Каталог джерел

Антоній Геуґлін доручає опіці Артура Форбса слугу свого сина, який вирушає в торговельних справах до Ясс. Він звертається з проханням надати йому підтримку й пораду, запевняючи у своїй вдячності та готовності до взаємних послуг.

Ант. Гойґлін дякує Артуру Форбсу за викуп векселя паном Нічем та передачу грошей панові Кнабе у Варшаві. Він також заявляє про готовність до подальших послуг і підтверджує резервування комісії для адресата.

Антоні Гойґлін-молодший підтверджує безпечне прибуття до Ґданська, дякує за виявлену дружбу, виправдовує затримку з листом і повідомляє про від'їзд [батька?] морем до Амстердама 27 травня.

Доданий вексель має бути пред'явлений Петрові, слузі Кшиштофа Нітша; після інкасо належну суму слід надіслати Гойґліну, вирахувавши комісію.

Король Сигізмунд I Старий, зваживши на розташування Львова на загроженому прикордонні та заслуги тамтешніх ремісників в обороні міських мурів, вилучає львівські цехи із загального наказу про касацію братств у Короні й урочисто підтверджує всі їхні дотеперішні права, статути та привілеї.

Фабіан Ґедимін звертається до поручника Михайла Вольського з покірним проханням про короткочасну позику пахолочих і товариських панцирів, а також карвашів і мисюрок.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Ж. де Гарсталь звертається до волинського воєводи Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед його батьком, каштеляном краківським, з огляду на ворожі дії та фінансові претензії з боку герцога курляндського. Він також запевняє адресата у своїй незмінній повазі та відданості всьому родові Яблоновських.

Ж. де Гарсталь поновлює вияви поваги до воєводи волинського Яна Яблоновського та просить зберегти прихильність його батька, великого гетьмана коронного. Він роз'яснює справу врученого йому позову герцога Курляндії на судовий розгляд у Львові, протестує проти цього провадження і просить про захист від несправедливих звинувачень.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові навічно надає місту Львову право стягувати торговий збір із кожного воза з товарами, наданий колись тимчасово королем Яном Ольбрахтом. Отримані в такий спосіб прибутки призначаються на відновлення та утримання міських укріплень.

Ксьондз Павел Гарбовський відповідає на скаргу бурмистра та ради Львова стосовно неправомірного отримання коштів о. Гудловським. Він запевняє, що наказав белзькому писарю оформити судовий позов, і заявляє про готовність справедливо розсудити справу після з'явлення уповноваженого представника міста.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між Дмитром Тиравою та львівською катедральною капітулою, присуджуючи капітулі вічну власність на село Черкаси на підставі давнішого королівського дарування та факту викупу давньої застави. З огляду на доведення виплати заставної суми та відсутність інших правових титулів у претендента, король наказує Дмитру та його нащадкам вічно мовчати.

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.

Ганкевич роз'яснює судові витрати, наводить суми та повідомляє про дату розгляду справи з Райзнером. Він просить Гайдера знищити його листування, побоюючись, що його можуть використати на шкоду.

Автор повідомляє про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Він радить особисто з'явитися для захисту справ і згадує осіб, які діють на протилежному боці.

Ганкевич повідомляє магістрату, що канцлер більше не бажає відкладати справи Львова. Він закликає якнайшвидше вислати уповноваженого та попереджає про внесення справ до судового реєстру.

Ганкевич просить про детальні інструкції, підтверджує отримання 150 злотих і повідомляє про розгляд справи наступного дня. Також згадує вірменські судові справи.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують запис із гродських книг 1510 року щодо викупу львівською митрополичою капітулою прав на королівське село Черкаси у Дмитра та Онишка за суму 200 гривень. Акт також підтверджує відмову від претензій попередніми володарями та законну інтромісію капітули у володіння цими маєтностями, здійснену возним.

Кароль Ґалбрайт виправдовується перед Артуром Форбсом за зволікання зі сплатою боргу, пояснюючи затримку невиплатами від власних боржників та застоєм у торгівлі сап'яном. Він запевняє адресата у швидкому поверненні коштів і обіцяє винагородити його за очікування.

Кароль Гальбрет дякує Артуру Форбсу за надіслані співчуття та повідомляє про розпорядження виплатити тисячу злотих, зібраних із боргів його челядником. Він також заявляє про готовність викупити вексель, виставлений паном Бохеном, під час найближчого ярмарку в Ряшеві.

Ґалбрейт пояснює причини затримки платежів, згадує про передачу 1000 злотих, а також інших сум у Львові. Він просить Форбса про терпіння та збереження довіри.

Ґалбрейт обговорює труднощі обміну шелягів на добру монету, очікувані виплати Ґордона та вексель. Лист до Форбса спрямовано до Кракова.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек переводить зі світського права під церковну юрисдикцію та імунітет села Гонятичі й Черкаси, млин перед Галицькою брамою та кам'яницю на вулиці Шкільній у Львові, які становили посаг львівської митрополичої капітули, наданий їй королем Сигізмундом I.

З Лейпцига Ґалецький дякує за отриманий лист і зичливість, згадує тутешній двір і королеву. Він повторює прохання про заступництво та опіку над дружиною і дітьми.

