Каталог джерел

Король призупиняє стягнення вибранецької суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є підставою вважати ниви солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Влада Гданська знову просить Львів допомогти Янові Гулінському, пов'язаному з їхньою гімназією, у поверненні належної йому батьківської спадщини. Більша частина майна перебуває в його швагра Яна Бульча. Вони просять повернути надмірно привласнені частки без судового процесу та якнайшвидше відповісти на попереднє заступництво, надіслане майже чотири місяці тому.

Ґданськ переказує скарги власних купців, які торгують у Львові: порушення давніх прав, побори, запечатування складів, звинувачення в недозволених угодах та перевірка книг за відсутності доказів. Просить усунути зловживання, застерігаючи можливість звернення до короля. Правдивість скарг подано як умовну.

Бурмістри Глинян підтверджують отримання московських листів, доставлених зі Львова посланцем Григорієм Юркевичем, та їхнє відправлення далі до Білого Каменя. Водночас вони просять львівську владу виявити посланцеві повну довіру.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військового стягнення повинностей, яке залежить також від рішення орендаря. Вона запевняє, що раніше користувалася його заступництвом, перепрошує за невизначену провину та висилає представників, які мають пояснити витрати, труднощі та збитки, пов'язані з дамбами, бунами і берегами Вісли.

Король Казимир IV Ягеллончик продовжує жителям Львова звільнення від королівських податків на додаткові два роки понад раніше надані вісім років. Цей привілей було надано на знак визнання тягарів і витрат, які місто несе на відновлення та зведення оборонних мурів, валів і ровів.

Марцін Анчевський просить райцю Мацея Гайдера придбати відповідний табін і цемент, а також подбати про збіжжя та утриматися від продажу оксамиту. Крім того, він повідомляє поточні новини зі Львова про візит канцлера та перебіг місцевих службових суперечок.

Арман дякує за лист і доброзичливість. Королева після розмови з ним про одруження пана Станірофського [?] написала до пані Казміренської [?], щоб та йому допомогла. Автор повідомляє про невтішні звістки з Росії [Русі] та Литви щодо маєтностей королеви, а також наводить листи з Парижа про теплий прийом князів губернаторами під час подорожі. Передає вітання королеви, обговорює листування з князем Александром і запевняє у своїй відданості доньці адресата.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Провізор шпиталю св. Станіслава у Львові Ігнацій Бем повідомляє про незаконне захоплення та розорювання шпитальних ґрунтів стольником конарським Єнджейовським попри сприятливий для шпиталю вирок міського суду. Надсилаючи процесуальні документи, він просить адресата про правову пораду щодо подальших кроків проти узурпатора.

Подяка за посередництво в укладенні контракту. Брауни скаржаться на падіння цін на зерно та важкого контрагента; просять простежити за належною підготовкою пшениці перед доставкою.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Семен Білецький повідомляє львівського райцю Мацея Гайдера про несподівану кончину Лоренца Феєра у Варшаві внаслідок невдалого кровопускання, через що покійний не встиг скласти заповіт. Він також обговорює поточні фінансові справи, питання передачі коштів панні Куртіці та долю залишеного майна.

Кармеліт Валентій просить президента Львова про офіційне розпорядження щодо видачі речей і паперів Ґурського, які зберігаються в Гербута. Шабля залишається спірною через вимогу сплатити один злотий; чернець обіцяє розписку про отримання.

Костянтин Ваповський підтримує позицію воєводи щодо необхідності ухвалення однозначної декларації воєводства на сеймику з огляду на прагнення кардинала та Сапегів укласти угоду. Він сповіщає, що деталі його міркувань адресатові усно перекаже його син, підчаший.

Вахлікович просить синдика повернути речі племінниці, дружини коваля Александра Злоткевича. Він звинувачує кухарку Ягнешку в крадіжці та описує її ув'язнення у Вільчека; речі нібито перебували в урядовому депозиті.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Вишневецький дорікає магістрату за спротив домовленостям із митрополитом та василіянами. Просить уладнати суперечку, нагадуючи про приязні взаємини та власну участь у досягненні згоди.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про заходи, вжиті в королівському асесорському суді для уникнення заочного вироку, і просить подальших розпоряджень. Він також сповіщає про скасування паном каштеляном виданих постанов про виконання.

Павло Бжовський доповідає владі Львова про важкий перебіг міських справ у Варшаві, заходи перед королем та суперечку зі старостою. Скаржиться на вичерпання коштів і борги, взяті для ведення справ, та терміново просить місто надіслати гроші.

