Каталог джерел

Папа Урбан VIII доручає краківському, кам'янецькому та лаодикійському офіціалам розглянути апеляцію фіскального промотора львівської курії на вирок апостольського нунція у спорі з райцями та поспільством Львова. Делеговані судді отримують повноваження дослідити справу, ухвалити остаточний вирок та застосовувати канонічні санкції.

Ігуменя львівських бенедиктинок Магдалена Куропатницька скаржиться канцлеру Яну Малаховському на львівський магістрат, який порушує привілеї монастирської юрисдикції, неправомірно позиває, нападає та ув'язнює підпорядкованих їй ремісників. Вона просить канцлера про письмове втручання до міської влади, щоб припинити подальші кривди й утиски до вирішення спору призначеною комісією.

Король Сигізмунд III Ваза передає львівському магістрату збір старостинських доходів в обмін на постійну щорічну плату в розмірі 2100 флоринів і дозволяє збирати складкове мито з купців на будівництво нових міських укріплень. Документ водночас обмежує повноваження львівського старости на користь міської юрисдикції та врегульовує питання постоїв.

Львівська митрополича капітула та міська влада Львова затверджують продаж тогочасної резиденції препозита шпиталю св. Духа єзуїтам під будівництво колегіуму та придбання нової кам'яниці в Косьми Сальваго на вулиці Шевській за суму 10 800 польських флоринів. Нововкуплену будівлю переведено під церковний імунітет із застереженням щодо непорушності патронатних прав міста й капітули, а також заборони відкриття в ній шинку та заняття ремеслами.

Документ підтверджує угоду між митрополичою капітулою та радою міста Львова щодо купівлі кам'яниці Косьми Сальваго для помешкання препозита шпиталю Святого Духа в обмін на будинок, проданий єзуїтам, разом із вилученням нової посілості з-під міської юрисдикції та наданням їй церковного імунітету. Акт уточнює умови розпоряджання цією нерухомістю, а також засади збереження патронатських прав і можливого майбутнього обміну будівлі.

Станіслав Кушелевич повідомляє львівського райцю Мацея Гайдера про перебіг його справи, а також про труднощі із зустріччю з паном Мулліном і брак правників при дворі. Він обіцяє надсилати подальші новини й через власну надмірну зайнятість радить адресатові дізнатися подробиці у спільних знайомих.

Станіслав Кушелевич повідомляє Матеуша Гайдера про перебіг міських судових справ, які ведуться у Варшаві, та про отримані королівські обіцянки. Він також виправдовується за затримку в листуванні, посилаючись на жалобу за померлою дружиною, велику кількість обов'язків та обережність у делікатних питаннях.

Папа Урбан VIII наказує львівському архієпископу прийняти урочисте сповідання католицької віри від нікопольського єпископа-електа Лукаша перед уділенням йому єпископських свячень. Підписаний текст сповідання віри має бути протягом шести місяців надісланий до Апостольського Престолу.

Папа Урбан VIII доручає апостольському нунцію в Польщі затвердити й надати сили вічної тривалості фундації, забезпеченню та міському управлінню шпиталем св. Єлизавети у Львові з огляду на судову суперечку, що точиться з львівським архієпископом. Водночас він застерігає, що священнослужителі, призначені для уділення таїнств хворим у шпиталі, щоразу повинні отримати попереднє схвалення ординарія.

Ян Лагодовський сповіщає львівського підстаросту Сигізмунда Порадовського про зупинення козаків, насланих паном Лонцьким з метою незаконного насипання межових курганів (копців). Автор повідомляє про суперечку із сусідом і віддає себе під ласку урядовця.

Апостольський нунцій Джованні Баттіста Ланчеллотті, на підставі повноважень від папи Урбана VIII, затверджує права патронату, фундацію та управління райців міста Львова шпиталем Святого Духа. Підтвердження ґрунтується на давніх королівських і архієпископських привілеях та папських буллах.

Олександр Лащ повторює прохання узгодити час і маршрут запланованої після свят поїздки до Сосниці, якій сприяє теперішній санний шлях. Він запевняє у своїй вдячності та передає уклін від дружини адресатові та його дружині.

Папа Урбан VIII повідомляє львівського архієпископа про провізію Ремігіуша Конєцпольського на Холмське єпископство, яке звільнилося після переведення Мацея Лубенського до Познані. Водночас він закликає митрополита надати новому єпископу-суфрагану та ввіреній йому церкві доброзичливу підтримку й опіку.

Александр Лащ від імені шляхетської братії Белзького воєводства просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про ласку та підтримку для Францішека Іловецького. При цьому він запевняє у своїй відданості та готовності виконувати гетьманські накази.

Король Сигізмунд III Ваза надає стрілецькому братству у Львові вічне право стягувати збір із худоби, яку женуть та випасають купці, з метою відновлення його доходів, підірваних пожежами та моровицею.

Лукаш Лебедович надсилає старості Францішеку Глоговському офіційну виписку судової реляції, вказуючи на можливість переписати її з екстракту. Він також повідомляє про зацікавленість пана Антонія спірним контрактом та про подану протестацію, яка оскаржує його чинність.

Ґ. Левицький заступається перед президентом львівського магістрату за ув'язненого Яна Коваля, просячи пробачити йому покарання через термінову скарбову роботу. У приписці автор також згадує про врегулювання справи свого стельмаха.

