Каталог джерел

Вацлав Карша втручається у справу перед райцею Купінським щодо інциденту з побиттям комісара пахолком, переконуючи, що дрібну подію даремно надали розголосу й роздмухали аж перед очі каштеляна та канцлера. Він запевняє в готовності надати сатисфакцію та звинувачує міського синдика в навмисному розпалюванні суперечки й перешкоджанні миролюбному владнанню справи.

Папа Григорій XIII повідомляє народ міста та Львівської дієцезії про призначення Яна Димитрія Соліковського на посаду архієпископа після смерті його попередника Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та підкорятися його пастирській владі.

Катажина Констанція просить Анджея Яноцького про юридичний захист і підтримку її затяжної справи перед королівським судом у Варшаві після смерті попереднього оборонця. Вона пояснює сумніви щодо статусу королівського вироку, повертає доказові документи та надсилає завдаток, обіцяючи подальшу винагороду після успішного завершення процесу.

Папа Григорій XIII повідомляє васалів Львівської церкви про призначення Яна Димітра Соліковського на посаду архієпископа після кончини архієпископа Яна. Він наказує їм прийняти нового пастиря з належною пошаною, а також зберігати вірність і виконувати звичні повинності під загрозою церковних кар.

Куявський єпископ Станіслав Карнковський відповідає на скаргу львівської влади щодо утисків з боку місцевої шляхти, бідкаючись на важкі часи, спільні як для міщан, так і для духовенства. Посилаючись на хворобу, він відсилає адресатів до усної розповіді посланця та запевняє в готовності захищати права і вольності міста, щойно випаде така нагода.

Король Стефан Баторій вирішує спір влади та поспільства Львова зі старостою Миколаєм Гербуртом і збирачем податків, постановляючи, що місто зобов'язане сплачувати лише подвійну ставку побору, яка охоплює також передмістя та міські лани. Правитель забороняє стягувати окремий податок із міських ґрунтів і ремісничих майстерень, скасовуючи попередні вироки старости.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за виплату грошей Джейкобу Б'юкену та згадує про листування з Робертом Форбсом у Кракові. Він також звертається з проханням продати або надіслати до Ґданська замовлені килими та передати доданого листа.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса, що візник відмовився везти тюк червоного сап'яну до Кракова через поганий стан доріг і брак підмінних коней, попри пропозицію більшої плати. Товар залишено на зберігання у пана Грусевича до подальших розпоряджень, про що Кармайкл має намір також сповістити поштою Роберта Форбса.

Якоб Кармікелл повідомляє Артура Форбса про листи з Любліна щодо боргової розписки за вино та про прикрощі з п'яним візником, який везе соболів до Кракова. Він сповіщає про свій від'їзд до Кракова й дає розпорядження щодо передачі коштів паном Морландом.

Бухгалтерський звіт, складений Джейкобом Кармайклом, що відображає заборгованість і сплачені суми на користь Роберта та Артура Форбсів за 1684–1685 роки. Рахунок, що включає, зокрема, купецькі платежі та грошові перекази до Англії, остаточно збалансовано й затверджено 5 квітня 1685 року.

Джейкоб Кармайкл очікує на рішення Артура Форбса щодо фінансових розрахунків і повідомляє про відправлення товарів до Ґданська під наглядом призначених осіб. Він також сповіщає про отримання значної суми талерів, серед яких виявлено дві фальшиві монети, та повідомляє про свій приїзд до Кракова.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням грошей зі Львова через Пітера Бенсона та просить про підтримку, щоб уникнути необхідності особистої поїздки. Він також згадує про справу сплати від Томаса Бонді з Любліна та питання перевезення товарів через Мостиська.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за сплату фінансової асигнації на користь Пітера Бенсона та розпитує про його подальші наміри після подорожі до Гданська. Автор листа також просить надіслати турецьке сукно й табакерку.

Дж. Кармічелл повідомляє Артура Форбса, що не прибуде до Мостиськ, і розпитує про справи, які у Львові залагоджував Петро Сімсон. Він також дає вказівки щодо відправлення краківських листів і відпуску козака Івана, оскільки знайшлася інша нагода для подорожі.

