Каталог джерел

Миколай Глоговський пояснює братові неможливість приїзду до Любліна через лихоманку, яка його мучить, водночас запевняючи у своєму заступництві перед маршалком трибунальським у справі щодо винесення вироку. Він також повідомляє про безуспішну поїздку дружини до пана Казимира в Лісники, розпитує про продаж коней у Ярославі та залишає на розсуд брата рішення щодо коляски.

Самуель Глоговський звертається до свого брата Франциска із закликом до братерської любові, християнського прощення заподіяних кривд та отямлення у чварах, які нищать родинний маєток. Він запрошує його на зустріч, щоб ознайомитися з листами посередників і зробити спільні кроки для остаточного припинення суперечки.

Самуель Глоговський повідомляє братові про численні перешкоди, які заважають йому вчасно вирушити до військового табору, зокрема про брак коня, втечу візників та неповернені борги. Просить про фінансову підтримку та сповіщає, що чекає відповіді щодо купівлі коней у пана Бутовича.

Авторка надсилає сестрі Кларинді саджанці розсади з обіцянкою дослати моркву, щойно та з'явиться. Вона також передає прохання чоловіка виготовити рами для картини та сердечні вітання від усієї родини.

Сестри Францішека Глоговського звітують братові про польові роботи, хід посівної та господарські труднощі, спричинені непокорою селян і втечами підданих. Вони також повідомляють про збитки на пасіці та відсутність повного реєстру посівів через від'їзд пані Антоніни.

Єжи Гласнапп заявляє про готовність супроводжувати Яна Яблоновського під час в'їзду до Свеця із загоном, зібраним у Радзині, просячи уточнити дату з'їзду. Він також повідомляє про перебування генерала Брандта та плоцького воєводи у Ґданську.

Францішка Ґнєвошова повідомляє посла Францішка Ґлоґовського, що його лист не застав її сина, і надсилає залишені в Ґнєвошові речі на знак прихильності та готовності до подальших послуг. Вона також передає уклін панночці та засвідчує свою повагу.

Ґнінський рекомендує синдика Михайла Григровича на вакантну посаду судового писаря Львова. Він посилається на його попередню службу та представництво міста на сеймах і сеймиках.

Ґнінський переказує волю короля після скарги жовківських міщан на нові львівські мита: 2 гроші від ста кварт і 5 грошів від солоду. Він вимагає скасувати нові обтяження, якщо їх встановило саме місто.

Гноїнський просить намісника Вольського про термінову відповідь, необхідну для звіту перед довірителем, а також заступається за утискуваних підданих зі Строжі. Він бере під захист війтівство і пропонує спільний з'їзд у фільварку для проведення очної ревізії.

Катерина Годлевська наполегливо просить брата терміново надіслати гроші для покриття зобов'язань, побоюючись службових неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані городоцькою.

Автор протестує проти перейняття кам'яниці Катерини П'єрґєвичової через цесію боргу. Посилаючись на конституцію 1678 року, він вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.

Ф. С. Годлевський передає президентові та владі Львова відповідь і копію листа до блонського старости щодо супліки скривдженої пані Георгієвичової. Він просить передати ці документи зацікавленій жінці.

Станіслав Йодуровський повторює прохання до президента Львова призначити депутатів для оцінки пустищ, що межують із кам'яницею Гонсьоровських. Він заявляє про готовність приїхати та сплатити кошти після повідомлення про їх обрання, бідкаючись на марні поїздки до міста, здійснені досі.

Теодор Годшон повідомляє Артура Форбса про смерть кравця Беккера та спроби вдови каштеляна заволодіти його майном. Він звертається з проханням зберегти в таємниці гроші покійного, віддані на зберігання Форбсу, а також допомогти задовольнити власні претензії.

Годшон просить зятя Форбса видати Йонашеві два тюки сукна, продати залишок червоного напівшарлату та безпечно провести грошовий розрахунок через полковника Салкіна.

Станіслав Ґожевський сповіщає Яна Яблоновського про відправлення векселя та відповіді від влади Ґданська, а також про переполох серед саксонських військ, які збирають припаси в Торуні. Автор просить про подальші розпорядження, не бачачи потреби довше залишатися у Свеці.

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського в тому, що регулярно надсилає листи з кожною поштою. Він віддається під його опіку та просить надати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Ґ. Ґолембйовський дякує за отримання речей від кравця і просить адресата подбати про те, щоб заставлена делія не пропала в руках єврейських кредиторів за незначну суму. Він також запевняє, що сплатить свій борг після приїзду до Львова, та згадує про надіслане вино, яке чекає випити у товаристві хорунжого.

Голембьовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Ґолембьовський описує місце проживання чоловіка, у якого зберігається заставлена шпилька, й оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Він знову запевняє Ігнатовського, що поверне борг.

Крамарські записи, що містять перелік колоніальних товарів і сухофруктів із зазначенням їхньої кількості та цін. Друга частина містить реєстр фінансових розрахунків і дрібних боргів різних клієнтів.

Ґ. Ґолембьовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передані гроші на оплату пересилання. Повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова і передає вітання знайомим.

Лист містить великодні побажання, вказівки щодо розшуку застави у кравця та запевнення про сплату боргу. Автор запрошує хорунжого до Варшави.

Автор просить надіслати квитанції на 38 та 60 злотих і свідоцтво про добропорядне перебування у Львові. Документи та підтримка потрібні йому в суперечці про 300 злотих.

В. Голодинський висловлює глибоке співчуття з приводу нещасть, що спіткали Львів, та запевняє у своїй незмінній прихильності й підтримці зусиль міського синдика. З нагоди великодніх свят він складає владі міста побажання процвітання та відродження разом із Воскресінням Христовим.

Автор відкидає виправдання міста щодо грошей. Він стверджує, що не кривдить міщан, але більше не може утримувати людей, які служать без платні, власним коштом.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Станіслав Ґольський доручає опіці влади Львова пана Лонцького, який, попри заслуги перед королем і Річчю Посполитою на Волощині, зазнав там тяжких кривд і досі не домігся справедливості. Він просить бурмистра та райців виявити прихильність до потерпілого, котрий особисто викладе їм свою справу та намічені дії.

Станіслав Гольський у різких висловах картає львівських райців за незаконний суд і пограбування заслуженого перед Річчю Посполитою пана Лонцького, попри його покликання на свій протекторат. Він обіцяє райцям дошкульні наслідки на власній шкурі, якщо вони не відшкодують потерпілому завданих кривд.

Станіслав Гольський дорікає львівським райцям за неправомірний і надто суворий розгляд справи Ланьцького, який пограбував купців мултянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та повідомляє, що особисто і належним чином відпустив потерпілих купців.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Гордон повідомляє Тельєру про банкрутство та вилучення товарів і хатнього майна. Він ставить під сумнів розмір збитків, заявлених золотарем, і радить дійти мирової угоди.

Ґордон дякує Форбсу за гостинність у Кракові, запитує про відповіді на листи та просить про тканину. Переказує вітання дружині й дітям адресата.

Річард Гордон звертається до купця Артура Форбса, який перебуває на ярмарку, з проханням придбати відповідні шкіри для зимового пальта. Він обіцяє розрахуватися та висловити вдячність одразу після виконання замовлення.

Ґордон звітує про переговори з канцлером і підскарбієм. Він просить надіслати процесуальні документи, повноваження для послів і надати роз'яснення щодо скарги кармелітів взутих.

Звістки про пошесть затримують подорож Ґордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші скарбові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Томас Гордон звертається до Артура Форбса з проханням надіслати зразки та придбати добротне сукно відповідних кольорів, так щоб воно надійшло до початку ярмарку в Ярославі. Нагадує про дану обіцянку щодо вчасного доправлення, а в приписці згадує про продаж власного коня.

Томас Гордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса й запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює сподівання, що його колишній покровитель уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути кошти з Даніеля Бернта, обіцяє сплатити давній борг після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Томас Ґордон надсилає зі Львова краківському купцеві Артуру Форбсу лист, призначений для оберлейтенанта Яна Вана, з проханням простежити за фінансовим розрахунком. У листі він також передає щирі вітання адресатові, його дружині та спільним знайомим.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Ґордон пише про труднощі з пошуком відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Ґданська та перебування короля в Жовкві.

Гордон зазначає лише 69 ліктів адамашку та просить Форбса перевірити реєстр. Він пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Ґейрдена у Варшаві.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Томас Гордон звертається до пана Огілві з проханням негайно виплатити пану Форбсу або за його розпорядженням суму 500 флоринів у розмінній монеті.

Томас Гордон запевняє Артура Форбса у сплаті векселя згідно з обіцянкою, даною в Ярославі, та про виплату 500 флоринів. Він також повторює прохання надіслати безпечним шляхом замовлені тканини, передусім червоний адамашок.

Томас Гордон-молодший відповідає на нагадування міського писаря у Львові, заявляючи про намір сплатити заборгованість у розмірі 130 злотих після вирахування суми, виплаченої лікарю за асигнатою. Він просить адресата остаточно викреслити його з реєстру боржників.