Соломон Левкович звертається до купця Артура Форбса з проханням терміново передати через посланця фунт золота для потреб королівського двору. Автор листа гарантує вчасну виплату коштів.

Саломон Левкович звертається до Артура Форбса з нагальним проханням видати посланцю фунт золота для потреб королівського двору. Водночас автор гарантує адресатові певну та швидку оплату за довірений метал.

Документ засвідчує продаж двох земельних ділянок у місцевості Сянта Валентином ді Меніа на користь Франческо Глерії на загальну суму 298 лір. Продавець підтверджує отримання оплати, зрікається прав на нерухомість і передає покупцеві всю повноту прав для вступу у вічне володіння нею.

Анна Катажина з Яблоновських Лещинська пише до племінника, воєводи волинського Яна Станіслава Яблоновського, висловлюючи свій розпач і сповіщаючи про швидкий від'їзд. Вона також наказує спалити лист після того, як його покажуть Добродієві.

Анна Лещинська ділиться зі своїм братом, волинським воєводою Яном Станіславом Яблоновським, власними переживаннями та повідомляє про хворобу в домі. Вона також сповіщає його про поширені й щораз більші претензії та неприязнь дрібної шляхти до королівського дому в контексті сеймикових вісток.

Анна Лещинська висловлює глибоке занепокоєння через нещастя, що спіткали її дім, запевняє брата в щирій любові та просить його берегти своє здоров'я, обіцяючи незабаром надіслати докладнішого листа. Лист також містить сердечні вітання для братової, короткий допис іншою рукою щодо майнових питань і честі, а також нотатки про від'їзд сенатора до Варшави.

Анна Лещинська висловлює тугу за братом і просить його присвятити часинку листуванню, яке принесло б їй розраду в смутку. Вона також сповіщає про суперечку з виноробом і плітки, які нібито розпускала про неї перед сеймиком белзька воєводиня.

Пригнічена глибоким смутком Анна Лещинська благає свого брата, щоб він у міру можливості прагнув згоди, остерігаючись вигнання та поневірянь. Вона запевняє у своїй відданості й повідомляє, що очікує на подальші вісті з Варшави та на розраду від Бога.

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Авторка скаржиться братові на розлуку напередодні наближення елекції та наполегливо просить відіслати назад скерованого до нього довіреного приятеля, котрий їй конче потрібен. Водночас вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській прив'язаності.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Анна Яблоновська пише до брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про неспокій, викликаний діями шведів, і свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує про придворні суперечки довкола маршалківської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.

Анна Лещинська дякує братові за виявлені ласки й розповідає про прибуття посланця, а також згадує про тривожні політичні новини. Проте з найбільшим хвилюванням вона очікує на звістку про щасливе вирішення від тягаря братової, бідкаючись, що не може особисто її доглядати.

Анна Катажина Лещинська бідкається, що так пізно довідалася про перебування брата у Кракові, та розпитує про тривалість його візиту. Вона висловлює палке бажання якнайшвидше зустрітися з ним у Кракові чи у Варшаві напередодні майбутньої коронації.

Анна Лещинська сповіщає брата про нещодавнє хрещення сина, бідкаючись через відсутність рідних і довіряючи дітей його опіці. Турботливо розпитує про лікування еґерськими водами, приписане батькові, а також повідомляє про стан власного здоров'я.

Анна Катажина Лещинська непокоїться через брак звісток від батька та брата з огляду на наближення конвокації та поширення політичних чуток. Вона також згадує про претензії тітки щодо боргу й заявляє про бажання якнайшвидше приїхати до Львова.

Анна Лещинська пише до брата, занепокоєна змістом його попереднього листа та побоюючись несправедливих підозр, спрямованих проти її доброго імені. Вона виряджає довіреного священника і просить Яна Яблоновського про заступництво та про звістки щодо здоров'я родини.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Катажина Лещинська дякує своєму дядькові, руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за несподіване надання її чоловікові посади (місця) на майбутню військову кампанію. Вона запевняє у великій вдячності та готовності вірно відслужити за виявлену ласку.

Богуслав Лещинський схвалює прохання міської влади Львова про оренду міського акцизу та закликає її якнайшвидше надіслати уповноваженого із завдатком до короля для укладення контракту. Він звертає увагу на конкуренцію з боку інших претендентів і пропонує безпечно переказати кошти через Вроцлав.

Примас Вацлав Лещинський закликає владу Львова порозумітися з підстаростою та терміново й безпечно відправити ув'язненого Хмельницького до Варшави. При цьому він підкреслює свій примасівський обов'язок дбати про громадський спокій під час відсутності короля в центрі країни.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії згідно з вироком деканального суду трирічної давнини. На адресному боці є службова примітка про залагодження справи та виплату боргу кредитору.

Папа Урбан VIII сповіщає духовенство та вірних міста й Львівської дієцезії про призначення Станіслава Гроховського на посаду львівського архієпископа після смерті Яна Анджея Прухніцького. Він закликає жителів прийняти нового пастиря з належною пошаною та коритися його пастирським настановам.

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Кардинал Ян Александр Липський відповідає владі Львова на прохання про заступництво проти королівського декрету, який наказує допускати міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє клопотання перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Липський повідомляє магістрат Львова про передачу підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, що допускає русинів до міських урядів, застерігаючи від занепаду торгівлі та зубожіння міста.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (яка померла 7 травня) і запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.