Каталог джерел

Документ посвідчує майнову угоду, укладену перед радою міста Львова між Миколаєм Солтисом та чотирма дітьми покійного Юрія Чепнера щодо поділу спадщини їхніх батьків. Вона визначає сплату грошових сум готівкою, воском і сукном, а також закріплює за дітьми кам'яницю на ринку та визначене рухоме майно.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали ділянку колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Він вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку з боку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Райці та стара рада міста Львова посвідчують стан володіння землями, успадкованими Яном Ціммерштейном та його матір'ю Катажиною біля млина Ґжеґожа Фішера. Документ врегульовує розмежування ділянок і визначає вільну міську дорогу, що пролягає через ці володіння в бік Голоска та битого шляху до Збоїщ.

Король Владислав Ягайло підтверджує трансумований документ львівських лавників щодо дарування фільварку Голоско Катериною Циммерман своєму чоловікові Янушкові Тлумачу. Крім того, монарх надає Янушеві та його наступникам королівську пустку над річкою Брюховицею та сусідні луки.

Рада міста Львова засвідчує мирову угоду, укладену між райцею Миколаєм Солтисом та Касею Тойффелін у суперечці щодо чотирьох городів, розташованих перед Галицькою брамою. Визначено умови виплати компенсації та вічної передачі річного чиншу на користь убогих львівського шпиталю після смерті Тойффелін.

Документ підтверджує, що панна Катерина, донька Яна Зубрицького, добровільно зреклася перед львівським земським судом своїх прав на батьківські та материнські маєтності в селі Зубра на користь батька й рідного брата. Вона вчинила це на таких самих засадах, на яких раніше від своїх часток майна відмовилися її заміжні сестри.

Михайло з Бучача, староста снятинський і коломийський, забезпечує заснований ним парафіяльний костел у Михальчому наданням села Репужинці в Коропецькому повіті разом із млином на Дністрі, ланом землі та сноповою десятиною. Ці доходи він передає на користь плебана та його наступників в обмін на вічні молитви за душі фундатора, його дружини та нащадків.

Лавники міста Львова посвідчують, що Григорій разом із родиною продав Янові Вайсганнесу, львівському міщанинові та лавникові, спадкове солтиство в підміському селі Ґольдберґ. Продаж відбувся за згодою міської ради з повною відмовою відчужувачів від своїх прав.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Катерина Годлевська наполегливо просить брата терміново надіслати гроші для покриття зобов'язань, побоюючись службових неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані городоцькою.

Автор протестує проти перейняття кам'яниці Катерини П'єрґєвичової через цесію боргу. Посилаючись на конституцію 1678 року, він вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.

Ф. С. Годлевський передає президентові та владі Львова відповідь і копію листа до блонського старости щодо супліки скривдженої пані Георгієвичової. Він просить передати ці документи зацікавленій жінці.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Львівські райці, діючи як управителі шпиталю Святого Духа, записують мельникові Мацею Мальському та його дружині Катажині суму 30 гривень на третій частині новозбудованого млина на річці Полтві в селі Малехів, а також передають їм цю частину у володіння та користування. Документ застерігає права довічного володіння Вавжинця Моравінського та його дружини Анни на решту дві частини млина й покладає на Мацея Мальського обов'язок подальшого утримання всього об'єкта.

Паула, Урсула й Катаріна, доньки покійного Гаспара Капраріуса, продають за 8 рейнських флоринів земельну ділянку в Тельве-ді-Сотто Гаспару Буффі, щоб сплатити борг, який виник на підставі арбітражного рішення. Угоду укладено в присутності чоловіка Паули та куратора неповнолітніх сестер і посвідчено нотаріально.

Авторка передає вітання кумові, висловлює занепокоєння через його похитнуте здоров'я та пояснює відсутність особистих відвідин жахливим станом доріг. Вона також розповідає про розмову з пані Годлевською щодо огляду покоїв у кам'яниці перед ухваленням остаточного рішення.

Александр Зоммер розпитує про новини щодо повернення пана Касінга до Кракова, а також про купівлю упряжі та надання коней Роберту Форбсу. Він також висловлює готовність вирушити до Ярослава, щоб допомогти візникам, і передає вітання домочадцям.

Катерина Зоммерова протестує проти незаконного накладення секвестру в Лейпцигу на її власні товари в рахунок боргів чоловіка. Вона погрожує позивом проти Артура Форбса до Коронного трибуналу в Любліні, якщо той не поверне вилучене майно.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

Катажина Констанція просить Анджея Яноцького про юридичний захист і підтримку її затяжної справи перед королівським судом у Варшаві після смерті попереднього оборонця. Вона пояснює сумніви щодо статусу королівського вироку, повертає доказові документи та надсилає завдаток, обіцяючи подальшу винагороду після успішного завершення процесу.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Катажина Коссаковська повідомляє президента Львова про намір варшавського купця Гампеля проводити редути й просить з'ясувати наміри місцевих міщан, щоб уникнути суперечок із містом. Вона закликає дійти порозуміння зі старостою та передати остаточне рішення через підграбія.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Анна Катажина з Яблоновських Лещинська пише до племінника, воєводи волинського Яна Станіслава Яблоновського, висловлюючи свій розпач і сповіщаючи про швидкий від'їзд. Вона також наказує спалити лист після того, як його покажуть Добродієві.

Анна Лещинська ділиться зі своїм братом, волинським воєводою Яном Станіславом Яблоновським, власними переживаннями та повідомляє про хворобу в домі. Вона також сповіщає його про поширені й щораз більші претензії та неприязнь дрібної шляхти до королівського дому в контексті сеймикових вісток.

Анна Лещинська висловлює глибоке занепокоєння через нещастя, що спіткали її дім, запевняє брата в щирій любові та просить його берегти своє здоров'я, обіцяючи незабаром надіслати докладнішого листа. Лист також містить сердечні вітання для братової, короткий допис іншою рукою щодо майнових питань і честі, а також нотатки про від'їзд сенатора до Варшави.

Анна Лещинська висловлює тугу за братом і просить його присвятити часинку листуванню, яке принесло б їй розраду в смутку. Вона також сповіщає про суперечку з виноробом і плітки, які нібито розпускала про неї перед сеймиком белзька воєводиня.

Пригнічена глибоким смутком Анна Лещинська благає свого брата, щоб він у міру можливості прагнув згоди, остерігаючись вигнання та поневірянь. Вона запевняє у своїй відданості й повідомляє, що очікує на подальші вісті з Варшави та на розраду від Бога.

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Авторка скаржиться братові на розлуку напередодні наближення елекції та наполегливо просить відіслати назад скерованого до нього довіреного приятеля, котрий їй конче потрібен. Водночас вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській прив'язаності.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Анна Яблоновська пише до брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про неспокій, викликаний діями шведів, і свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує про придворні суперечки довкола маршалківської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.

Анна Лещинська дякує братові за виявлені ласки й розповідає про прибуття посланця, а також згадує про тривожні політичні новини. Проте з найбільшим хвилюванням вона очікує на звістку про щасливе вирішення від тягаря братової, бідкаючись, що не може особисто її доглядати.

Анна Катажина Лещинська бідкається, що так пізно довідалася про перебування брата у Кракові, та розпитує про тривалість його візиту. Вона висловлює палке бажання якнайшвидше зустрітися з ним у Кракові чи у Варшаві напередодні майбутньої коронації.

Анна Лещинська сповіщає брата про нещодавнє хрещення сина, бідкаючись через відсутність рідних і довіряючи дітей його опіці. Турботливо розпитує про лікування еґерськими водами, приписане батькові, а також повідомляє про стан власного здоров'я.