Каталог джерел

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Авторка скаржиться братові на розлуку напередодні наближення елекції та наполегливо просить відіслати назад скерованого до нього довіреного приятеля, котрий їй конче потрібен. Водночас вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській прив'язаності.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Анна Яблоновська пише до брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про неспокій, викликаний діями шведів, і свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує про придворні суперечки довкола маршалківської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.

Анна Лещинська дякує братові за виявлені ласки й розповідає про прибуття посланця, а також згадує про тривожні політичні новини. Проте з найбільшим хвилюванням вона очікує на звістку про щасливе вирішення від тягаря братової, бідкаючись, що не може особисто її доглядати.

Анна Катажина Лещинська бідкається, що так пізно довідалася про перебування брата у Кракові, та розпитує про тривалість його візиту. Вона висловлює палке бажання якнайшвидше зустрітися з ним у Кракові чи у Варшаві напередодні майбутньої коронації.

Анна Лещинська сповіщає брата про нещодавнє хрещення сина, бідкаючись через відсутність рідних і довіряючи дітей його опіці. Турботливо розпитує про лікування еґерськими водами, приписане батькові, а також повідомляє про стан власного здоров'я.

Анна Катажина Лещинська непокоїться через брак звісток від батька та брата з огляду на наближення конвокації та поширення політичних чуток. Вона також згадує про претензії тітки щодо боргу й заявляє про бажання якнайшвидше приїхати до Львова.

Анна Лещинська пише до брата, занепокоєна змістом його попереднього листа та побоюючись несправедливих підозр, спрямованих проти її доброго імені. Вона виряджає довіреного священника і просить Яна Яблоновського про заступництво та про звістки щодо здоров'я родини.

Катажина Лещинська дякує своєму дядькові, руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за несподіване надання її чоловікові посади (місця) на майбутню військову кампанію. Вона запевняє у великій вдячності та готовності вірно відслужити за виявлену ласку.

Богуслав Лещинський схвалює прохання міської влади Львова про оренду міського акцизу та закликає її якнайшвидше надіслати уповноваженого із завдатком до короля для укладення контракту. Він звертає увагу на конкуренцію з боку інших претендентів і пропонує безпечно переказати кошти через Вроцлав.

Примас Вацлав Лещинський закликає владу Львова порозумітися з підстаростою та терміново й безпечно відправити ув'язненого Хмельницького до Варшави. При цьому він підкреслює свій примасівський обов'язок дбати про громадський спокій під час відсутності короля в центрі країни.

Гнєзненський архієпископ Вацлав Лещинський висловлює жаль із приводу інцидентів, спричинених у Львові челяддю його небожа (братанича), луцького старости, і заявляє про підтримку міської влади. Він повідомляє, що закликав родича до мирного вирішення суперечки замість того, щоб ув'язуватися в непевний судовий процес.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії згідно з вироком деканального суду трирічної давнини. На адресному боці є службова примітка про залагодження справи та виплату боргу кредитору.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю в питанні заміжжя старшої підкоморянки. Він також передає вітання від дружини, сповіщаючи про майбутнє запрошення на охрестини.

Казимир Ліховський звертається до львівського війта Александра Вільчека у справі єврейського мешканця Золочева, Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різників Вацек, повертаючись із Глинян.

Полковник Лібішевський, діючи від імені ленчицького воєводи та белзького старости, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою у в'язниці в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Давід Лівінгстон повідомляє купцеві Артуру Форбсу в Мостиськах про передачу трибунальських позовів адвокатові Цімановичу в Перемишлі, виряджання возного до відповідача, а також про понесені ґродські витрати й оплату посланця.

Молодий шотландський купець або прикажчик Джон Лівінгстон, перебуваючи в Кракові, пише купцеві Артуру Форбсу до Львова, покірно перепрошуючи за змарнований час і брак успіхів у навчанні чи праці та урочисто обіцяючи виправитися й вірно служити.

