених під час розрахунку за рахунком Сайо в Парижі.

Ж. К. де Балюз переказує волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському повідомлення отця Воти про операції французької армії під Турином та запеклий опір населення П'ємонту. Крім того, він інформує про банкрутство Банку Англії та надсилає додаток із новинами з Парижа.

Ж. К. де Балюз повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про напруженість у відносинах між Данією та Швецією через Гольштейн, про невирішене питання дев'ятого курфюрства, а також про сутички в Гессені. Він також згадує про рекомендованого ним слугу, якого має привести великий гетьман.

Де Балюз вітає з приїздом і пологами воєводини. Просить пояснити чутки про невдоволення Яблоновського прийомом у Франції та відхилені пропозиції. Також узгоджує спосіб розрахунку паризького боргу.

Рукописні новини висвітлюють дії французьких військ у Нідерландах, на Рейні та в П'ємонті. Містять чутки про смерть іспанської королеви-вдови та таємні переговори Кальєра; автор чітко розмежовує чутки та відомості, які вважає достовірними.

Ж. Ґ. де Балюз рекомендує Станіславу Яну Яблоновському пред'явника листа, котрий уже здобув прихильність великого гетьмана. Він просить воєводу про надання тому опіки та запевняє у своїй глибокій повазі.

Автор висловлює радість з приводу одужання воєводини. Він пояснює відсутність кореспонденції від маркізи де Бетюн і запевняє, що її син отримав гроші та мав намір повернутися до Франції.

Автор повідомляє гетьману Яблоновському про перебіг воєнних дій у Європі, зокрема про успіхи французьких військ у Каталонії та корсара Жана Барта на морі, маневри в Нідерландах, а також ситуацію під Турином і Темешваром. Він також описує враження папських дипломатів від відвідин Версаля та сповіщає про смерть іспанської королеви-вдови.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

П. Баль пояснює Цєпановському обставини повернення підданого хлопця, якого Цєпановський запідозрив у завданні шкоди та прогнав у гніві. Автор бере слугу під захист, вказуючи на його невинуватість і готовність виправдатися, та просить адресата зберегти колишню прихильність.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських міщан на чотири роки від усіх королівських податків, мит та військових підвід з огляду на понесені ними витрати на фортифікацію міста. Водночас він підтверджує попередні вольності, надані Львову його батьком, королем Казимиром IV Ягеллончиком.

Аньоло Бандінеллі повідомляє Марціна Анчовського про доручення панові Францішеку безпечно й без зволікань пересилати його листи з Варшави. Запевняє адресата у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг і очікує на його приїзд до Вільна.

Король Ян Ольбрахт на вальному сеймі в Пйотркуві підтверджує станам Королівства Польського, зокрема шляхті та жителям Руської землі, всі привілеї та вольності, надані його попередниками — королями Владиславом Ягайлом і Казимиром Ягеллончиком.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск ґродського уряду до справи єврея не мав на меті утискати їхні права. Він пояснює це відсутністю руського воєводи, до чиєї юрисдикції належав суд над євреями. З огляду на те, наскільки далеко просунувся розгляд, він радить спільно завершити справу, водночас вказуючи на королівське застереження, аби ґродський уряд не зловживав наданим допуском.

Барановський повідомляє, що клопотав про королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, проте король відмовив, остерігаючись шахрайських записів, які могли б порушувати його право на кадуки. Водночас автор вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа від архієпископа та прохань. Відомості про попереднього прохача та одне застереження залишаються непевними.

Король Ян Ольбрахт підтверджує, що надзвичайні податки, добровільно ухвалені на сеймі в Пйотркуві мешканцями Львівської землі для потреб оборони держави, мають одноразовий характер. Він зобов'язується королівським словом, що ці побори не створять прецеденту і в майбутньому не стягуватимуться як постійна повинність.

Зміни кольорів 100 сувоїв рашу можуть надійти занадто пізно. Баркер також обіцяє замовити два годинники у найкращого майстра в місті та пояснює складнощі з перевіркою точності їхнього ходу.

Окремий аркуш із тринадцятьма колірними позиціями замовлення на 100 штук товару та проханням швидко повідомити про зміни.

Баркер повідомляє про замовлення 100 штук кольорової коронної раші на Домініка та очікує на гроші від Роберта, сина Форбса.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських погорільців на 15 років, а решту жителів на 10 років від нововстановленого міського податку та будь-яких інших зборів. Пільга має на меті допомогти оговтатися від збитків після пожежі та відбудувати будинки, вежі й оборонні укріплення міста.

Барклей пояснює Каммінгу, що прийняв вексель на 2200 тимфів, проте не має цієї монети. Він пропонує шеляги або талери за визначеним курсом, просить зачекати кілька днів і різко критикує поведінку особи, яка пред'явила вексель.

Барклей акцептує вексель Каммінґа на 2200 тимфів, проте пропонує виплату в талерах або шелягах. Пані Ґера [?] відмовляється від інших монет. Автор просить Форбса розсудити справу і надсилає лист пред'явниці векселя.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Якуб Бартольді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про виїзд до Ґданська з метою отримання позики у розмірі шести тисяч талерів і просить про забезпечення боргу паном Вінарським. Він також клопоче про повернення відібраної в нього ріллі у Свеці та закликає поновити едикт, що забороняє міщанам незаконно заставляти та розпродавати луки шляхті.

Львівські райці засвідчують, що Станіслав Мальдзик разом із дружиною Малґожатою передали її рідному братові Петру Ниманту права на Зінджиховський фільварок на передмісті Львова. Правочин містить клаузулу про взаємне пережиття, яка визначає повернення майна дарувальникам або його вічний перехід у власність обдарованого.