Каталог джерел

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, за потреби — через суд.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на користь від напливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продовольства.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівських міщан і купців від обов'язку сплачувати мито в Коломиї, яке безпідставно стягувалося в період оренди тамтешніх королівських маєтностей Оттоном із Ходча. Привілей назавжди звільняє всі перевезені товари, зокрема рибу та збіжжя, дорогою туди й назад.

Купець пише Форбсу про складний розрахунок із Ґордоном, продаж товарів і запланований від'їзд до Любліна. Він просить про товар та стягнення належних коштів і передає вітання Роберту Форбсу.

Кароль Ґалбрайт виправдовується перед Артуром Форбсом за зволікання зі сплатою боргу, пояснюючи затримку невиплатами від власних боржників та застоєм у торгівлі сап'яном. Він запевняє адресата у швидкому поверненні коштів і обіцяє винагородити його за очікування.

Кароль Гальбрет дякує Артуру Форбсу за надіслані співчуття та повідомляє про розпорядження виплатити тисячу злотих, зібраних із боргів його челядником. Він також заявляє про готовність викупити вексель, виставлений паном Бохеном, під час найближчого ярмарку в Ряшеві.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Ант. Гойглін звертається з Ґданська до Артура Форбса у Львові з ґречним проханням надати інформацію про місце перебування пана Нітша. Він також запитує, чи той придбав волів і чи вирушив уже транспорт цих тварин у дорогу.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Патрік Ґордон пояснює Артуру Форбсу, що передав посланцеві гроші на сплату зобов'язань за товари, і просить не звинувачувати його за затримку платежу. Водночас він повідомляє про можливість погашення заборгованості перед Альбертом Ватсоном, слугою адресата у Кракові.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Вроцлавський купець Томаш Ґірнотт повідомляє Сенат Львова про боргове зобов'язання на суму понад 624 імперських талерів, яке мав перед ним покійний львів'янин Ян Лібшваґер. Він просить міську владу накласти арешт на майно боржника та продати його з торгів, що дозволить задовольнити вимоги кредиторів без необхідності здійснення дорогої поїздки з Вроцлава.

Квитанція та фінансовий розрахунок, складені Томасом Ґірноттом, де зазначено вартість товарів, отриманих львів'янином Яном Лібшваґером. Після вирахування часткової сплати автор документа вказує залишок до оплати у розмірі понад 297 твердих талерів.

Арчибальд Гіллер надсилає Францішеку Ґлоґовському замовлений атлас і справжній кармакаровий адамашок, подаючи загальний розрахунок разом із попереднім боргом на суму 99 злотих. Він також сповіщає про новини з пошти щодо очікуваного прибуття короля до Варшави через шість тижнів.

Якуб Гладишевич просить Артура Форбса виплатити у Львові суму 2300 курантних флоринів пану Бевілакві. Він запевняє адресата, що витрачені кошти будуть негайно повернуті йому особисто або через відправленого з Рудника слугу.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує львівським міщанам і купцям усіх обрядів привілей короля Олександра, який звільняє їх від будь-яких мит і зборів у всій державі. Після закінчення терміну оренди Тенчинських та за згодою Сигізмунда Августа монарх відновлює безумовну дію митного імунітету в митних коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві.

Ґнінський переказує волю короля після скарги жовківських міщан на нові львівські мита: 2 гроші від ста кварт і 5 грошів від солоду. Він вимагає скасувати нові обтяження, якщо їх встановило саме місто.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Теодор Годшон повідомляє Артура Форбса про смерть кравця Беккера та спроби вдови каштеляна заволодіти його майном. Він звертається з проханням зберегти в таємниці гроші покійного, віддані на зберігання Форбсу, а також допомогти задовольнити власні претензії.

Годшон просить зятя Форбса видати Йонашеві два тюки сукна, продати залишок червоного напівшарлату та безпечно провести грошовий розрахунок через полковника Салкіна.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Станіслав Гольський дорікає львівським райцям за неправомірний і надто суворий розгляд справи Ланьцького, який пограбував купців мултянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та повідомляє, що особисто і належним чином відпустив потерпілих купців.

Ґордон дякує Форбсу за гостинність у Кракові, запитує про відповіді на листи та просить про тканину. Переказує вітання дружині й дітям адресата.

Річард Гордон звертається до купця Артура Форбса, який перебуває на ярмарку, з проханням придбати відповідні шкіри для зимового пальта. Він обіцяє розрахуватися та висловити вдячність одразу після виконання замовлення.

Томас Гордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса й запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює сподівання, що його колишній покровитель уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути кошти з Даніеля Бернта, обіцяє сплатити давній борг після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Томас Ґордон надсилає зі Львова краківському купцеві Артуру Форбсу лист, призначений для оберлейтенанта Яна Вана, з проханням простежити за фінансовим розрахунком. У листі він також передає щирі вітання адресатові, його дружині та спільним знайомим.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Томас Гордон запевняє Артура Форбса у сплаті векселя згідно з обіцянкою, даною в Ярославі, та про виплату 500 флоринів. Він також повторює прохання надіслати безпечним шляхом замовлені тканини, передусім червоний адамашок.

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Юзеф Грушевич просить Артура Форбуса вибрати й придбати для нього у Львові гарного соболя, зобов'язуючись покрити всі витрати. Відправник обіцяє якнайшвидше повернути гроші та висловлює вдячність, зазначаючи, що йому важливо отримати хутро до свят.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Г’юсон повідомляє про часткові сплати, суперечку щодо цін поясів і продаж шовку. Згадує суд над підскарбієм і спростовує чутку про смерть поморського воєводи.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Г’юсон узгоджує виїзд із неназваним сеньйором та Форбсом. Запрошує Форбса на 28 число місяця, обіцяючи ночівлю й місце для коней та воза.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Г’юсон описує труднощі стягнення боргів, низьку ціну шовку та застій сейму. Переказує з голландських новин звістку про проголошення герцога Йоркського королем.

Висока вода затримує подорож Г’юсона. Він просить продавати товари навіть дешевше, стягує борги з Вольфа Гіршеля, Янася та Бера Шмуля й обмірковує розрахунки через Вроцлав і наумбурзький ярмарок.