Кардинал Ян Александр Липський відповідає владі Львова на прохання про заступництво проти королівського декрету, який наказує допускати міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє клопотання перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Липський повідомляє магістрат Львова про передачу підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, що допускає русинів до міських урядів, застерігаючи від занепаду торгівлі та зубожіння міста.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (яка померла 7 травня) і запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвіцького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським щодо вакантної військової хоругви.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Ксьондз Юзеф Літинський із Малехова відкидає звинувачення донощика щодо нібито перегородження дороги загального користування плебанським парканом, запрошуючи провізорів до особистого огляду, а також втручається у справу хлопця, якого всупереч розпорядженням двору утримує Михайло Кустеський.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Декан і голова львівської катедральної капітули Марцін Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно перебуває на місці у Львові й вільний від інших душпастирських обов’язків, аби той особисто пильнував численні катедральні богослужіння.

Михайло Лось, львівський чесник, просить неназваного на прізвище адресата про заступництво перед львівським магістратом, який призупиняє будівництво шпихліра на території його маєтку (дворка) за Галицькою брамою через суперечку щодо межі та паркану із сусідом, вірменином Стефаном.

Львівський каштелян Міхал Лось звертається до магістрату Львова з проханням неухильно виконати вирок коронного асесорського суду на користь інфлянтського стольника Моронського відповідно до розпорядження коронного канцлера.

Станіслав Лубенецький пише львівському писареві Войцеху Зімницькому про розбіжності з архідияконом щодо вигляду кімнат і просить детально описати потреби мулярів, які працюють на будівництві.

Станіслав Лубенецький повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення грошей (2000 злотих) та замовлення на французьке скло й меблі зі столярні з гербом архієпископа (Баранек / Юноша), вимагаючи також надіслати докладні розміри споруджуваного палацу (вікон, дверей, печей, сходів).

Примас Мацей Лубенський, реагуючи на скаргу львівських райців, звертається до каптурових суддів Львівського повіту із закликом припинити накладання високих штрафів на львівських міщан. Він наголошує, що з огляду на триваюче повстання Хмельницького Львів є головним прихистком для шляхти, а подальший утиск міст накличе на Річ Посполиту черговий гнів Божий.

Ректор Краківської академії Ян Лукіні висловлює жаль через свавільне залишення академічної колонії в Хелмні попереднім директором Студницьким і обіцяє наступного місяця надіслати нового, гідного професора, звертаючись до хелмінського магістрату з проханням про прихильний прийом та відшкодування дорожніх витрат.

Особистий аркуш для нотаток священнослужителя, що містить перелік відправлених месальних інтенцій, дрібні фінансові розрахунки (зокрема з дружиною органіста), а також нагадування щодо майнових справ.

Ректор Ян Лукіні сповіщає владу Львова про обіймання посади ректора та готовність призначити належного кандидата на посаду директора тамтешньої академічної школи, просячи забезпечити йому постійну платню та відшкодувати дорожні витрати.

Ректор Ян Лукіні представляє та рекомендує магістрату Львова нового директора львівської академічної колонії, кс. Вавжинця Опейдовича, просячи про опіку над ним та про відшкодування витрат на його подорож, виділених з університетської скарбниці.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про непогашений борг, щодо повернення якого він мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений вдатись до інших правових засобів для повернення коштів.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Молдавський господар Ґеорґе Штефан надсилає Яношу Кеменю звістки з-під Жванця про втечі козаків, татарсько-польські відносини та копії воєнного листування. Він також торкається питань угорських військ, фінансових розрахунків і поточних справ.

Владислав Любовецький застерігає львівських райців від свавільно передрукованих та спотворених сеймових конституцій, що шкодять міщанському стану. Він запевняє у вжитих правових заходах і закликає визнавати виключно автентичний текст, скріплений його підписом.

Любомирська з прикрістю пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презентації вже були віддані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності зробити послугу в майбутньому.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).