Каталог джерел

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

З Лейпцига Ґалецький дякує за отриманий лист і зичливість, згадує тутешній двір і королеву. Він повторює прохання про заступництво та опіку над дружиною і дітьми.

Францішек Зигмунт Галецький сповіщає шваґра про щасливе народження сина, довіряючи немовля та всю родину його опіці. Він також згадує про свій відхід від двору й тривожні вісті, що доходять, про взаємну недовіру серед магнатів.

Францішек Зиґмунт Ґалецький надсилає гетьману Яблоновському звіт короля щодо місії холмського старости в Ковелі. Згадує про пересторогу уникати розпалювання війни та триматися правового шляху.

Францішек Галецький складає Станіславу Яблоновському новорічні побажання, просячи про відновлення колишньої прихильності та опіку над родиною перед запланованим виїздом за кордон. Він також порушує питання фінансових розрахунків за утримання полку (регіменту) та своїх суперечок із маркізом д'Арк'єном.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

Кароль Ґалбрейт виправдовується перед Артуром Форбсом за зволікання зі сплатою боргу, пояснюючи затримку неплатежами від власних боржників і застоєм у торгівлі сап'яном. Він запевняє адресата у швидкому розрахунку й обіцяє винагородити його за очікування.

Кароль Ґалбрейт дякує Артурові Форбсу за надіслані співчуття та повідомляє про розпорядження виплатити тисячу злотих, зібраних із боргів його челядником. Він також заявляє про готовність викупити вексель, виписаний паном Бохеном, під час найближчого ярмарку в Ряшеві.

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Ґалбрейт обговорює труднощі обміну шелягів на добру монету, очікувані виплати Ґордона та вексель. Лист до Форбса спрямовано до Кракова.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.

Ганкевич роз'яснює судові витрати, наводить суми та повідомляє про дату розгляду справи з Райзнером. Він просить Гайдера знищити його листування, побоюючись, що його можуть використати на шкоду.

Автор повідомляє про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Він радить особисто з'явитися для захисту справ і згадує осіб, які діють на протилежному боці.

Ганкевич повідомляє магістрату, що канцлер більше не бажає відкладати справи Львова. Він закликає якнайшвидше вислати уповноваженого та попереджає про внесення справ до судового реєстру.

Ганкевич просить про детальні інструкції, підтверджує отримання 150 злотих і повідомляє про розгляд справи наступного дня. Також згадує вірменські судові справи.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Ксьондз Павло Гарбовський відповідає на скаргу бурмистра та ради Львова щодо неправомірного отримання суми ксьондзом Гудловським. Він запевняє, що наказав белзькому писарю видати судовий позов, та обіцяє справедливий розгляд справи після з'явлення уповноваженого представника міста.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Ж. де Гарсталь звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед його батьком, каштеляном краківським, через неприязні дії та фінансові претензії з боку герцога Курляндського. При цьому він запевняє адресата у своїй незмінній повазі й відданості всьому роду Яблоновських.

Ж. де Гарсталл знову засвідчує свою глибоку повагу до волинського воєводи Яна Яблоновського та просить зберегти прихильність його батька, великого гетьмана коронного. Він пояснює ситуацію довкола врученого йому позову князя Курляндії на судовий розгляд у Львові, висловлює протест проти таких дій і просить про захист від несправедливих звинувачень.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Фабіан Гедимін звертається до поручника Михайла Вольського з покірним проханням про короткострокову позику пахолчих і товариських панцирів, а також карвашів та мисюрок.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Ант. Гойґлін звертається з Ґданська до Артура Форбса у Львові з ґречним проханням повідомити про місце перебування пана Ніча. Він також запитує, чи той придбав волів і чи вирушив уже транспорт цих тварин у дорогу.

Антон Гойґлін підтверджує Артуру Форбсу отримання листа разом із повернутим векселем та дякує за старання під час угоди. Він висловлює задоволення тим, що пан Ніч відправив партію волів до Ґданська, і заявляє про готовність до подальших послуг.

Антон Гойглін із Ґданська підтверджує Артуру Форбсу в Ярославі належне отримання суми 5905 2/3 флорина від пана Кнабе. Дякує за сплату коштів і висловлює готовність до подальших послуг.

