Каталог джерел

Домініканці придбали будинок біля монастиря і хочуть з'єднати його з монастирським муром. Король вимагає від міста згоди, аргументуючи це тим, що добровільний дозвіл не порушить його привілеїв.

Король Ян Казимир наказує львівському підкоморію Петру Ожзі змусити орендаря Іцька негайно виплатити львівському магістрату 10 000 злотих із чопового податку. Монарх зазначає, що попри попередній рескрипт місто досі не отримало належних йому грошей.

Король Ян Казимир доручає воєводі Станіславові Лянцкоронському очолити комісію, яка має прийняти від львівських міщан звіт щодо чопових коштів, призначених на фортифікації. Водночас монарх звільняє жителів Львова та підпорядкованих йому маєтностей від обов'язку виставляти піхоту на посполите рушення, наказуючи залишити людей на місці як міську залогу.

Король Ян Казимир наказує владі Львова організувати перевезення трьохсот залишених у місті списів та доправити їх до Любліна. Детальнішу інформацію щодо перевезення зброї та належних до неї прапорців має надати Криштоф Бернатович.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Ян Студницький та Анджей Зделейзик скаржаться на ув'язнення та накладення секвестру, попри те, що трирічний термін оренди прибутків Львова ще не закінчився. Король наказує звільнити їх, урахувати воєнні лиха і міське звільнення від сплати, а також зберегти дію контракту до завершення зазначеного терміну.

Король Ян Казимир закликає бурмистра й райців Львова негайно організувати підводи під залишене в місті артилерійське спорядження та відправити його до королівського війська, гарантуючи оплату візникам від генерала артилерії. Монарх застерігає магістрат від суворих наслідків і відповідальності перед Річчю Посполитою в разі зволікання, яке загрожує затримкою походу.

Король укотре наказує владі Львова надати потрібну кількість підвід для вивезення амуніції, що залишилася в місті. Капітан артилерії має сплатити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиме міською впертістю і застосує екзекуцію проти осіб та маєтків урядовців.

Король засуджує владу Львова за нехтування його порадою та допущення вбивств і грабунків. Він вимагає суворого розслідування, затримання всіх винуватців і спільників та утримання їх під вартою до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривди євреям та невірним і проливати невинну кров, та передбачає покарання винних для прикладу іншим.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику регіменту руського воєводи. Він наказує прийняти його з вояками, привести до присяги, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового збору на потреби гарнізону. Витрати мають бути зараховані під час сплати міських податків.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про укладення шлюбної угоди з ерцгерцогинею Елеонорою Австрійською та заплановане на початок березня весілля у Варшаві. Монарх закликає представників міста урочисто прибути до столиці, щоб привітати нову королеву.

Король закидає владі Львова підтримку осіб, які завдають шкоди митним прибуткам, розгін вартових і пропуск товарів без митного огляду. Наказує припинити зловживання та карати також купців, які діють під протекцією панів. Погрожує судовим переслідуванням коронного інстигатора перед королівським судом.

На підставі донесення маршалка надвірного коронного, адміністратора мит, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у завданні шкоди митним прибуткам і підбурюванні інших. Вимагає усунути його з посади та призначити наступника; у разі зволікання він сам призначить відповідну особу.

Домініканці скаржаться королю на тісноту костелу і монастиря та відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля дороги загального користування. Вони просять дозволу викупити кам'яниці біля костелу. Король наказує направити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає від міста допомоги без чинення перешкод монастирській справі.

Король висловлює жаль через невдалі переговори, які мали відвернути загрозу від руських земель. Він сповіщає про збір посполитого рушення та свій власний похід. До прибуття допомоги він вимагає від Львова мужньої та пильної оборони, згадуючи також про швидку підтримку піхотою.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розписану на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король поновлює вимогу негайно передати 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує великому гетьману коронному Янові Собеському терміново призначити відповідного коменданта та гарнізон для оборони Львова від ворога. Він також зобов'язує його простежити за тим, щоб міські доходи від чопового податку були повністю спрямовані на фортифікації та оборонне забезпечення міста.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському покласти край грабункам і свавіллю двох хоругов повітового побору, які завдають шкоди мешканцям львівських передмість. Монарх наголошує, що жовніри вже отримують платню й повинні постачатися з навколишніх маєтків згідно з військовим правом, не обтяжуючи вбоге населення.

Король заступається за підкухмістра Пшемислава [?] Дзюрського й наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє комендантові Еліашу Лонцькому стягувати нові побори з міщан та приїжджих. Той має задовольнитися встановленою винагородою у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян Убальдіні представляв місто на сеймі поза своєю чергою, замінивши Бартоломея Зиморовича на його прохання. Король наказує владі Львова посприяти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він заступив.

Король призупиняє стягнення вибранецької суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є підставою вважати ниви солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Король вимагає покарати Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів із львівського передмістя через майнові претензії щодо боргу. Будь-які претензії мають розглядатися в належному львівському суді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження близько столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення його членів. Король наказує надати можливі претензії комісії, а цех бере під свій захист.