Полковник Ебрезель підтверджує отримання коштів і виконання таємних доручень у Білоцерківській фортеці та сповіщає про урочисте святкування з нагоди коронації монарха. Він також запитує воєводу про спосіб відправлення матеріалів проведеного слідства.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Філіп де Заглі повідомляє волинському воєводі про завершення вимушеного перебування в Ерзурумі та запланований виїзд до двору шаха з посольством. Він наполягає на надісланні королівського листа для перського правителя, застерігаючи водночас від доручення дипломатичних місій духовенству.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє волинському воєводі про наради сенаторів та заходи, які вживаються проти дій військових конфедератів (зв'язкових). Він також висловлює жаль з приводу долі убогого люду своєї дієцезії, яку спустошують конфедерати.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу коня для його доньки та клопотання перед підскарбієм. Він також торкається поширених листів, політичних взаємин із красноставським старостою та хорунжим, а також питання очікуваних відставок.

Анджей Хризостом Залуський пояснює Яну Станіславу Яблоновському необхідність дотримуватися стриманості в листах через непевну політичну ситуацію та брак достовірних новин. Він також повідомляє про погану погоду в Торуні, що ускладнює подорожі, а у приписці відповідає на нарікання воєводи.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує Яну Станіславу Яблоновському за надіслані документи львівських комісій та висловлює сподівання на швидке залагодження кризи й відновлення миру в державі. Він також повідомляє про свій раптовий від'їзд до Варшави на виклик примаса та про труднощі, пов'язані з настроями війська і з'їздом шляхти.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про побоювання, пов'язані з діями шведських військ, підготовку до сеймиків та утиски з боку саксонських військ. Він також інформує про плани вармінського єпископа та свій намір провести зиму в Торуні.

Анна Замойська звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед новообраним монархом за зубожілого дипломата, колишнього резидента в Стамбулі та Відні. Просить надати йому протекцію та допомогти вступити до лав королівських слуг і придворних.

Анна Замойська висловлює вдячність Яну Станіславу Яблоновському за ласкаву згоду на зустріч у його домі. Вона запевняє про якнайшвидше прибуття з виявами глибокої поваги та віддається подальшій прихильності адресата.

Якуб Зизанський, хенцинський війт, надсилає писареві війтівського суду у Львові Войцеху Зімницькому новорічні вітання разом із невеликими подарунками для нього та його родини. Водночас просить узяти під опіку свого сина Яна, який мав би допомагати у львівській канцелярії та навчатися при адресатові.

Гелена Зімницька пояснює братові причини затримки листів і ділиться звістками про добре здоров'я матері та родичів, із полегшенням відкидаючи чутки про його нібито смерть. Вона також сповіщає про кончину й заповітні розпорядження їхнього брата Себастьяна та висловлює палке бажання якнайшвидшої особистої зустрічі.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Кшиштоф Краузе дякує Артуру Форбсу за прихильність і висловлює готовність допомогти, обіцяючи владнати справи в Ряшеві. Він також згадує про намір стягнути 1900 флоринів боргу з мостиських маєтностей батька братів, які зараз служать у війську.

Богуслав Лещинський схвалює прохання міської влади Львова про оренду міського акцизу та закликає її якнайшвидше надіслати уповноваженого із завдатком до короля для укладення контракту. Він звертає увагу на конкуренцію з боку інших претендентів і пропонує безпечно переказати кошти через Вроцлав.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Кс. Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.

Подільський воєвода Миколай Мелецький відповідає на лист львівських райців щодо розгляду спору з паном Семпом, схвалюючи намір владнати справу в присутності старости. Водночас він зазначає, що призначений термін до середи є надто коротким через інші обов'язки старости та його власні, і радить райцям зайняти поступливу позицію.

Петро Ожґа нагадує львівським райцям про обов'язок збору чопового з напоїв за період від січня до червня 1649 року, а також про необхідність передачі реєстрів і коштів орендареві. Згадує також про податкові труднощі та збитки, спричинені тривалою війною.

Король Август III підтверджує та відновлює сукупність міських прав, торговельних свобод, імунітетів і привілеїв міста Кам'янка-Струмилова, трансумуючи та схвалюючи попередні надання польських королів від Сигізмунда I до Яна III Собеського.

Король Август III підтверджує статут цеху майстрів з виготовлення пацьорок у Кракові. Документ також містить трансумпт десяти статей, спрямованих проти діяльності партачів.

Генерал-майор Вільгельм Мієр видає реверс президентові Львова Купінському, підтверджуючи отримання та обмін суми у триста червоних злотих згідно з листом региментаря.

Л. Страда Поміллі звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з поклінним проханням виконати обіцянку щодо передачі шати. При цьому він запевняє у своїй вдячності та молитовній пам’яті.

Владислав Пшиємський пояснює волинському воєводі, що через бурхливий і складний перебіг сеймика в Сьроді не зміг порушити його справу. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та радить надіслати листа до всієї майбутньої комісії, щоб успішно вирішити це питання там.