Каталог джерел

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Наказ про невідкладне виконання судового рішення на користь львівських міщан щодо викупу третьої міри зимноводського млина та пов'язаної з нею нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з екзекуцією через апеляції; прибуток має спрямовуватися на зміцнення оборони міста.

Король надав Єжи Айхінгеру, своєму покоєвому, нерухомість на вулиці Єврейській у Львові, яка після смерті колишніх власників відійшла до королівської скарбниці за правом кадука. Він наказує міській владі допустити його до безперешкодного володіння та подбати про те, щоб ніхто йому не заважав.

Краківський єпископ Пйотр Виш трансумує буллу папи Григорія XII, якою йому доручено вирішення спору між Іваном Русином, парохом церкви Пресвятої Діви Марії за мурами Львова, та львівськими райцями й міщанами щодо десятини і доходів шпиталю Святого Духа. У зв'язку з цим єпископ як суддя-делегат Апостольського Престолу відкриває судочинство та закликає визначених духовних осіб до здійснення процесуальних дій.

Арбітри Миколай, син Віґанда, та Миколай Пейсар мирно розв'язують суперечку щодо стягнення десятин, яка точилася між львівським плебаном Яном Русином та владою і громадою міста Львова. Документ склав і засвідчив публічний нотаріус Григорій з Лелова.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Клаузула про їхню підсудність судам потребує подальшої перевірки.

Король Владислав III Варненчик на вальному сеймі в Пйотркуві урочисто підтверджує, відновлює та затверджує всі дотеперішні права, вольності, імунітети та привілеї жителів Королівства Польського духовного і світського станів. Правитель зобов'язується непорушно дотримуватися прав, наданих його попередниками, та ефективно їх оберігати.

Волоський воєвода Влад II дозволяє купцям зі Львова та інших міст руських, польських і молдавських земель безпечно й вільно торгувати у своїх володіннях після сплати встановленого мита. З кожного купецького воза встановлено плату розміром у два угорські флорини.

Молдавський господар Стефан Лупу звертається до львівських райців із проханням дозволити його посланцеві, чернівецькому митнику Кондрі, безмитно закупити й вивезти зі Львова товари до прийдешніх свят. Натомість господар заявляє про готовність відповісти взаємністю за подібних обставин та підтримувати добросусідські взаємини.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Молдавський господар Стефан підтверджує львівським купцям свободу торгівлі та давніші привілеї, надані його предками. Документ регулює питання збору мит у окремих торговельних коморах Молдавії.

Молдавський господар Стефан Великий підтверджує львівським купцям, а також купцям руських і подільських земель давні торговельні вольності та встановлює детальні митні тарифи в митницях на території Молдови. Документ також надає їм право утримувати купецький дім у Сучаві та гарантує захист товарів від конфіскації.

Молдавський господар Стефан Великий гарантує львівським купцям вільний в'їзд і безпечну торгівлю на території Молдови. Забезпечує недоторканність їхнього майна та наказує стягувати митні збори відповідно до наданих пільг.

Магістрат Рогатина виряджає представників на сейм до Кракова, просячи Войцеха Зімницького про підтримку в підтвердженні давніх привілеїв та звільненні від мит у Короні. Допускає обмеження дії пільги, якщо загальне звільнення виявиться неможливим. Обіцяє винагороду за працю та відшкодування витрат.

Антічі отримав листи магістрату через його посланця, який прибув до Рима 15 листопада. Він запевняє в подальшій допомозі у захисті публічних прав і повідомляє про спільну нараду з посланцем та Стефаноні щодо засобів, які допоможуть успішно завершити справу.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Автор отримав два листи, документи та переказ із Варшави, менший за очікуваний: 54 дукати, що відповідають 27 угорським дукатам, замість 30. Він передає справу Стефаноні, до якого слід адресувати подальше листування. Пояснює, що капітула може підтримати архієпископа, а також згадує інформаційне послання, подане до Конгрегації.

Арман сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я королеви Марії Казимири, принца Якуба та кардинала. Також передає вісті про перебування королевичів у Парижі та про можливу подорож королеви на Русь.

Юзеф Бачинський просить Яна Латиновича допомогти палацовому господарю, надіслати посудину доброго вина та обіцяє відшкодувати витрати, пов'язані з напоєм і в'язнем. До листа додано розписку Латиновича, яка засвідчує передачу згаданого в'язня за наказом комісара.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Львівські лавники під головуванням судового війта Анджея Стефана визнають права та введення у володіння (інтромісію) каноніка Миколая Блажейовського щодо фільварку на Глинській вулиці на Галицькому передмісті. У документі внесено до актових книг (облатовано) раніший райцівський акт 1520 року, який регулював майнові зобов'язання померлого лавника Станіслава Ламека та його дружини Аґнєшки.

Костянтин Ваповський підтримує позицію воєводи щодо необхідності ухвалення однозначної декларації воєводства на сеймику з огляду на прагнення кардинала та Сапегів укласти угоду. Він сповіщає, що деталі його міркувань адресатові усно перекаже його син, підчаший.

Стефан Васильковський сповіщає поручника Войцеха Смольницького про свій від'їзд та інструктує його щодо надсилання кореспонденції поштою. Він також порушує поточні полкові справи, питання ліквідації заслуг (виплати жолду) та фінансових розрахунків із товаришами.

