Каталог джерел

Кардинал Алессандро Фарнезе разом із керівництвом римського Архібратства Пресвятого Тіла Христового при церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва видає трансумпт документів папи Павла III з наданням відпустів. Акт укладено на прохання архієпископа Яна Димітра Соліковського для Братства Пресвятого Сакраменту при катедрі у Львові з метою поширення на нього римських духовних привілеїв.

Керівництво римського архібратства при церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва здійснює трансумпт булли папи Григорія XIII від 1573 року та на прохання львівського архієпископа надає містяться в ній відпусти Братству Пресвятого Сакраменту при катедрі у Львові. Документ підтверджує право членів львівського братства користуватися духовними привілеями, належними римському братству.

Німецькомовний лист до невстановленого адресата. У частково читабельному тексті повторюються слова «Mühle» і «Müller»; можливо, йдеться про рахунок або оплату. Подробиці та дату встановити не вдалося. На обгортці зазначено Ярослав.

Папа Сикст V на прохання архієпископа Яна Димитра Соліковського та громади Львова збагачує міський герб, додаючи до зображення лева три пагорби та зірку з власного родового герба. Документ уповноважує міську владу вільно розміщувати й компонувати нову емблему залежно від потреб і обставин.

Частково нерозбірливий лист, що починається звертанням «Jaśnie Wielmożny Mci Dobrodzieju». На обгортці названо ясновельможного пана, воєводу Підляського. Запис у правому верхньому куті може містити дату 18 […] 1696 року, але прочитання непевне, тому дату не встановлено.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та ратифікує на коронаційному сеймі всі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані спільноті вірмен міста Львова його попередниками.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина від 1586 року, яким шляхтичеві Сигізмунду Порадовському надається болотистий ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Надання передбачає право власності та спадкування із шестирічною слободою, після закінчення якої володар зобов'язаний сплачувати щорічний чинш у розмірі 30 грошів.

Автор звертається до президента й усієї магістратури Львова. У частково читабельному тексті згадуються священники місцевого колегіуму, ремонт та угода з містом, однак подробиці достеменно встановити неможливо. Лист датовано 10 березня 1711 року.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує запис із львівських земських книг, на підставі якого Анна з Мольфків Росновська подарувала Миколаю, колишньому слузі Казимира Гинка, та його дружині Анні будинок на львівському Підзамчі та луки. Монарх надає цьому вічному даруванню вічної юридичної сили.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує десять статей статуту львівського цеху хірургів, які визначають, зокрема, правила здобуття майстерства, ведення практики, права вдів, а також оборонні та медичні обов'язки перед містом. Крім того, він наказує владі Львова допускати хірургів до міських засідань і нарад під загрозою значного грошового штрафу.

Папа Климент XIII звертається до Карла III щодо дій проти єзуїтів та їхнього майна в Іспанії. Він нагадує про заслуги ордену, його освітню й місійну діяльність і просить короля захистити його та справедливо розглянути справу. Лист є польським перекладом з італійської; наприкінці стоїть дата 16 квітня 1767 року.

Львівська катедральна капітула надає мірошникові Іванові Печифорі, його дружині Анастасії та синові Іванові право потрійного довічного володіння млином. Користувачі зобов'язуються сплачувати визначений річний чинш поквартально, а також виконувати будь-які ремонтні та консерваційні роботи власним коштом.

Рукописний лист польською мовою з численними закресленнями й важкими для прочитання місцями. На адресному боці адресата названо резидентом міста Львова, але його ім’я нерозбірливе. Кінцева нотатка містить дату 21 липня 1777 року й, імовірно, Львів. В інвентарній картці відправника названо князем, однак за самим листом його особу не можна встановити напевно.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Автор пише з Варшави до магістратури Львова. У збереженому тексті згадуються особи та син на ім’я Станіслав, однак основний зміст відновити неможливо. Лист датовано 5 липня 1699 року.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Автор просить про протекцію у справі, де згадується Львівська магістратура; також ідеться про апеляції або мандати та декрет. Текст частково нерозбірливий, тому перебіг і предмет спору встановити неможливо. Дату листа не прочитано.

Документ підтверджує продаж прав і часток в обгородженому лісі Тамбір Яном Рібулло з Падоли нотаріусу Якубу Глеріо з Кандіде та його братові за суму 4 ліри й 10 сольдо. Копія акта була засвідчена з протоколу батька нотаріусом Баптистою де Тулліо.

Рукописний лист польською мовою з офіційним зверненням до ясновельможного пана й добродія. Текст вицвів і місцями стертий, тому його тему не можна встановити напевно. В інвентарній картці документ названо оригіналом і згадано Станіслава; це не окремий текст чи переклад. Наприкінці листа є неповний запис «12 VI» без року.

Папа Григорій XIV повідомляє львівського архієпископа про переведення єпископа Станіслава з Кам'янецької дієцезії на Холмське єпископство. Він наказує митрополитові оточити нового ординарія та підпорядковану йому суфраганну дієцезію опікою і підтримувати його в управлінні та захисті прав церкви.

