Каталог джерел

Францішек Замойський просить руського воєводу про підтримку перед королівським скарбом депутатів, виряджених прусським стольником. Він звертається з проханням призначити представника, який допоможе їм у якнайшвидшому залагодженні справи.

Адреса листа Францішека Замойського до волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Містить титулатуру адресата з переліком підпорядкованих йому староств.

Францішек Замойський дякує воєводі Яблоновському за слова розради та співчуття, надіслані після смерті його рідного брата. Запевняє в пошані, якою покійний обдаровував адресата, та засвідчує власну покору й відданість.

Король Сигізмунд Август відновлює восьмирічне звільнення від публічних податків для львівських міщан, які постраждали від пожежі та моровиці, скасовуючи щодо них дію анулювання імунітетів на Люблінському сеймі. Крім того, він оголошує, що місто Львів зобов'язане сплачувати збирачам податків виключно шос і чопове за давнім звичаєм.

Томаш Замойський пояснює Яну Станіславу Яблоновському свою відсутність на нарадах необхідністю оборони Замойської фортеці перед лицем ворога, що оточує її звідусіль. Він заявляє про готовність пожертвувати життям, просить про підтримку та про те, щоб представити цю справу зібраній шляхті.

Анна Замойська просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед королем Августом II, аби запобігти розквартируванню саксонських військ в ординацьких маєтках. Вона нагадує, що згідно з волею фундатора та покійного чоловіка Замойська ординація повинна перебувати під безпосереднім покровительством монарха.

Анна Замойська дякує волинському воєводі за прихильність і ласкавий прийом її дітей під час їхнього візиту до краківського каштеляна у Львові. Вона запевняє адресата у довічній вдячності, готовності до послуг та передає вітання його дружині.

Анна Замойська відповідає на заклик руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського виставити ординацькі війська на генеральний попис, обумовлюючи це розв'язанням викладених питань. Водночас вона просить узяти під захист сирітські маєтності її дітей і припинити руйнівні зловживання з боку війська.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що розпорядилася відіслати залишені на зберігання у Варшаві паки до його палацу, аби вони там чекали на його приїзд. Водночас вона заявляє про повну готовність до подальших послуг.

Анна Замойська дякує волинському воєводі за повсякчасні ласки, заявляючи про пожиттєву готовність до послуг і доручаючи себе його пам'яті. Вона також передає низький уклін і вітання адресатові та його дружині від власного імені та від своїх дітей.

Анна Замойська дякує Яну Станіславу Яблоновському за листи та поради щодо укріплення Замостянської фортеці перед лицем небезпеки для країни. Вона повідомляє про відправлення резидента та організацію швидкого поштового сполучення, водночас перепрошуючи за те, що лист написаний чужою рукою через знесилення від хвороби.

Анна Замойська звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням про втручання та забезпечення частки так званого королівського хліба. Вона розраховує на прихильну підтримку адресата й краківського воєводи, висловлюючи вдячність за надану допомогу.

Анна Замойська звертається до Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед новообраним монархом за зубожілого дипломата, колишнього резидента в Стамбулі та Відні. Просить надати йому протекцію та допомогти вступити до лав королівських слуг і придворних.

Анна Замойська звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням про подальшу протекцію та пораду в невідкладних майнових справах, пропонуючи передати розпорядження через довіреного слугу. У листі вона також передає вітання воєводині та уклони від своїх синів.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про підготовку та направлення під його командування людей, передбачених законом і розпорядженням. Авторка листа ввіряє виправлених жовнірів опіці адресата, висловлюючи вдячність за його незмінну прихильність.

Анна Замойська звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед великопольським генералом, аби той відмовився від підтримки ксьондза Кошановського на Ляндське абатство на користь її брата. У постскриптумі вона також просить підтримати клопотання про звільнення Вонгровецького абатства від військових тягарів.

Анна Замойська просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед королем на захист зруйнованого надвірними військами Болехівського староства. При цьому вона посилається на заповіт покійного чоловіка, який довірив Яблоновському опіку над своєю родиною та маєтком.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про вирядження економа на сеймик у Судовій Вишні для пильнування справ Замойської ординації замість її відсутніх синів. Вона просить адресата про прихильність, опіку та підтримку її інтересів серед зібраної шляхти.

Анна Замойська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про направлення до його двору резидента, який має оперативно сповіщати її про львівські події. Водночас вона просить воєводу пам'ятати про її справи та опікуватися ними.

Анна Замойська доручає своїх синів прихильності волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, благаючи його про заступництво та рекомендацію їх під протекцію його батька, краківського каштеляна. Натомість за виявлену ласку авторка запевняє у довічній відданості синів та власній вдячності.

Анна Замойська дякує волинському воєводі за надіслані доброзичливі листи й висловлює вдячність усього свого дому. Вона також просить і надалі огортати її ласкавою опікою.

Анна Замойська висловлює вдячність Яну Станіславу Яблоновському за ласкаву згоду на зустріч у його домі. Вона запевняє про якнайшвидше прибуття з виявами глибокої поваги та віддається подальшій прихильності адресата.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам і пекарям збудувати хлібні ятки та вічно торгувати хлібом, аби зарадити місту після пожежі. Дохід із чиншу з цих яток монарх призначає на відбудову міських укріплень та громадських споруд, зобов’язуючи владу щороку звітувати перед громадою.

Францішек Заорлічний повідомляє Станіслава Сунського про завершення столяром робіт над шафою для руського воєводи, пояснюючи, що затримка виникла через тяжку хворобу ремісника. Просить ухвалити рішення щодо передачі меблів перед Великоднем, а також переказує прохання майстра дослати відсутні деталі.

