Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Дюпре дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за рекомендаційні листи до пані Замойської, яка, втім, раніше вже доручила своїм синам підшукати собі слугу на власний розсуд. Автор листа просить про подальше покровительство та висловлює надію на прийняття на службу в майбутньому.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка разом із сином Яном Сигізмундом надає львівським міщанам і купцям привілей на безмитне ввезення та продаж будь-яких товарів на території Угорщини й Семигороду. Це пожалування є виявом вдячності за гостинність, прихильність і допомогу, надану монархам радою та жителями Львова під час їхнього багатомісячного перебування в місті.

Полковник Ебрезель підтверджує отримання коштів і виконання таємних доручень у Білоцерківській фортеці та сповіщає про урочисте святкування з нагоди коронації монарха. Він також запитує воєводу про спосіб відправлення матеріалів проведеного слідства.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Фердинанд Енґельгардт надсилає листа з проханням вручити його Андреасу Бойду, щоб отримати від нього борг у розмірі 216 флоринів. Він також повідомляє про прибуття та подальшу відправку лейпцизьких товарів і передає новорічні вітання.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про повернення з Веліхова затриманої бочки юхти, бідкаючись через псування шкір унаслідок промокання, що завдасть значних збитків. Він також сповіщає про стан ринку, ціни на московські шкіри та інші пропоновані товари.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення паки сукна та лейпцизької скрині через візників до Львова та Ярослава. До листа додає перелік понесених витрат і рахунок на суму 338 флоринів із проханням зарахувати її на свій баланс.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє про відправлення до Ярослава партії сукна, яку везуть візники Ян Ослік і Томаш Кєлбіка. Він також просить стягнути з Андреаса Бойда залишок боргу в розмірі 210 рейхсталерів, перш ніж повертати йому зобов'язання.

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Никодим Жабоклицький запевняє Яна Яблоновського у своїй вірності та просить у нього протекції й підтримки. У приписках повідомляє про присутність чужинців у Львові та ув'язнення перемишльських підданих міською вартою в Городищі.

Никодим Жабоклицький скаржиться Янові Яблоновському на ключника та сойтуса, які напали на підданих із Тарноґури, що везли сіль, і побили челядь. Каштелян просить покарати винних і наказати повернути награбоване майно.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Жарден вітає Яна Станіслава Яблоновського з нагоди призначення на посаду руського воєводи й надсилає йому в дарунок дичину. Він також звертається з проханням про протекцію у клопотанні про канонію у Львові в разі її звільнення.

Король Сигізмунд Август вирішує спір між владою міста Львова та цехом різників, підтверджуючи угоду 1550 року, що врегульовує правила торгівлі м'ясом у дні вільного торгу. Водночас монарх закріплює виняткове право львівських різників на продаж м'яса поза визначеними ярмарковими днями та скасовує взаємні судові витрати сторін.

Документ встановлює детальний перебіг кордонів та насипання межових курганів (копців) між селом Козельники, що належало францисканцям, та міськими ґрунтами Львова і селами Сихів та Зубра, покладаючи край дотеперішнім суперечкам і тілесним ушкодженням. Крім того, підтверджує надане конвенту міською владою право на обмежене вирубування дров на опалення та випас худоби на міських землях за умови збереження належних відносин із містом.

Вацлав Жевуський дякує львівському проконсулу та райцям за виявлену до нього прихильність і шле взаємні побажання довголітнього благополуччя. При цьому він запевняє магістрат у своїй незмінній відданості та повазі.

Подільський воєвода Михайло Жевуський звертається до президента Львова з проханням допомогти в набутті оренди приміського села Білогорща на підставі отриманого королівського рескрипту. Натомість він обіцяє суворе дотримання умов контракту, а також постійну прихильність і вдячність міській владі.

Подільський воєвода Михайло Жевуський висловлює проконсулу та консулам міста Львова та їхнім родинам побажання благополуччя й здоров'я з нагоди Нового року. При цьому він запевняє їх у своїй незмінній прихильності, повазі та готовності до подальших послуг.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Анджей Жидовський повідомляє руському воєводі про зрив сеймику стороною, яка не змогла зберегти чинність попередніх сеймових постанов. Автор передбачає скликання наступного зібрання та просить про подальші, детальніші інструкції.

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Король Сигізмунд Август роз'яснює і підтверджує привілей свого батька, постановляючи, що апеляційні справи з міських судів Львова, надіслані в запечатаних сувоях через призначеного посланця, мають розглядатися королівським судом без урахування генеральних відкладень (лімітацій). Це правило поширено на осіб усіх станів і юрисдикцій, які судяться у львівських судах.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова на захист скривдженого кредитора, пана Йонакія, вимагаючи стягнути борг із недобросовісного боржника Анджея Торосовича або ж ув'язнити його. Гетьман обґрунтовує свою підтримку заслугами Йонакія перед Річчю Посполитою.