Автор звертається до магістратури Львова. У листі згадуються провадження, строк, декрет та immunitas/securitas, але зміст справи читається не повністю. Лист датовано в Любліні 25 лютого 1738 року.

Королівські комісари Сигізмунда III Вази здійснили відновлення та насипання межових копців, що розділяють села львівської капітули Басівку і Годовицю від королівських сіл Скнилів і Сокільники. Документ встановлює проходження меж згідно з давніми привілеями, а також забезпечує підданим обох сторін право вільного випасу худоби.

Оригінальний лист польською мовою, датований 16 липня 1652 року. Текст вицвів і місцями важко читається. В інвентарній картці його приписано Ковалевському та описано як прохання про винагороду за заслуги; сам збережений текст не підтверджує всіх деталей цього опису. Окремого перекладу серед сканів немає.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює та наново фундує уряд війта в містечку Дунаїв, довіряючи його шляхтичу Мартину Жабці та його наступникам. Документ надає війтові юрисдикцію за магдебурзьким правом, а також упосаження, що включає два лани землі з луками, парцелу під війтівський двір, третій гріш із судових штрафів і право варити пиво та ловити рибу.

Польський лист із датуванням 3 лютого 1625 року. У звертанні йдеться до барона, але його ім’я та основний текст нерозбірливі.

Київський воєвода князь Костянтин Василь Острозький надає Яцьку, синові Головчича, солтиство з вільним ланом у селі Мала Тухля та дозволяє Іванові, зятеві Василя Головчича, збудувати церкву. На документі міститься пізніший припис-підтвердження онука видавця, князя Владислава Домініка Заславського-Острозького.

Багатосторінковий оригінальний лист, переважно польською мовою, з латинським зверненням і юридичною термінологією. Автор обговорює справу, пов’язану з боргами або належностями, відповіддю на претензії та судовою чи адміністративною юрисдикцією; подробиці неможливо повністю відновити. В інвентарній картці лист приписано М. Козловському й описано як адресований австрійському міністрові, але це потребує перевірки. У кінці зазначено Свідницю, 27 січня 1745 року.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина, виданий для Якуба Чарновського та його дружини Дороти Тодковєцької, яким дозволяється насипати греблю, закласти рибний став і звести млин на річці Рокитній разом із наданням прилеглих нив та лук. Привілей визначає розмір чиншу, належного до львівського замку, розподіл прибутків від спуску ставу та допомогу навколишніх підданих під час ремонтних робіт.

Король Сигізмунд III Ваза, затверджуючи угоду львівської капітули з міською владою, передає бурмистрові та райцям Львова королівське право патронату й презентації вченого священнослужителя на львівську митрополичу канонію. Водночас він наказує архієпископові Яну Димітру Соліковському здійснювати інвеституру кандидатів, представлених магістратом.

У польському листі є прохання про ласку, згадка про 100 злотих і подяка. Відправника, адресата й дату не встановлено.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує вирок архієпископа Яна Димітра Соліковського та угоду, укладену між львівською митрополичою капітулою і магістратом міста Львова у суперечці про патронат над препозитурою шпиталю св. Духа. Згідно із затвердженою угодою львівські райці зберігають право презенти на препозитуру, обираючи кандидата з-поміж каноніків, а капітула зобов'язується підтримати надання магістрату права презенти на другу канонію для вченого священнослужителя.

Лист від 26 серпня 1763 року починається звертанням «Mci Kochany Dobrodzieju» і містить частково читабельне прохання про ласку. Більшість тексту прочитати неможливо.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Автор повідомляє про справу П. Лісевича щодо землі, на яку той мав право спадкування. Нерозбірливі фрагменти не дають відновити перебіг справи. Лист датовано в Бжезні 14 березня 1688 року.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Автор звертається до львівських райців і обговорює справу, пов’язану з перевезенням та правами міста; частини рукопису важко прочитати. Інвентарна картка приписує лист Станіславу Томашевському, однак підпис не дає певного підтвердження цієї атрибуції. У датуванні самого листа зазначено Броди, 28 грудня 1620 року.

Львівський архієпископ Ян Димитр Соліковський затверджує дарування права патронату та володіння каплицею Святого Хреста у львівській катедрі, здійснене Станіславом Діровицем на користь райці Яна Шольца Вольфовича, а також затверджує та включає до церковного імунітету нову фундацію та чиншове забезпечення, встановлені для цієї каплиці Шольцом.

Німецькомовний лист, у завершенні якого зазначено дату «Anno 1628 November die 13». Збереглися лише окремі читабельні фрагменти; відправника, адресата й місце написання не встановлено.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює щорічний аніверсарій за душу подільського воєводи Миколая Мелецького та розподіляє суми для кліру й церковної служби. Фундація ґрунтується на щорічному чинші в розмірі 30 флоринів, забезпеченому маєтностями села Стриганці.