Король Сигізмунд Август передає місту Львову терміном на шість років прибутки від чопового податку, сплачуваного міщанами, які не постраждали від пожежі, з призначенням на відбудову спалених веж, гармат і міських укріплень. Натомість львівський магістрат зобов'язується після закінчення цього періоду скласти повний фінансовий звіт щодо зібраних коштів.

Король Сигізмунд Август підтверджує документ львівського архієпископа Станіслава Сломовського та митрополичої капітули, яким шляхтичеві Яну Садловському надається війтівство у спустілому селі Таурів Теребовельського повіту на праві осадження кметів і загородників із дванадцятирічною слободою та наділом у чотири лани, млином і корчмою.

Краківський воєвода Петро Зборовський запевняє владу Львова у своїй підтримці в суперечці з руською шляхтою, яка незаконно намагається притягати міщан до своїх судів. Він наголошує на важливості міських привілеїв та виняткового права апеляції до короля, радячи львівському магістрату вносити офіційні протестації в разі тиску.

Король Генріх Валуа на коронаційному сеймі підтверджує громаді львівських вірмен усі права, привілеї, імунітети та звичаї, надані його попередниками. Він наказує королівським урядникам і міській владі Львова неухильно їх дотримуватися та захищати львівських вірмен.

Король Генріх Валуа підтверджує у формі vidimus декрет Сигізмунда Августа зі львівських земських актів, що роз’яснює та закріплює привілей королеви Ядвіґи про звільнення львівських міщан від сплати мита. Документ забезпечує вічну юридичну силу митних вільностей, належних місту Львову на території Корони та підвладних доменів.

Король Генріх Валуа підтверджує права та привілеї львівського стрілецького (куркового) братства, первинно надані Сигізмундом II Августом. Документ наказує плекати вправи зі стрільби з арбалетів та рушниць, забезпечує стрільцям податковий імунітет і гарантує щорічні виплати з міського скарбу.

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Фабіан Зивєрт пересилає Яну Яблоновському надіслану поштою кореспонденцію та свіжі новини. При цьому він із сумом згадує про прикрі події та жалобу, яка спіткала рід Любомирських.

Фабіан Зиверт повідомляє Яна Яблоновського про належне відправлення кореспонденції, затриманої через важку переправу кур'єра через Віслу, а також про нічну варту полків і цехів на валах Львова. Він також згадує про прибуття до міста знесиленого пана Госцімінського.

Фабіан Зиверт повідомляє Яна Яблоновського про виконання доручення та надсилання переказу на двісті талерів панові Радзовському через посередництво Домініка Вінклера після отримання коштів від пана Шимоновича. Принагідно автор складає адресатові покірні побажання добра та Божих ласк на щойно розпочатий рік.

Якуб Зизанський, хенцинський війт, надсилає писареві війтівського суду у Львові Войцеху Зімницькому новорічні вітання разом із невеликими подарунками для нього та його родини. Водночас просить узяти під опіку свого сина Яна, який мав би допомагати у львівській канцелярії та навчатися при адресатові.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.

Войцех Зімницький повідомляє владу Львова про прибуття до Варшави, перебіг міських судових процесів, зокрема суперечки з руською громадою, та про зупинення роботи судів через хворобу підканцлера. Він також згадує про відсутність перспектив скликання сейму й переповідає політичні новини стосовно миру з Туреччиною.

Король Стефан Баторій підтверджує та затверджує права, артикули та привілеї цеху кравців міста Львова, надані первісно королем Сигізмундом I Старим.

Король Стефан Баторій дозволяє кравцям зі Стрия заснувати цех і затверджує статут, що регулює діяльність братства, права майстрів, прийом сторонніх ремісників та визволення челядників за зразком львівського права.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Король Стефан Баторій підтверджує цеху шевців міста Львова два привілеї короля Казимира Ягеллончика від 1466 та 1469 років. Ці акти обмежували кількість ремісників, яким дозволялося мешкати й шити взуття під замком, лише двома особами, а також забороняли займатися шевством у заміських будинках і шляхетських дворах.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Король Стефан Баторій розв'язує багатоаспектний спір між поспільством та магістратом Львова, регулюючи, зокрема, питання доходів із міських маєтностей, складання фінансових звітів, обрання райців і колегії сорока мужів, а також дотримання права складу. Він наказує обом сторонам зберігати злагоду й послух під загрозою штрафу в тисячу гривень.

Король Стефан Баторій трансумує свій едикт від 20 лютого 1577 року, в якому скасовує всі комісії, призначені для розгляду скарг поспільства на львівський магістрат, і залишає справу виключно для королівського суду під заставою 15 000 дукатів. Він наказує обом сторонам з’явитися з доказами перед монаршим судом, забороняючи тим часом будь-які чвари та порушення правопорядку.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує трансумовані привілеї холмського єпископа Войцеха Собєйовського та короля Стефана Баторія щодо приєднання парафіяльного костелу в Лопатині до парафії в Буську. Акт санкціонує нову фундацію колегії п’яти мансіонаріїв разом із препозитом при буському костелі та визначає їхні душпастирські обов’язки й утримання.

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

Король Стефан Баторій затверджує та відновлює давні артикули і звичаї об'єднаного цеху токарів і гребінників міста Львова. Документ детально регулює правила виконання майстерштуку, прийняття учнів і майстрів, функціонування цехової влади, а також покарання за порушення ремісничого порядку.

Райці міста Львова вносять до актів і засвідчують привілей короля Стефана Баторія від 1578 року, що затверджує вількір львівського цеху токарів. Документ докладно врегульовує правила визволення на майстра, виконання шедеврів, релігійно-оборонні обов’язки та боротьбу з партачами.

Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.