Францішек Зигмунт Галецький сповіщає шваґра про щасливе народження сина, довіряючи немовля та всю родину його опіці. Він також згадує про свій відхід від двору й тривожні вісті, що доходять, про взаємну недовіру серед магнатів.

Францішек Зиґмунт Ґалецький надсилає гетьману Яблоновському звіт короля щодо місії холмського старости в Ковелі. Згадує про пересторогу уникати розпалювання війни та триматися правового шляху.

Францішек Галецький складає Станіславу Яблоновському новорічні побажання, просячи про відновлення колишньої прихильності та опіку над родиною перед запланованим виїздом за кордон. Він також порушує питання фінансових розрахунків за утримання полку (регіменту) та своїх суперечок із маркізом д'Арк'єном.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує привілей митрополичої капітули, який надає каноніку Миколаю Понятовському довічне володіння будинком у Львові, зведеним ним власним коштом. Натомість капітула зобов'язалася щорічно після його смерті відправляти заупокійні богослужіння та меси за упокій його душі.

Ґалецький повідомляє зі Сьроди про суперечки під час сеймику, спробу його зірвати та питання розподілу гіберни. Анонсує докладніші відомості в окремому листі; частина реляції та приписка залишаються непрочитаними.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Кухмістр коронний Францішек Галецький просить бурмистра і райців львівських допустити апеляцію в судовому процесі свого колишнього слуги Версадра, який вважає себе скривдженим вироком міського суду. Він запевняє у своїй вдячності та покликається на повсякчасну прихильність магістрату.

Кухмістр коронний Францішек Галецький відповідає на прохання бурмистра та райців Львова, запевняючи у своїй прихильності й готовності стати в пригоді. Він повідомляє магістрат, що наказав утриматися від звернення щодо регресу, зважаючи на користь і вигоду міста та його мешканців.

Ґалецький висловлює новорічні побажання та заступається за Томаша [прізвище непевне], просячи прийняти його до міського уряду. Вказує на клопотання короля та спільних друзів.

Після нещодавньої жалоби Ґалецький запрошує магістрат на своє весілля з Розалією Дідушицькою, любачівською каштелянкою. Урочистість призначена на 14 лютого у Варшавському замку за сприяння короля й королеви.

Львівська митрополичка капітула надає каноніку Миколаю Понятовському в довічне користування мурований будинок на вулиці Шкільній у Львові, зведений його власним коштом на капітульній землі. Натомість за понесені ним витрати капітула зобов'язується після його смерті щорічно відправляти заупокійні служби та меси за упокій його душі.

Купець пише Форбсу про складний розрахунок із Ґордоном, продаж товарів і запланований від'їзд до Любліна. Він просить про товар та стягнення належних коштів і передає вітання Роберту Форбсу.

Король Сигізмунд I Старий надає львівській митрополичій капітулі село Гонятичі на праві спадкового володіння з детальним описом його меж. Окрім того, він звільняє село та його мешканців від усіх земських повинностей і військових походів, підпорядковуючи його церковному імунітету.

Миколай Гадзевич сповіщає доктора Купінського про заходи в королівській канцелярії, у гетьмана та луцького підкоморія з метою отримання лібертації для Львова, згадуючи про понесені на цю справу витрати. Він також звертається з проханням доглянути за його приватними майновими справами та питаннями боргів у місті.

Король Сигізмунд I надає львівському архієпископу Бернарду та його наступникам пів гривні річного чиншу, який має виплачуватися на Різдво городоцьким старостою, як відшкодування за луки, зайняті під пасовище городоцького замку. Ця виплата встановлюється як вічне зобов'язання городоцького староства.

Гавронський звертається до адміністратора Фонду вбогих монастирів щодо остаточного оформлення та надіслання емфітевтичного договору на земельну ділянку, яку він має намір узяти у володіння. При цьому він заявляє про готовність покрити витрати на можливий приїзд адресата до свого дому.

Король Сигізмунд I надає львівським міщанам вічне право шинкувати палене вино (горілку) в межах міста та на передмістях, а також стягувати з цього збори на міські потреби. Усім іншим станам і жителям забороняється продаж горілки без дозволу міської ради під загрозою конфіскації напою.

Олександр Вроновський клопоче перед бурмистром Львова за свого товариша Борвацького у справі видачі купленого панцира. Справа є невідкладною, оскільки хоругва має протягом кількох днів прибути до військового табору під Золочевом.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Павло Вояковський бідкається через раптове охолодження стосунків з боку декана Станіслава Дзеньковського та запевняє, що не давав для цього жодних приводів. Приписуючи зміну ставлення підступам недоброзичливців, він просить адресата повернутися до колишньої ласки та прихильності.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та владою Львова, присуджуючи спірний будинок на Краківському передмісті у власність міста. Документ підтверджує розташування будівлі на міській землі та передає її назавжди під міську юрисдикцію.

Каспер Вояковський погоджується на обмін маєтку Ляшки відповідно до волі Станіслава Яна Яблоновського. Він просить надіслати рішення у цій справі, сподіваючись, що воєвода зважить на цінність маєтку й не допустить його скривдження.

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Ян Вояковський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свої переговори зі шляхтою в Перемишлі щодо доцільності скликання сеймика і радить надіслати за універсалами. Він також сповіщає про успішне залучення на свій бік осіб, які досі схилялися до ворожого табору.