Краківський війт і лавники на прохання львівського писаря Павла Щербича посвідчують чинний у Кракові звичай обрання колегії сорока мужів, до якого апелював королівський декрет для Львова. Згідно з краківською практикою, двадцятьох членів обирають цехмістри з-поміж купців, а ще двадцятьох визначають купці з-поміж цехової старшини за участі одинадцятьох лавників.

Військовий суддя Миколай Карменський просить львівських райців про короткострокове позичення міського ката для здійснення страти солдатів, засуджених до смерті в таборі під Свіржем. При цьому він запевняє у негайному відісланні ката назад після виконання вироків та в належній винагороді.

Король Стефан Баторій підтверджує привілей короля Сигізмунда I від 1547 року, наданий львівським краячам сукна. Акт гарантує їм виключне право на роздрібну торгівлю та стриження сукна у Львові під загрозою конфіскації нелегального товару.

Вікарій і генеральний комісар брат Іван Капістран звертається до влади Львова з проханням про опіку й підтримку будівництва нової брами, а також допомогу для місцевого кустоша. Він запевняє у молитві за благополуччя райців та всього міста, дякуючи за їхню дотеперішню ревність.

Король Стефан Баторій на прохання послів міста Львова підтверджує документ короля Владислава Ягайла від 1 жовтня 1389 року про включення Львова до складу Корони Королівства Польського. Монарх зобов'язується не порушувати приналежності міста і Львівської землі до Королівства.

Доктор Мартин Кампіан повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення возом на Трибунал соку та напоїв для перемишльського єпископа та інших достойників, доручаючи терміново вручити кореспонденцію від архієпископа. Він також переказує новини зі Львова про спокій від татар і про пересування пана підчашого, який виїжджає з України.

Документ є королівським підтвердженням вількіра цеху львівських хірургів і цирульників, ухваленого раніше міською радою Львова. Він установлює докладні правила майстерських іспитів, навчання ремесла, здійснення фахової діяльності, а також обов'язки цеху в галузі оборони та безоплатного лікування міських вартових.

Автор пояснює, що мусив виїхати до Бродів через мандат, виданий ясновельможним краківським паном. Він шкодує, що не може служити адресатам на призначеній комісії; згадує поганий стан здоров’я та гетьманські накази як перешкоди. Датовано в Бродах 26 квітня 1723 року.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує силою ординарської влади привілей короля Стефана Баторія від 1576 року, що включає препозитуру львівського шпиталю Святого Духа разом із правом патронату до складу львівської катедральної капітули.

Ян Камоцький описує Яну Яблоновському політичні настрої в Парижі, підтверджує укладення миру із Савойєю та приготування до прибуття савойської принцеси. Він також повідомляє про пересування військ у Каталонії та Фландрії і сповіщає про відправлення медичного трактату для гетьмана Яблоновського.

Ян Камоцький повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському про урочистості в Парижі з нагоди укладення миру із Савойєю, а також про чутки щодо іспанського двору й підтримку Францією кандидатури Якова II на польський престол. Він також сповіщає про стан здоров'я Людовика XIV, який, попри болісну операцію з розтину нариву, безперервно керує державними справами.

Жан Камоцький повідомляє Яну Яблоновському з Парижа про чутки щодо планованої облоги Барселони та про пересування французьких військ у Каталонії. Він також інформує про відсутність воєнних дій у Фландрії через морози та про арешт прибічника, який видав плани короля Якова.

Жан Камоцький інформує Яна Яблоновського про поточну воєнну ситуацію в Європі, зокрема про очікувану капітуляцію Савої, бойові дії у Фландрії та морські маневри. У приписці він просить про допомогу у врегулюванні боргу, взятого в Парижі графом Лещинським, за якого Камоцький поручився.

Райці міста Львова встановлюють і затверджують статут львівського цеху хірургів, визначаючи умови здобуття майстерського ступеня, вимоги щодо виконання пробних робіт (шедеврів) та правила навчання ремесла. Документ також покладає на членів цеху обов'язок виставляти озброєного вояка до ратуші в разі потреби та безоплатно лікувати поранених міських вартових.

Зигмунт Камінський повідомляє краківського каштеляна Фелікса Потоцького про отримання з гданської ратуші після багатомісячних суперечок декларації щодо виплати суми поголовного податку частинами. Він обіцяє надати деталі в наступному листі після призначеної на понеділок аудієнції.

