Каталог джерел

Анна Дольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за зв'язок і запевняє його у своїй незмінній відданості. Вона також розпитує про поточні події в країні, можливість укладення договору та термін виїзду адресата до військового табору.

Анна Дольська скаржиться на ворожу поведінку панни підкоморянки, яка звинувачує її в брехні та поширює наклепи на пані маршалкову. Авторка просить адресата втрутитися й довести неправдивість слів підкоморянки.

Анна Дольська повідомляє руського воєводу про майнову угоду, укладену зі старшим сином, тяжкі обставини якої призвели до різкого погіршення її здоров'я. Вона також запитує про справи жидачівського старости та просить узяти під опіку сироту покійного пана Шаміровського.

Анна Дольська висловлює смуток через те, що її сестра не виконала волі краківського воєводи і відсутня у Львові. Вона просить адресата не тримати на неї образи, запевняючи у своїй вірності та готовності зробити інші послуги.

Анна Дольська повідомляє Яна Яблоновського про надання згоди на шлюб своєї сестри з паном Стаміровським та про переконування панни погодитися на заручини. Вона також сповіщає про незгоду старости вишницького з цим союзом і надсилає листування з ним.

Анна Дольська доручає опіці та прихильності Яна Яблоновського своїх синів, які щойно повернулися з-за кордону. У приписці на окремому папірці (цедулці) вона просить адресата виклопотати для неї бідного татарина або єврейчика.

Анна Дольська відповідає дядькові на лист щодо сватання підстолія галицького, обговорюючи питання шлюбного контракту, маєтностей, коштовностей та наполягаючи на якнайшвидшому влаштуванні весілля сестри з належним посагом. Також повідомляє про очікуване повернення синів із Відня й переказує вітання від родини.

Анна Дольська повідомляє пані Кам'янецьку про повторні намагання пана Стаміровського просити руки її сестри, відсилаючи залицяльника до волі опікунів. Оскільки сама вона через зайнятість не може прибути до Львова, то просить адресатку порадитися з іншими опікунами та сповістити її про ухвалене рішення.

Анна Дольська непокоїться через відсутність звісток про здоров'я подружжя Яблоновських і висловлює готовність негайно приїхати, щоб допомогти братовій під час наближення зимових пологів. Вона просить адресата повідомити очікуваний термін пологів, аби вона могла узгодити плани своєї поїздки до Львова.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про плани зустрітися з королевою Марією Казимирою та про загальну прихильність литовської шляхти до старшого королевича. Вона просить новин із двору та збереження таємниці щодо переданих справ.

Анна Дольська сповіщає Яна Яблоновського про свій виїзд із Варшави після марного очікування на його приїзд, а також про успішне залагодження невдоволення королеви в питанні постоїв. Вона радить братові дбати про прихильність монархині та рекомендує йому надійного посередника — пана Дзєнцьолтовського.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про небажання своєї сестри виходити заміж за пана Шаміровського та про категоричне відкидання залицянь пана Сломицького. Вона сповіщає про свій приїзд до Львова на свята, аби особисто владнати шлюбні справи сестри згідно з волею адресата.

Анна Дольська просить воєводу про порятунок і протекцію з огляду на утиски, яких зазнає від власного сина. У приписці вона спростовує закиди, нібито всупереч волі адресата погодилася на шлюб сестри з паном Цетнером.

Анна Дольська скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на кривди, яких зазнає від власного безбожного сина, котрому більше не бажає служити. Вона звертається до адресата з проханням про заступництво та втручання у справу маєтку Комарно.

Король Сигізмунд Август вирішує спір львівських міщан із перемишльським старостою Спитком Йорданом, наказуючи сплачувати мостове мито на Сяні лише у разі користування мостом, збудованим для соляних жуп, із правом на безкоштовну переправу бродом. Водночас він підтверджує повне звільнення львів'ян від інших мит і транзитних зборів згідно з давніми привілеями.

Ян Домагалич дає вказівки Мацею Гайдеру щодо врегулювання рахунків будівництва львівської каплиці та передачі чернечого посагу панни Цецилії. Він також просить його втрутитися й допомогти перебрати опіку над осиротілими дітьми покійного шваґра Кавецького та укласти опис майна після померлого.

Львівська митрополичка капітула дозволяє мірошнику Валентію та його дружині Дороті викупити третю частину та третю мірку Стахирівського млина в Ельжбети, вдови райці Станіслава Берґера. Водночас капітула віддає їм у довічну оренду решту дві частини млина в обмін на щорічний чинш, постачання борошна та обов'язок утримувати й ремонтувати млинові будівлі.

Купець підтверджує прибуття з Амстердама посилки з ліжком і тканиною, а також передачу речей через посередника. Перевіряє, чи виконано всі розпорядження, і повідомляє про втрату кораблів під час сильного шторму.

Купець запевняє, що замовлені речі прибули до Гданська. Він пояснює затримку суворою негодою та втратами на морі, дякує за довіру й сподівається зустрітися у Варшаві під час сейму.

Купець повідомляє про замовлення, зроблені в Голландії, дякує за рекомендацію, наводить ціни на п’ять видів збіжжя та попереджає про подальше подорожчання, яке залежатиме від постачання з Польщі.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1433 року, який надає заснованим ним канонікам львівської катедральної капітули село Вербіж у Львівському повіті разом з усіма прибутками, лісами вздовж Дністра та митом. Документ гарантує капітулі вічне володіння цими маєтностями, а також право насипати греблі та будувати стави.

