Каталог джерел

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Ґалбрейт обговорює труднощі обміну шелягів на добру монету, очікувані виплати Ґордона та вексель. Лист до Форбса спрямовано до Кракова.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Патрік Ґордон пояснює Артуру Форбсу, що передав посланцеві гроші на сплату зобов'язань за товари, і просить не звинувачувати його за затримку платежу. Водночас він повідомляє про можливість погашення заборгованості перед Альбертом Ватсоном, слугою адресата у Кракові.

Арчибальд Гіллер надсилає Францішеку Ґлоґовському замовлений атлас і справжній кармакаровий адамашок, подаючи загальний розрахунок разом із попереднім боргом на суму 99 злотих. Він також сповіщає про новини з пошти щодо очікуваного прибуття короля до Варшави через шість тижнів.

Казимир Глоговський звертається до посла Юзефа Потоцького з проханням про підтримку на сеймі та затвердження шляхом сеймової конституції прав на спірне майно зі здійсненого заповіту. Натомість за допомогу він запевняє Потоцького у своїй повній вдячності та готовності до взаємних послуг.

Миколай Глоговський сповіщає братові про наїзд озброєних людей, підісланих судовим супротивником, які пограбували маєток і погрожували хворій дружині автора. Він пояснює необхідність постійного перебування в Любліні задля захисту від затвердження вироку та просить звісток про здоров'я родича.

Миколай Глоговський пояснює братові, що через тяжку гарячку не зміг особисто поїхати до Любліна, але вирядив туди дружину, яка отримала сприятливі звістки від депутатів. Він також повідомляє про очікуваний приїзд маршалка, угоду з мірошниками, господарські клопоти та переказує вітання від родини.

Миколай Глоговський повідомляє братові Франциску про перебіг з'їзду в Любліні щодо сплати боргу паном Лосем, а також про юридичні труднощі та заочний вирок, отриманий запеклими супротивниками. Просить про подальшу підтримку в судовому процесі, надсилає копії документів і звертається з проханням надіслати необхідні речі.

Миколай Глоговський пояснює неможливість прибути особисто втомою після подорожі та хворобою, виряджаючи до адресата свою дружину. Просить про заступництво перед коронним підскарбієм задля успішної та належної реалізації грошової асигнації для хоругви.

Миколай Глоговський розповідає братові про свої переговори з правовими повіреними (патронами) в Любліні та закликає його терміново прибути на найближче судове засідання через присутність інших сторін суперечки. Він також згадує про поступ у справі мирової угоди з пані Рожинською та торкається дрібних господарських і домашніх питань.

Миколай Глоговський пояснює братові неможливість приїзду до Любліна через лихоманку, яка його мучить, водночас запевняючи у своєму заступництві перед маршалком трибунальським у справі щодо винесення вироку. Він також повідомляє про безуспішну поїздку дружини до пана Казимира в Лісники, розпитує про продаж коней у Ярославі та залишає на розсуд брата рішення щодо коляски.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Голембьовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Ґ. Ґолембьовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передані гроші на оплату пересилання. Повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова і передає вітання знайомим.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Томас Гордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса й запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює сподівання, що його колишній покровитель уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути кошти з Даніеля Бернта, обіцяє сплатити давній борг після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Гордон зазначає лише 69 ліктів адамашку та просить Форбса перевірити реєстр. Він пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Ґейрдена у Варшаві.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Томас Гордон запевняє Артура Форбса у сплаті векселя згідно з обіцянкою, даною в Ярославі, та про виплату 500 флоринів. Він також повторює прохання надіслати безпечним шляхом замовлені тканини, передусім червоний адамашок.

Ельжбета Гордон повідомляє Артура Форбса про призначення на 16 квітня 1692 року дати зустрічі з кредиторами її покійного чоловіка. Вона закликає адресата з'явитися особисто або призначити уповноваженого представника для офіційної передачі товарів та боргової документації відповідно до декрету Трибуналу.

Ельжбета Ґордонова скаржиться на тиск кредиторів чоловіка. Стверджує, що віддала навіть подаровані їй коштовності, й просить Форбса залишити засоби для життя з дітьми.