Антоній Гойґлін доручає опіці Артура Форбса слугу свого сина, який вирушає в торговельних справах до Ясс. Він звертається з проханням надати йому підтримку й пораду, запевняючи у своїй вдячності та готовності до взаємних послуг.

Ант. Гойґлін дякує Артуру Форбсу за викуп векселя паном Нічем та передачу грошей панові Кнабе у Варшаві. Він також заявляє про готовність до подальших послуг і підтверджує збереження комісії за адресатом.

Антоні Гойґлін-молодший підтверджує безпечне прибуття до Ґданська, дякує за виявлену дружбу, виправдовує затримку з листом і повідомляє про від'їзд [батька?] морем до Амстердама 27 травня.

Доданий вексель має бути пред'явлений Петрові, слузі Кшиштофа Нітша; після інкасо належну суму слід надіслати Гойґліну, вирахувавши комісію.

Король Сигізмунд I вирішує справу щодо спроби викупу Пекарського млина на передмісті Львова хірургом Яном Фрією. Монарх постановляє, що брат і сестра Михайло та Анна, діти покійного майстра Михайла, зберігають довічне право на володіння та оренду цього млина.

Патрік Ґордон пояснює Артуру Форбсу, що передав посланцю гроші для покриття зобов'язань за товари, і просить не звинувачувати його за затримку виплати. Водночас він повідомляє про можливість погашення заборгованості перед Альбертом Вотсоном, слугою адресата в Кракові.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Підканцлер коронний Петро Гембицький звертається до війта та старших вірменської громади у Львові з проханням призупинити виконання вироку асесорського суду щодо поруки за борг вірменського єпископа. Він зазначає, що це питання має бути вирішено мировою угодою на найближчому сеймі.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує місту Львову два давні митні привілеї, які дозволяють збір мостового мита в розмірі одного гроша з навантаженого товарами воза та плати в розмірі двох денаріїв з купленого вола. Правитель мотивує своє рішення потребою зміцнення та підтримки обороноздатності прикордонного міста перед загрозою нападів ворогів.

Гембицький просить магістрат про прихильність та урядову підтримку для августинців, які засновують осередок у Львові.

Гембицький радить дійти згоди зі старостою та дотримуватися правил стягнення торгового мита. Просить роз'яснити суть оброку, що необхідно перед виданням декрету щодо обов'язку євреїв.

Ґембицький рекомендує сорока мужам Львова укласти угоду з євреями, якнайшвидше повернути вилучені товари, а також припинити ворожі висловлювання й погрози до затвердження угоди королем.

Ґембицький закликає до мирової угоди зі старостою і пропонує пожиттєву суму з міських доходів зі збереженням чинності міських декретів.

Хелмінський єпископ і коронний підканцлер Петро Гембицький дякує владі Львова за надісланий дарунок у вигляді риби та за обіцянку подальших подарунків із Туреччини. Водночас він запевняє магістрат у своїй прихильності й готовності захищати привілеї міста.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Ян Гембицький дякує райцям та магістрату Львова за надісланий на час посту дарунок у вигляді солоної риби та білужини. Він запевняє у своїй вдячності та готовності незмінно підтримувати інтереси й процвітання міста.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Генриковський запрошує бурмистра та раду Львова на весілля старшої дочки з Анджеєм Лисицьким [?], адміністратором Берестейської литовської економії. Дочка на ім'я не названа.

Папа Павло III повідомляє жителів міста та Львівської дієцезії про призначення Петра Стажеховського новим архієпископом після смерті архієпископа Бернардина. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та виявляти послух його повчанням і велінням.

Львівський староста Миколай Гербурт радить бурмистрові та райцям Львова, як у судовому порядку домагатися справедливості проти пана Чавровського, який побив і пограбував міщанина Анджея Габрека. Він вказує на належний спосіб формулювання позову та протестації, водночас застерігаючи від подання скарги проти власного старостинського уряду.

Гербурт запевняє райців у допомозі. Про суперечку зі староміським планує дізнатися після приїзду до Львова, а в прикордонній справі наказує своєму урядникові скласти присягу.