Каталог джерел

Gembicki заохочує до мирової угоди зі старостою та пропонує довічну суму з державних доходів при збереженні чинності міських декретів.

Gembicki дякує за надіслану рибу та обіцяє підтримувати збереження прав міста. Згадує також обіцянку, передану через посланця.

Гордон описує розмову з писарем про мирову у суперечці з містом. Він виступає проти запропонованих умов, розглядає подальші дії та просить магістрат про вказівки та захист своєї родини.

Гордон звітує про розмови з канцлером та підскарбієм. Просить надіслати судові документи, довіреності для послів та пояснення щодо скарги кармелітів-взутих.

Повідомлення про епідемію зупиняють подорож Гордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші фінансові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Денгофф передає скарги львівської єврейської громади на кривди й утиски з боку міщан та просить підтримки й справедливого розгляду справи. Він також згадує обмеження торгівлі та перешкоди в місті. Лист датовано 19 грудня 1691 року; місцевість прочитано як Янів.

Денгофф звертається до львівських адресатів у справі процесу брацлавського воєводи з паном Ласковським, що розглядався компромісарським судом. Він просить не перешкоджати виконанню декрету та забезпечити воєводі належне задоволення. Лист датовано у Варшаві 20 серпня 1699 року.

Відправник дякує за розпорядження затримати «делінквента» через урядника Чельміцького та згадує, що його відіслали до Львова для подальшого розпорядження коронного скарбника. Подальше прохання й подробиці частково нерозбірливі. Датовано в Підгорцях 21 березня 1756 року.

Задзик повідомляє магістрат Львова про королівську декларацію щодо Варшави, яку референдар отримав за відсутності автора. Він зазначає, що це може створити труднощі адресатам; подальший виклад частково непевний. Датовано у Варшаві 22 вересня 1634 року.

Задзик відповідає щодо справи, дорученої йому магістратом Львова. Він згадує міського писаря та заявляє про готовність діяти далі й надати адресатам послугу. Подробиці частково нерозбірливі.

Автор підтверджує отримання листа про кривди через неналежну юрисдикцію та зазначає, що такі практики тривають. Інші подробиці непевні. Датовано в Торчині 29 листопада 1737 року.

Замойський передає скаргу пані Беневської, яка стверджує, що, попри подання справи про кам’яницю до місцевого магістрату, не може отримати рішення. Він просить Львівський магістрат розглянути справу й справедливо її вирішити. Датовано у Варшаві 5 лютого 1706 року.

Автор звертається до Адальберта Зимницького з проханням допомогти у спірній або судовій справі, пов’язаній із приватними особами та попередніми домовленостями. У листі наведено розлогі аргументи, але подробиці спору й імена важко впевнено прочитати. У тексті немає надійного датування.

PDF с. 2 містить один лист, а с. 3 — його складений адресний аркуш із дуже блідим написом; це не два окремі документи. Доступна репродукція не дає змоги надійно відновити зміст, дату, місце чи підпис. Архівна обкладинка описує його як лист коронного войського з табору біля Свіржа до магістрату Львова, однак це зовнішній опис, а зазначену там дату 7 серпня 1661 року не підтверджено в самому листі.

У листі рекомендується розглянути справу львівського громадянина, який повертається з Падуї після здобуття докторського ступеня з медицини. Збереглися фрагменти тексту й зовнішня адреса до магістрату Львова; дату не прочитано.

Лист датований у Львові 26 травня 1656 року й адресований львівському магістрату. Текст зберігся частково.

Автор звертається до львівського магістрату й обговорює питання шляхти, статутів, міського права та контрактів. Подробиці частково нерозбірливі. Лист датовано 1 січня 1772 року у Варшаві.

Автор звертається до Львівського магістрату й згадує отриманий лист, труднощі подорожі та справу декрету і пов’язаних із ним дій. Інвентарна картка приписує лист подільському земському судді Каролю Максиміліану Крушевському; підпис на скані не дає надійно підтвердити цю атрибуцію. У датуванні листа зазначено Каменець, 13 січня 1723 року.

Автор звертається до «Шляхетного добродія» й подає скаргу щодо цехмістра шевського та дій, вчинених на його землі. Далі він апелює до справедливості магістрату, провадження й належних покарань; частина аргументації нерозбірлива. Інвентарна картка приписує лист Вацлаву Крушицкому, каноніку, але підпис самого листа прочитати неможливо. У листі зазначено дату 14 липня 1769 року; місця в датуванні немає.

Автор, якого інвентарна картка називає львівським послом на сейм, звертається до магістрату й повідомляє про поточні публічні справи Речі Посполитої. У листі згадано дії та рішення у Варшаві; подробиці політичного викладу повністю відновити неможливо. У датуванні зазначено Варшаву, 12 серпня 1661 року. Прізвище підписанта попередньо читається як Kusiewicz.

За інвентарем коронний підканцлер Богуслав Лещинський повідомляє магістрат Львова про згоду на оренду доходів від акцизу. Сам лист датовано 12 березня 1657 року; повний текст і підпис іще не прочитано.

Кардинал Ян Александр Ліпський повідомляє магістрат Львова про надіслання підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, який допускає русинів до міських урядів, застерігаючи перед занепадом торгівлі та зубожінням міста.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до питання ремонту міських доріг, рекомендуючи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення проти ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати фурманів із міських маєтків до платного перевезення каміння до його володінь.

Руський воєвода Марек Матчинський втручається у справу перед владою Львова від імені єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку у справі про неповернений борг. Він закликає радних до неупередженого здійснення правосуддя та стягнення з відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість отримання коштів із державної скарбниці на потреби міста через вичерпання фондів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили та самостійно подбати про оборону й безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги влади Львова після пожежі передмість, звертаючись до нападу пана Ловицького на солдатів та підозрілої діяльності татар, які викуповували бранців. Він також анонсує втручання адміністратора Жовківського староства у справі зловживань осіб, що підлягають королівській юрисдикції.