Каталог джерел

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Документ є нотаріальним інструментом, складеним нотаріусом Альбертом із Падви за наказом львівського архієпископа Яна з Ряшева на прохання алтариста Августина Каменера. Містить трансумпт привілею райців міста Львова від 1399 року про фундацію та забезпечення вівтаря Десяти тисяч мучеників і святих дів у львівській катедрі.

Король Владислав Ягайло дарує місту Львову зруйновану королівську лазню разом із ділянкою в обмін на щорічний чинш у розмірі 20 гривень. Крім того, він дозволяє райцям і місту зводити наступні лазні на праві власності без обов'язку сплачувати з них будь-які збори на користь монарха.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, закидаючи Антонію Сольському, утримувачеві всього майна, ухилення від вирішення справи та безрезультатність медіації.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Станіслав Касперінус дякує адресатові за допомогу у справах міста. Він згадує про смерть міського синдика та його наступника, підтримку королівського секретаря, а також про відправлення зв'язок документів для судових суперечок. Обговорюється позов проти різників, у якому фігурують вдова та отці-єзуїти, апеляція, пов'язана з вірменами та Кам'янцем, а також необхідність підтримки інтересів міста. Непевно прочитані імена та прізвища залишено з пропусками.

Президент і радники міста Львова запевняють львівського земського підсудка Лося, що в судовому спорі за кам'яницю Осмульську, порушеному канівським старостою, вони не допустять порушення його прав. Міська влада заявляє про цілковите дотримання справедливості та повагу до гідності адресата.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Бєльський вимагає сплати 2600 злотих річного чиншу за палац біля Галицької брами. Орендар посилається на російський постій. Автор пропонує вирахувати податки, а решту повернути з міської скарбниці.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, ставлячи під сумнів підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п'ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та послуги в обмін на поступку з боку магната.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує і трансумує документ львівського земського суду щодо продажу подільським воєводою Мартином Каменецьким та його дружиною Ядвігою річного чиншу з мит і рибальства в Залізцях та Олеську. Архієпископ призначає та фундує цей дохід на утримання вічної лампади перед Пресвятими Дарами у Львівській катедрі, святі меси та забезпечення церковної служби.

Король Сигізмунд I підтверджує купівлю ділянки у Львові, здійснену львівською митрополичою капітулою у священника Антонія Клопота. Монарх надає придбаній нерухомості церковний імунітет і звільняє її від усіх податків та світських повинностей.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Януш Антоній Корибут Вишневецький звертається до гетьмана Станіслава Яна Яблоновського з проханням про заступництво перед княгинею великою коронною маршалкіною у важливій для себе справі. Він також повідомляє про своє обрання депутатом у Мінську та запланований від'їзд на зустріч з адресатом у Варшаві.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький просить львівський магістрат прихильно поставитися до справи прихильного до нього Антонія Циналіка. В обмін на виявлене заступництво він запевняє міську владу у своїй довічній вдячності та готовності віддячити.

Автор просить призупинити судовий процес із василіянами до сейму. Згадує попередні листи у справі св. Антонія, рекомендацію василіян і повноваження для послів; запевняє у своїй прихильності до Львова.

Краківський каштелян Януш Антоній Вишневецький повторює своє прохання до львівського магістрату про прихильний і швидкий розгляд справи Антонія Циналіка. За допомогу, надану його прибічникові, автор листа висловлює міській владі щиру вдячність.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації, пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Антоній Глоговський виправдовується перед братом Францішеком щодо справ, пов'язаних з управлінням маєтком і передачею реєстрів, а також повідомляє про повернення посланця Василя. Пропонує вислухати його звіт і призначити людину для стягнення належних коштів з пана Водинського.

Самуель Глоговський звертається до свого брата Франциска із закликом до братерської любові, християнського прощення заподіяних кривд та отямлення у чварах, які нищать родинний маєток. Він запрошує його на зустріч, щоб ознайомитися з листами посередників і зробити спільні кроки для остаточного припинення суперечки.

Авторка надсилає сестрі Кларинді саджанці розсади з обіцянкою дослати моркву, щойно та з'явиться. Вона також передає прохання чоловіка виготовити рами для картини та сердечні вітання від усієї родини.

Сестри Францішека Глоговського звітують братові про польові роботи, хід посівної та господарські труднощі, спричинені непокорою селян і втечами підданих. Вони також повідомляють про збитки на пасіці та відсутність повного реєстру посівів через від'їзд пані Антоніни.

Ґолембьовський описує місце проживання чоловіка, у якого зберігається заставлена шпилька, й оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Він знову запевняє Ігнатовського, що поверне борг.

Ґ. Ґолембьовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передані гроші на оплату пересилання. Повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова і передає вітання знайомим.