Аб Дрика із занепокоєнням сповіщає про труднощі під час приймання та зважування бочок селітри від десятьох візників у Ярославі. До купецького листування додає ще один лист, адресований львівському контрагенту.

Король Сигізмунд II Август затверджує комісарський акт, що встановлює лінію кордонів між королівськими селами та маєтностями львівської митрополичої капітули. Документ надає вічної юридичної сили постановам комісарів, призначених раніше Сигізмундом I Старим.

Ян Дрогойовський звертається до перемишльського підстарости Героніма Германовського із запитанням про вісті з варшавського сейму від коронного референдаря. Водночас просить про правову допомогу для краківського купця Пйотра Шрайбера у його суперечці з перемишльськими євреями.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

А. Дрогомир, посилаючись на універсал командувача російських військ князя Гессен-Гомбурзького, наказує магістрату Львова надати 32 підводи та продовольчі пайки для військових гарнізонів, що відкликаються. Він також визначає формальну процедуру звільнення охоронних залог у князівській канцелярії.

Король Сигізмунд II Август підтверджує на прохання львівської митрополичої капітули документ Яна з Тарнова від 1396 року, який вирішує суперечку про маєтності в Ямному та над річкою Годовицею на користь церкви св. Івана Хрестителя на львівському передмісті та села Годовиця проти Дмитра Вечері.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Станіслав Друшкевич вітає руського воєводу зі вступом на нову посаду та розпитує про щасливе народження нащадка. Він також висловлює жаль через те, що його син відокремився від магната в Кракові, і знову просить узяти юнака під свою опіку.

Хелмський каштелян Станіслав Друшкевич просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського не залишати юнака та дати згоду на його закордонну подорож для вивчення іноземної мови. Він також звертається з проханням відповісти на висловлене побажання.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Охоплена жалобою Ельжбета Дружкевич дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлену підтримку та опіку над її молодшим сином. Вона запевняє, що наказала нащадкові вірно служити воєводі, та доручає себе його подальшій пам'яті й ласці.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза затверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року, який надає манціонаріям львівської катедри сад із будинком та луку у Львові. Попри спротив львівського райці Мацея Гідека, ієрарх долучає ці маєтності до церковної юрисдикції та імунітету.

Архієпископ-митрополит львівський Павло Тарло підтверджує та ратифікує королівське надання й інкорпорацію. При цьому силою своєї влади він накладає вічне мовчання на будь-які претензії протилежної сторони.

Станіслав Дудкович надсилає Войцеху Зімницькому для ознайомлення лист львівського старости, щоб застерегти його від інтриг і наклепів, що виникли у львівському гроді. При цьому він пояснює, що вже надав старості належну відповідь, заперечивши будь-яку причетність самбірської влади до цієї справи.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Самуель Дуніковський з Орська вимагає від львівських райців видати слугу-втікача, який вчинив зраду й завдав йому збитків. Посилаючись на шляхетські права та правові звичаї, він повідомляє про якнайшвидше виряджання свого чоловіка по втікача.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Францішек Духанич повідомляє Миколая Глоговського про перебіг його справи з пані чешниковою, радячи подати протестацію в Холмі або Грабовці через закриття канцелярії в Любліні. Він також просить надіслати аргументи захисту проти винесених заочних вироків (кондемнат) та сповіщає про вирок у процесі пана Хамця.

Львівська катедральна капітула затверджує викуп катедральним проповідником Яном Арундіненсісом третьої частини Вільхового млина та городу на Краківському передмісті, призначаючи ці маєтності на забезпечення уряду проповідника. Одночасно капітула віддає йому в пожиттєву оренду решту дві частини цього ж млина за визначених чиншових та господарських умов.

Відправник просить міського урядовця втрутитися на користь Конрада, якого названо майстром-слюсарем або ремісником іншого, непевно прочитаного фаху. Він хоче, щоб столярський цех звільнив його від своїх вимог і не перешкоджав роботі. Лист датовано 28 грудня 1737 року, ймовірно, у Ланьцуті. Ім’я та прізвище ремісника, а також підпис відправника потребують перевірки.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Дюмон повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що королева з найближчою поштою надішле йому листа та запитувані речі. При цій нагоді автор висловлює адресатові новорічні привітання та запевнення у своїй повазі.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка разом із сином Яном Сигізмундом надає львівським міщанам і купцям привілей на безмитне ввезення та продаж будь-яких товарів на території Угорщини й Семигороду. Це пожалування є виявом вдячності за гостинність, прихильність і допомогу, надану монархам радою та жителями Львова під час їхнього багатомісячного перебування в місті.

Дюпре дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за рекомендаційні листи до пані Замойської, яка, втім, раніше вже доручила своїм синам підшукати собі слугу на власний розсуд. Автор листа просить про подальше покровительство та висловлює надію на прийняття на службу в майбутньому.

Король Сигізмунд II Август підтверджує постанови львівських райців щодо обмеження кількості гончарів у місті. Акт запроваджує заборону на заняття цим ремеслом для осіб, які не належать до цеху.

Полковник Ебрезель підтверджує отримання коштів і виконання таємних доручень у Білоцерківській фортеці та сповіщає про урочисте святкування з нагоди коронації монарха. Він також запитує воєводу про спосіб відправлення матеріалів проведеного слідства.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.