Король просить зменшити податковий тягар Львова, встановлений у розмірі восьмисот димів. Він вказує на зубожіння, зменшення людності міста, а також вилучення численних маєтностей з-під міського оподаткування на користь духовенства та шляхти.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Клаузула про їхню підсудність судам потребує подальшої перевірки.

Король наказує виконувати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити й висилати їх із міста.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, закидаючи Антонію Сольському, утримувачеві всього майна, ухилення від вирішення справи та безрезультатність медіації.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять про відновлення богослужінь у Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Учні парафіяльної школи, згідно з повідомленням короля, напали на руську школу, нищили книжки й атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів проти наставника, якщо той підлягає світському судочинству.

Король забороняє магістрату вдаватися до свавільних дій проти єврейських купців, чиї крамниці було зачинено. Спір має вирішити королівський суд.

Окремий лист наказує львівському старості припинити дії міста, які кривдять купців, до винесення вироку королівського суду.

Король Август II звертається до сенаторів, сановників і шляхти Руського воєводства з проханням про негайне скасування податку шеляжного у Львові. Монарх обґрунтовує своє звернення крайнім зубожінням міста, спричиненим ворожою навалою, контрибуціями та епідемією чуми.

Август II переказує коронному стражнику Потоцькому скаргу Львова на створення окремої юрисдикції на передмісті, захоплення міських земель і насильство орендаря. Король вимагає перевірити права власності, залишатися в межах придбаних земель та вгамувати орендаря, а також застерігає про можливість судового процесу у належному суді.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Підканцлер коронний Томаш Замойський заступається перед чернігівським підкоморієм за Ярему Вишневецького, чиї володіння межують із Московським царством. Він просить простежити, аби сеймова прикордонна комісія не порушила майнових прав князя.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що розпорядилася відіслати залишені на зберігання у Варшаві паки до його палацу, аби вони там чекали на його приїзд. Водночас вона заявляє про повну готовність до подальших послуг.

Гетьман Станіслав Конецпольський доручає чернігівському підкоморію посольську місію до Війська Запорозького з метою підтримання дисципліни та збереження миру із союзними татарами. Він наказує йому тісно співпрацювати з канівським старостою і простежити за спаленням козацьких човнів.

Сильно пошкоджений лист Станіслава Конецпольського до чернігівського підкоморія, у якому порушено питання оборони кордонів, московських справ, козаків та майбутньої комісії.

Гетьман Станіслав Конецпольський надсилає чернігівському підкоморію документи, що роз'яснюють волю короля щодо делімітації кордону з Московською державою. Бажає адресатові божого благословення та розважливості для успішного виконання покладеної на нього місії.

Станіслав Конецпольський пояснює чернігівському підкоморію, що через загальну загрозу з боку турецько-татарських військ не може скерувати на Задніпров'я значніших сил кварцяного війська. Водночас він повідомляє про відправлення однієї компанії київського підчашого і наказує організувати місцеву оборону у взаємодії з козаками.

Лукаш Лебелович вітає Францішека Глоговського з поверненням із Любліна та надсилає йому оригінал лаудуму й реляції з підписом підчашого чернігівського. Також він повідомляє про початок і відкладення белзьких судів з формально-правових причин.

Король Владислав IV Ваза затверджує акт фундації та забезпечення схоластерії при митрополичій кафедрі у Львові, здійсненої священником Яном Каролем Чолганським із маєтностей у Жидачівському повіті та підтвердженої архієпископом Станіславом Гроховським і львівською капітулою. Монарх навічно поширює на надані села церковний імунітет.

Кшиштоф Лянцкоронський просить чернігівського підсудка піти назустріч місту і відмовитися від залишку боргу в розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він пояснює надзвичайним зубожінням та утиском міщан через обтяжливі табірні повинності (обозщизну).

Король Ян Казимир звільняє мешканців юридики св. Івана у Львові від усяких стацій, зимових леж, нічлігів, підвід та інших військових повинностей за їхню вірність і самопожертву під час оборони міста. За порушення заборони постою призначає суворі військові кари й наказ вираховувати відшкодування з платні.

Король Ян Казимир на знак визнання військових заслуг, зокрема під Збаражем та Іваногродом, підтверджує вибранецькі вольності солтисові Грицьку Поповичу із села Знесіння. Він також звільняє його від будь-яких повинностей, оплат і тягарів на користь короля та орендарів Львівського староства.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує сольтису Петру Пилевичу та іншим вибранцям із села Губичі довічне володіння вибранецьким ланом і двома ділянками поля. При цьому він звільняє їх від подимного та інших повинностей, надаючи право користуватися ґрунтами та виготовляти напої для власних потреб.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує консенс львівського старости Яна Мнішека, який врегульовує статус шевців-партачів на замковій юрисдикції та їхню належність до міського шевського цеху. Документ дозволяє конфіскацію позацехових виробів, наказує продавати взуття виключно в міських ятках та визначає умови прийому ремісників до цеху.