Каталог джерел

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує великому гетьману коронному Янові Собеському терміново призначити відповідного коменданта та гарнізон для оборони Львова від ворога. Він також зобов'язує його простежити за тим, щоб міські доходи від чопового податку були повністю спрямовані на фортифікації та оборонне забезпечення міста.

Король заступається за підкухмістра Пшемислава [?] Дзюрського й наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє комендантові Еліашу Лонцькому стягувати нові побори з міщан та приїжджих. Той має задовольнитися встановленою винагородою у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян Убальдіні представляв місто на сеймі поза своєю чергою, замінивши Бартоломея Зиморовича на його прохання. Король наказує владі Львова посприяти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він заступив.

Король призупиняє стягнення вибранецької суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є підставою вважати ниви солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Король докоряє за нехтування опікою над сиротами і наказує обрати опікунів для Терези, доньки покійного Бартоломея Зиморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно та забезпечити дівчинці утримання й виховання.

Король вимагає покарати Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів із львівського передмістя через майнові претензії щодо боргу. Будь-які претензії мають розглядатися в належному львівському суді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження близько столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення його членів. Король наказує надати можливі претензії комісії, а цех бере під свій захист.

Король наказує дозволити боніфратрам придбати дві сусідні земельні ділянки для розширення раніше заснованого шпиталю після їхньої оцінки та зі збереженням ґрунтового чиншу.

Король просить зменшити податковий тягар Львова, встановлений у розмірі восьмисот димів. Він вказує на зубожіння, зменшення людності міста, а також вилучення численних маєтностей з-під міського оподаткування на користь духовенства та шляхти.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Клаузула про їхню підсудність судам потребує подальшої перевірки.

Король наказує виконувати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити й висилати їх із міста.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, закидаючи Антонію Сольському, утримувачеві всього майна, ухилення від вирішення справи та безрезультатність медіації.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять про відновлення богослужінь у Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Король повторює невиконаний наказ щодо ремонту дороги від Збоїщ і мостів. Він виряджає наглядача, а міщанам і жителям передмість наказує долучитися до робіт працею та коштами.

Учні парафіяльної школи, згідно з повідомленням короля, напали на руську школу, нищили книжки й атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів проти наставника, якщо той підлягає світському судочинству.

Король повідомляє про укладення шлюбного договору доньки з курфюрстом Баварії та призначення урочистостей у Варшаві на 15 серпня 1694 року.

Нотатка, надіслана з Мюнхена 1873 року, містить відомості про Терезу Кунегунду, дітей від її шлюбу з Максиміліаном Емануелем та частину їхніх подальших нащадків. Дані наведено як твердження автора нотатки, без історичної верифікації.

Арно інформує волинського воєводу про розмову з королевою Марією Казимирою щодо претензій до суфрагана, а також про відсутність надісланого монархині розлогого листа. Він також повідомляє про стан здоров'я королеви, тривожні вісті зі Львова та поїздку королевичів із Парижа.

Арман повідомляє волинському воєводі про те, що сповістив королеву Марію Казимиру про його намір ушанувати пам'ять покійного Яна III, що монархиня сприйняла з вдячністю. Він також згадує про надзвичайно прихильний і почесний прийом королевичів французьким монархом та герцогом Орлеанським.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Арман сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я королеви Марії Казимири, принца Якуба та кардинала. Також передає вісті про перебування королевичів у Парижі та про можливу подорож королеви на Русь.

Арманд надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському отриману відповідь на лист, адресований королевичу Александру Собеському. Крім того, він передає адресатові запевнення у пам'яті та прихильності від королеви Марії Казимири.

Балюз висловлює співчуття з приводу смерті короля та солідарність з овдовілою королевою, після чого переповідає звістки про становище в П'ємонті, настрої у Відні та чутки про таємні мирні переговори. Він також згадує про пересування шведських військ у Лівонії (Інфлянтах), занепокоєння в Пруссії та прибуття голландського флоту до Гданська.

Ж. Ґ. де Балюз запевняє волинського воєводу в підтримуванні листування та передачі довіреного листа князю Александру Собеському. Він також повідомляє про воєнні вісті з Італії та з-над Рейну, зокрема про зняття облоги Валенци.

Ж. Ґ. де Балюз дякує волинському воєводі за підтримку королеви та повідомляє новини про цісарську дипломатичну місію в Турині й чутки про загальний мир. Він також сповіщає про безуспішне бомбардування Сен-Мартен-де-Ре союзним флотом.

Ж. К. де Балюз повідомляє волинському воєводі про надії на загальний мир у Європі після укладення перемир'я в Савої та про морські дії союзників. Він також бажає Польщі спокою та злагоди під час майбутнього обрання нового монарха.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.