Дальтон повідомляє про призупинення процесу красноставського старости та про військові клопотання перед Його Милістю щодо компуту й регіментарства. Він також переказує звістки про перехоплення королівської інструкції Сапегами, непохитну позицію короля щодо старости та чутки про бунт у Москві й загибель царя.

Коронний конюший Єжи Дідушицький заступається перед владою Львова за майстра-цирулика Антонія та його челядника, які відбувають покарання ув'язненням, просячи дарувати їм решту терміну з огляду на їхні заслуги в лікуванні його здоров'я. При цьому він висловлює переконання, що кількатижневий арешт став достатньою наукою, яка остудила їхнє зухвальство і принесла виправлення на майбутнє.

Анна Дольська повідомляє про відступ війська від пана Огінського на Литві та розпитує про причини відкладення весілля брата адресата. Посилаючись на поганий стан здоров'я, вона завершує лист і в постскриптумі знову пропонує придбати маєток Ходоростав.

Завадський сповіщає воєводу про передачу асигнації до жупництва та про занепокоєння підданих у старостві, які неохоче сплачують чинші й такси за збіжжя. Він закликає надіслати накази командуванню корогви з вимогою зглянутися на зубожіле населення, а також згадує про поточні замкові та фінансові справи.

Луцький єпископ Анджей Станіслав Залуський уболіває над проблемами Львова та відсутністю задоволення вимог у суперечці з коронним крайчим. Він радить міській владі утриматися від правових кроків і звернутися з проханням про посередництво до краківського каштеляна.

Луцький єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує волинському воєводі за листування та повідомляє про термінову нараду з кардиналом Михайлом Стефаном Радзієвським. Переговори стосувалися захисту єпархіальних маєтностей на Підляшші та Мазовії перед очікуваним переходом литовських конфедератів.

Миколай та Лаврентій Ланца передають у рахунок сплати шести талерів боргу кімнату у своєму будинку в Карцано братам Івану Хрестителю та Петру Буффа. Правочин укладено із застереженням вічного чиншу зерном та права викупу нерухомості.

Документ засвідчує продаж ділянки орної землі та виноградника в місцевості Карцано Яном, сином мірошника Шимона, на користь Яна Хрестителя Буффи за суму дванадцять з половиною золотих флоринів. Продавець підтверджує отримання повної оплати, передає права володіння та зобов'язується забезпечити юридичний захист правочину від можливих претензій третіх осіб.

Нотаріальний документ засвідчує продаж земельної ділянки (саду) в Карцано Іваном Хрестителем де Молінаріїсом на прізвисько Арганус видатному панові Івану Хрестителю Буффі з Нижнього Тельйо. Продавець підтвердив отримання плати готівкою та зобов’язався гарантувати безпеку правочину й захист покупця від евікції.

Джованні Рамбальдо продає Баттісті Буффі та його братові П'єтро річний чинш у збіжжі із земельної ділянки в Карцано за суму 27 рейнських гульденів. З огляду на свій вік продавець складає урочисту присягу, яка підтверджує чинність відчуження прав.

Паула, Урсула й Катаріна, доньки покійного Гаспара Капраріуса, продають за 8 рейнських флоринів земельну ділянку в Тельве-ді-Сотто Гаспару Буффі, щоб сплатити борг, який виник на підставі арбітражного рішення. Угоду укладено в присутності чоловіка Паули та куратора неповнолітніх сестер і посвідчено нотаріально.

Документ засвідчує договір обміну лугової ділянки на садибну/садову ділянку в Тельве-Інферіоре, укладений між П'єтро Буффою, який діяв також від імені свого брата Джованні Баттісти, та Джованні де Дзанцотто. Контракт регулює передачу права власності на обидва об'єкти нерухомості разом із цесією та суброгацією чиншів, а також грошових і зернових рент, якими вони були обтяжені.

Мельник Матей та його син Єронім передають братам Івану Хрестителю та Петру де Буффіс млин, сукновальню та маєтності в Тельве-Інферіоре для погашення боргових вимог (datio in solutum). Водночас кредитори віддають їм ці маєтності в дев'ятирічну оренду з правом викупу після сплати боргу та заборгованого чиншу.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Антоній, син Миколи з Карцано, продає Яну Хрестителю Буффі з Тельве-ді-Сотто сад та луку, розташовані в Карцано. Правочин оплачено та посвідчено нотаріально в присутності свідків.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Вікарій і генеральний комісар брат Іван Капістран звертається до влади Львова з проханням про опіку й підтримку будівництва нової брами, а також допомогу для місцевого кустоша. Він запевняє у молитві за благополуччя райців та всього міста, дякуючи за їхню дотеперішню ревність.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина від 1586 року, яким шляхтичеві Сигізмунду Порадовському надається болотистий ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Надання передбачає право власності та спадкування із шестирічною слободою, після закінчення якої володар зобов'язаний сплачувати щорічний чинш у розмірі 30 грошів.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.