Гетьман Станіслав Жолкевський наказує львівським райцям негайно передати панові Бродецькому кварцяні гроші, надіслані бранденбурзьким курфюрстом, які були депоновані у львівській ратуші. Ці кошти терміново потрібні для потреб війська.

Польний гетьман коронний Станіслав Жолкевський наказує львівським райцям невідкладно передати панові Бродецькому передані на зберігання до ратуші гроші з бранденбурзької кварти з огляду на нагальні потреби війська. З канцелярійного напису випливає, що посланець гетьмана забрав згадані кошти 12 серпня 1614 року.

Документ розв'язує юрисдикційну суперечку між владою Львова та вірменською громадою, визначаючи межі підсудності міського та вірменського судів у кримінальних і майнових справах. Король підтверджує право вірмен обирати дванадцятьох сеньйорів для судочинства по черзі з війтом, а також унормовує питання міського порядку та складання присяги.

Станіслав Журавський, цехановський стольник, просить бурмистра та райців міста Львова про прихильність до свого приятеля, пана Вальтера, у справі щодо вин, яка розглядається у Львові. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності віддячити за виявлену ласку.

Король Сигізмунд II Август затверджує подані статті та правопорядок цеху львівських миловарів, схвалені раніше райцями міста Львова у 1561 році.

Адам Забєжовський повідомляє Францішека Завадського про труднощі з пошуком підвід для перевезення білоцерківського меду до Львова через обтяження місцевих людей фуражними повинностями на користь війська, розташованого на зимових квартирах. Він також просить надіслати розписку за двадцять одну бочку меду, відправлену до Язловця.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській митрополичій капітулі право стягувати мостове та гребельне мито в селі Вербіж, первісно надане Владиславом Ягайлом, а також встановлює детальний тарифікатор зборів, призначених на необхідний ремонт доріг, гребель і мостів.

Король Сигізмунд II Август підтверджує запис із пйотркувських радницьких книг 1538 року щодо продажу будинку з ділянкою та садом за Краківською брамою в Пйотркуві вівтарником Яном Краскою на користь райців і бурмистра міста Львова. Покупців було зобов'язано сплачувати щорічний чинш у розмірі 15 грошів на користь згаданого вівтаря на свято св. Матвія.

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Завадський доносить воєводі про судові труднощі та неспокій, спричинені конфедератами в період безкоролів'я, а також про з'ясування справи спірних оплат у Мостиськах. Він також повідомляє про велику кількість бочок меду, забраних зі Старого Дна та панської пасіки, заявляючи про безкомпромісний розрахунок з орендарем.

Львівські райці, діючи як управителі шпиталю Святого Духа, записують мельникові Мацею Мальському та його дружині Катажині суму 30 гривень на третій частині новозбудованого млина на річці Полтві в селі Малехів, а також передають їм цю частину у володіння та користування. Документ застерігає права довічного володіння Вавжинця Моравінського та його дружини Анни на решту дві частини млина й покладає на Мацея Мальського обов'язок подальшого утримання всього об'єкта.

Філіп де Заглі повідомляє волинському воєводі про завершення вимушеного перебування в Ерзурумі та запланований виїзд до двору шаха з посольством. Він наполягає на надісланні королівського листа для перського правителя, застерігаючи водночас від доручення дипломатичних місій духовенству.

Апостольський нунцій Джан Франческо Коммендоне відновлює гідність декана у митрополичій капітулі у Львові, наказуючи обирати декана з-поміж місцевих каноніків. Крім того, він інкорпорує до капітульного столу костел св. Івана за мурами Львова разом з усіма його маєтностями та прибутками, призначаючи їх на утримання цієї гідності.

Загоровська сповіщає волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про смерть свого чоловіка. Вона запрошує його на похоронні урочистості, призначені на 21 березня 1697 року в отців домініканців у Луцьку.

Король Сигізмунд II Август повторно інкорпорує села Зубра та Сихів до магдебурзького права міста Львова, підтверджуючи їхній статус після перевірки на екзекуційному сеймі. Документ звільняє ці маєтності від земської юрисдикції, земських податків і військових повинностей, зобов’язуючи їх лише сплачувати податок шос разом із містом.

Мацей Заленський повідомляє зі столиці про відкладення судової справи Гайдера та про відсутність канцлера й підканцлера. Він також переконливо просить друга доглядати за хворою дружиною та пильнувати залишений дім.

Валентій Залеський повідомляє воєводі Янові Станіславу Яблоновському про щасливе прибуття із суднами до Швеця, а також про суворий контроль і високі митні збори в Торуні. Він також сповіщає про актуальні ціни на збіжжя й полотно та труднощі із забиранням деревців із Вілянова.

Валентій Залеський повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про успішне прибуття до Торуня та про затримки з прийомом збіжжя з вини варшавських урядовців. Також інформує про необхідність сплати торунського мита, а також про низькі ціни на збіжжя та брак попиту на полотно.