Сигізмунд Камінський повідомляє краківському каштеляну про безрезультатність дотеперішніх зусиль через непоступливу позицію ґданщан. Він висловлює побоювання, що якщо це питання не вирішиться успішно під час перебування адресата у Варшаві, подальші переконування та листи виявляться марними.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про сплату векселя капітана Барклая, просячи надіслати відповідь на адресу в Любліні. Він також звертається з проханням стягнути із Собака решту суми боргу в розмірі 1020 флоринів.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про замовлені сувої вроцлавського пакувального полотна та виправдовує затримку з поверненням грошей тривалим продажем товарів. Він також просить передати листа панові Мейтленду та стягнути з нього 1000 флоринів у рахунок свого боргу.

Томас Камінг надсилає Артуру Форбсу листування з капітаном Александром Барклаєм із проханням передати йому відповідь. Він також звертається з проханням допомогти певній удові стягнути з капітана належні їй гроші.

Томас Камінг пояснює Артуру Форбсу необхідність невідкладного від'їзду до Варшави та труднощі з поділом і продажем партії угорського вина, спричинені нестабільною ситуацією в країні. Він перепрошує за затримку з поверненням коштів, просить виявити терпіння й обіцяє повне відшкодування, щойно становище покращиться.

Томас Камінґ повідомляє Артура Форбесса про передачу його слузі ста флоринів для оплати восьми возів. Він перепрошує за труднощі та просить про терпіння, пояснюючи це застоєм у торгівлі та відсутністю прибутку від продажу вина.

Томас Каммінг повідомляє про намір відвідати Артура Форбса, щоб повернути позику відповідно до попередньої обіцянки. Він також просить замінити куплену у Львові тафту на інші товари через прикрий випадок.

Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Райці міста Львова вносять до актів і засвідчують привілей короля Стефана Баторія від 1578 року, що затверджує вількір львівського цеху токарів. Документ докладно врегульовує правила визволення на майстра, виконання шедеврів, релігійно-оборонні обов’язки та боротьбу з партачами.

Елеонора Казановська повідомляє волинського воєводу про передачу грошей через єврея Мошка, а також запевняє у цілковитій довірі та готовності підтримати родича. Вона також просить видати асигнату на взяті ним на себе селянські борги для купівлі імшального вина та підкріплення для хворих черниць.

Елеонора Казановська надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському привілеї з проханням подати їх на підпис королю. Вона наполягає на терміновості, пояснюючи це труднощами, які чинять монастирю люди, переконані в нібито багатстві львівських бенедиктинок.

Король Стефан Баторій затверджує та відновлює давні артикули і звичаї об'єднаного цеху токарів і гребінників міста Львова. Документ детально регулює правила виконання майстерштуку, прийняття учнів і майстрів, функціонування цехової влади, а також покарання за порушення ремісничого порядку.

Валентій Каєрський повідомляє львівському райці про справи міста, які розглядаються в Радомі, зокрема про питання шкідливих пропінацій та відсутність львівського підкоморія. Запевняє, що пильнує інтереси Львова, надсилає листи до Кракова та висловлює готовність і надалі виконувати розпорядження.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

М. Іскра надсилає Яну Яблоновському листа від намісника корогви і просить про термінове заступництво та виплату коштів зі скарбниці на рахунок хлібних асигнацій. Він пояснює, що не має власних коштів для задоволення вимог жовнірів, і побоюється їхнього бунту, якщо вони не будуть задоволені фінансово.

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Настоятель львівського конвенту тринітаріїв, бр. Ян від Різдва, звертається до влади Львова з проханням надати ділянку землі між міськими мурами та монастирем для будівництва нового храму, фундованого Зофією Клонською. Він запевняє, що зведення мурів не завадить публічному проходу, а ченці невпинно молитимуться за добробут міста.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує трансумовані привілеї холмського єпископа Войцеха Собєйовського та короля Стефана Баторія щодо приєднання парафіяльного костелу в Лопатині до парафії в Буську. Акт санкціонує нову фундацію колегії п’яти мансіонаріїв разом із препозитом при буському костелі та визначає їхні душпастирські обов’язки й утримання.

Автор листа рішуче відкидає звинувачення в нелояльності та ворожих висловлюваннях, передані паном Вігурою, посилаючись на традицію вірної служби своїх предків. Він звертається до розсудливості адресата з проханням не вірити наклепам, які поширюють негідні люди, і зберегти до нього свою прихильність.