М. Вижицький повідомляє руському воєводі про заходи Августа II щодо припинення конфлікту в Литві, плани скликання пацифікаційного сейму, а також про підпорядкування Сапегів і Любомирських волі монарха за триваючого спротиву примаса Радзійовського. Він також інформує про настрої у війську, тяготи, пов'язані з перебуванням саксонських військ, та поточні придворні й дипломатичні події.

Міхал Вижицький сповіщає волинського воєводу про ситуацію у Варшаві, зокрема про тиск на королеву-вдову з вимогою поступитися владою та повернути маєтки й коштовність. Він також згадує про інтриги примаса, прибуття литовського підскарбія та столичні чутки.

Михайло Вижицький повідомляє волинського воєводу Яна Клеменса Браницького про раптову кончину короля Яна III Собеського та про скорботу, яку той по собі залишив. Він також сповіщає про перші заходи угруповань королеви та королевича Якуба й про сенаторів, які з'їжджаються до Варшави перед радою та конвокацією.

Войнаровський просить воєводу про протекцію для сина Стефана, овруцького стольника. Покликається на ласку батька адресата, краківського каштеляна, та посередництво інших покровителів; сповіщає про приїзд до Кракова.

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.

Ганкевич роз'яснює судові витрати, наводить суми та повідомляє про дату розгляду справи з Райзнером. Він просить Гайдера знищити його листування, побоюючись, що його можуть використати на шкоду.

Автор повідомляє про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Він радить особисто з'явитися для захисту справ і згадує осіб, які діють на протилежному боці.

Ганкевич повідомляє магістрату, що канцлер більше не бажає відкладати справи Львова. Він закликає якнайшвидше вислати уповноваженого та попереджає про внесення справ до судового реєстру.

Ганкевич просить про детальні інструкції, підтверджує отримання 150 злотих і повідомляє про розгляд справи наступного дня. Також згадує вірменські судові справи.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Гільбрандт пояснює владі Львова, що через свої обов'язки при генералові Мельхіорі фон Гацфельдті не міг особисто зайнятися їхніми справами, тому доручив їх коронному референдареві, який успішно владнав їх завдяки підтримці підканцлера. Автор просить бурмистра й райців із вдячністю прийняти ці зусилля і віддає себе їхній подальшій ласці.

Самуель Глоговський повідомляє братові про численні перешкоди, які заважають йому вчасно вирушити до військового табору, зокрема про брак коня, втечу візників та неповернені борги. Просить про фінансову підтримку та сповіщає, що чекає відповіді щодо купівлі коней у пана Бутовича.

Дальтон повідомляє про призупинення процесу красноставського старости та про військові клопотання перед Його Милістю щодо компуту й регіментарства. Він також переказує звістки про перехоплення королівської інструкції Сапегами, непохитну позицію короля щодо старости та чутки про бунт у Москві й загибель царя.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

Охоплена жалобою Ельжбета Дружкевич дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлену підтримку та опіку над її молодшим сином. Вона запевняє, що наказала нащадкові вірно служити воєводі, та доручає себе його подальшій пам'яті й ласці.

Луцький єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує волинському воєводі за листування та повідомляє про термінову нараду з кардиналом Михайлом Стефаном Радзієвським. Переговори стосувалися захисту єпархіальних маєтностей на Підляшші та Мазовії перед очікуваним переходом литовських конфедератів.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує Яну Станіславу Яблоновському за надіслані документи львівських комісій та висловлює сподівання на швидке залагодження кризи й відновлення миру в державі. Він також повідомляє про свій раптовий від'їзд до Варшави на виклик примаса та про труднощі, пов'язані з настроями війська і з'їздом шляхти.

Францішек Ян Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про смерть підскарбія великого коронного та пов'язану з цим роздачу сенаторських посад. Він також сповіщає про пересування королівського двору, листи примаса та побоювання щодо політичного розколу в Речі Посполитій.

Гетьман Ян Замойський звертається до бурмистра й райців Львова з проханням позичити міські гармати, порох, ядра, а також надіслати пушкарів, теслів і візників з огляду на загрозу татарського нападу. При цьому він запевняє у вчасному поверненні спорядження та повному відшкодуванні всіх витрат, можливих втрат і виплаті платні ремісникам.

Король Зигмунд II Август підтверджує три давні комісарські документи 1440, 1442 та 1464 років щодо розмежування маєтностей львівської митрополичої капітули (Вербіж і Кагуїв) із королівськими селами Гонятичі та Черкаси. Внесені акти присуджують спірні землі капітулі та зобов'язують їхніх держателів до довічного мовчання.

Гризельда Баторі Замойська звертається до влади Львова з приводу неправомірного затримання замостських купців та понад ста діжок мальвазії. Посилаючись на привілеї, надані Замостю королем Стефаном Баторієм, вона вимагає негайного звільнення підданих та їхнього товару.

Гризельда Баторі Замойська звертається до влади Львова на захист замостських грецьких купців Прокопа та Юрія, у яких безпідставно конфіскували транспорт із понад ста куфами мальвазії та обмежили їхню особисту свободу. Посилаючись на торговельні привілеї, надані Замостю королем Стефаном Баторієм, авторка вимагає негайного звільнення підданих канцлера Яна Замойського та повернення їхнього майна.

Король Стефан Баторій підтверджує всі права, привілеї, імунітети та давні звичаї, надані спільноті львівських вірмен його попередниками. Правитель наказує львівському старості та міській владі непорушно дотримуватися й оберігати ці права.