Маркіза передає лист через Самуеля. Після спільної втрати вона просить зятя полегшити страждання королеви, а також засвідчити їй вдячність і відданість її інтересам.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

Ян Вишицький повідомляє руському воєводі про хворобу єпископа, королівські листи, надіслані сенаторам, та про погрози Тшембецького на адресу белзького каштеляна. Також сповіщає про намір передати подальші новини з подорожі до Замостя й доручає себе подальшій опіці адресата.

Михайло Вижицький повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про свій від'їзд до Варшави та про відмову від поїздки до Жовкви через тамтешню дорожнечу й тисняву. Він також сповіщає про політичну ситуацію довкола елекції, зичачи успіху королевичам Собеським і згадуючи про нову шведську кандидатуру.

Міхал Вижицький надсилає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському урочисті новорічні вітання. Він також повідомляє про очікування двору та королеви на прибуття Яна III Собеського й про виїзди достойників на зустріч монарху.

Міхал Вижицький сповіщає волинського воєводу про ситуацію у Варшаві, зокрема про тиск на королеву-вдову з вимогою поступитися владою та повернути маєтки й коштовність. Він також згадує про інтриги примаса, прибуття литовського підскарбія та столичні чутки.

М. Вижицький повідомляє полковникові Денгоффу про виїзди з Варшави на сеймики перед майбутньою конвокацією, наголошуючи на необхідності мати там перевірених прибічників. Принагідно поновлює обіцянку зустрічі, а також просить надіслати лимонного соку та дивовиж із подорожі.

Михайло Вижицький повідомляє волинського воєводу Яна Клеменса Браницького про раптову кончину короля Яна III Собеського та про скорботу, яку той по собі залишив. Він також сповіщає про перші заходи угруповань королеви та королевича Якуба й про сенаторів, які з'їжджаються до Варшави перед радою та конвокацією.

Михайло Вижицький вітає воєводу Яна Станіслава Яблоновського з Новим роком і застерігає від скликання комісії після зірваного сейму, вважаючи це небезпечним прецедентом і порушенням права. Він закликає зважати на протестації воєводств і просить адресата повідомляти новини про поточні події.

Міхал Вижицький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про пораду щодо безпечного виїзду до маєтків королевичів Собеських або до Сілезії через шведську загрозу. Він також розпитує про новини зі Львова та про оцінку ймовірності можливого нападу на це місто.

Войцех Влошкевич повідомляє львівський магістрат про можливість прискорення розгляду справи з доктором Рейпінським в асесорському суді завдяки рішенню коронного канцлера. Він також сповіщає про прибуття представників вірменської нації та їхню суперечку щодо відкритості судових актів.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Антоній Глоговський виправдовується перед братом Францішеком щодо справ, пов'язаних з управлінням маєтком і передачею реєстрів, а також повідомляє про повернення посланця Василя. Пропонує вислухати його звіт і призначити людину для стягнення належних коштів з пана Водинського.

Відправник повідомляє Йоанну Доміцелу Яблоновську про поїздку пані маршалкової та своєї сестри до Коцька на кількатижневе перебування. Він заохочує адресатку зробити їм сюрприз і приїхати на спільну зустріч на півдорозі.

Великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф закликає владу Львова припинити утиски місцевої єврейської громади, які виявляються в торговельних заборонах і дискримінаційних зборах. Він наказує призупинити будь-які обтяження та зберігати спокій до вирішення спору призначеною королівською комісією.

Перемишльський єпископ і великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф, посилаючись на королівську волю, закликає львівський магістрат припинити опечатувати крамниці пані Афендикової та обмежувати свободу її торгівлі. Він застерігає міську владу, що відсутність реакції на повторне попередження призведе до передачі справи до суду.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про плани зустрітися з королевою Марією Казимирою та про загальну прихильність литовської шляхти до старшого королевича. Вона просить новин із двору та збереження таємниці щодо переданих справ.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Філіп де Заглі повідомляє волинському воєводі про завершення вимушеного перебування в Ерзурумі та запланований виїзд до двору шаха з посольством. Він наполягає на надісланні королівського листа для перського правителя, застерігаючи водночас від доручення дипломатичних місій духовенству.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський нарікає на незаконне призначення зимових квартир для конфедерованого війська в його резиденції та байдужість влади. Він також наводить варшавську проповідь, яка закликає до рішучого силового придушення солдатського бунту за литовським зразком.

Луцький єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує волинському воєводі за листування та повідомляє про термінову нараду з кардиналом Михайлом Стефаном Радзієвським. Переговори стосувалися захисту єпархіальних маєтностей на Підляшші та Мазовії перед очікуваним переходом литовських конфедератів.