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Александр Гродзицький дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлені добродійства та зичливу підтримку, надану його рідному братові. Він висловлює довічну вдячність усієї родини та запевняє в готовності до подальших вірних послуг.

Ґродзіцький дякує за доброзичливе прийняття брата. Пише про його старість і власні труднощі під час безкоролів’я, а далі просить допомоги та протекції.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

А. Л. Гулевська пише до Глоговського, висловлюючи від імені свого чоловіка подяку за надані послуги. Вона згадує про незрозумілі обставини відправлення когось до Любліна та доручає себе подальшій прихильності адресата.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович закликає бурмистра та райців львівських негайно звільнити з-під арешту іноземних купців разом з їхніми товарами, аби вони могли вирушити на ярмарок до Любліна. Наголошує, що незаконне затримання купців завдає збитків державній скарбниці та порушує виключні повноваження підскарбія у митно-фіскальних справах.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович докоряє львівським райцям за неправомірне притягнення до Трибуналу наглядачів сандомирської митної комори в обхід його юрисдикції. Він наказує припинити судові процеси та велить усі претензії й привілеї щодо митних зборів скеровувати безпосередньо йому.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Казімєж Длужевський звертається до Яна Яблоновського, руського воєводи, у справі запланованого обрання холмського підкоморія. Він просить не скликати сеймик, вказуючи на неналежну кандидатуру холмського хорунжого та право шляхти вільно обирати. Лист складено в Любліні 1 червня; 1698 рік зазначено в інвентарному описі.

Король Сигізмунд II Август встановлює порядок продажу у Львові мальвазійських та мускательних вин, привезених із Греції, зобов'язуючи іноземних купців виставляти їх на возах на ринковій площі впродовж чотирьох тижнів перед тим, як складати до підвалів міщан. Це розпорядження мало на меті припинити спекулятивні дії чужоземних торговців і запобігти штучному завищенню цін на напої.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам викупити з рук дружини Кшиштофа Гноєнського королівські села Кожичі, Ямельня та Яромирка разом із корчмою, ставом і млином. Документ гарантує місту спокійне володіння та користування цими маєтностями впродовж двадцяти років від моменту здійснення інтромісії, із застереженням повернення заставної суми монархом після закінчення цього строку.

Францішек Духанич повідомляє Миколая Глоговського про перебіг його справи з пані чешниковою, радячи подати протестацію в Холмі або Грабовці через закриття канцелярії в Любліні. Він також просить надіслати аргументи захисту проти винесених заочних вироків (кондемнат) та сповіщає про вирок у процесі пана Хамця.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Ієронім Єловицький пояснює причини свого попереднього втручання стосовно кривди одного священника, залишаючи рішення на розсуд адресата. Він також повідомляє про нагляд за справами кореспондента та про свій швидкий від'їзд на сейм до Варшави.

Священник Ієронім Єловицький спростовує відомості, передані священником Ястшембським, і запевняє адресата, що згаданого духовного отця відправили звідси ще тиждень тому. У постскриптумі він просить зважити на справу та розсудити справедливо.

Ієронім Мацей Єловицький звертається до магістрату Львова з покірним проханням про надання йому катедрального пробоства у разі звільнення цього бенефіцію. При цьому він заявляє про довічну вдячність і готовність виконувати будь-які розпорядження міської влади.

Вацлав Жевуський висловлює жаль з приводу кривди, завданої президентові Львова, і запевняє у своїй підтримці прав міста. Водночас він наполегливо радить магістрату укласти мирову угоду, щоб уникнути обтяжливих і коштовних трибунальських процесів.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Даніель Житкевич виправдовується перед львівським магістратом через пропуск судового терміну його помічником і доповідає про стан справи з львівським архієпископом. Він радить рішуче боронити спірні міські межі, подавати протестації та клопотатися про призначення королівської межової комісії.

Даніель Житкевич повідомляє львівський магістрат про отримання матеріалів слідства (інквізиції) та радить організувати захист від притягнення міста до неналежних судів. Він пропонує відправити посланця до Варшави для отримання королівського мандату на захист міського імунітету проти претензій архієпископа та синодальних судів.