Каталог джерел

Бейлі вручив Гільцнеру лист Форбса. Боржник заявив про брак готівки, вказав на попередні виплати по тисячі на рахунок адресата й обіцяв заплатити решту пізніше. Автор передбачає труднощі з переведенням векселя в Любліні.

Бейлі описує тривалу мандрівку та справи, що затримали супутників у Любліні й Варшаві. Він має намір випити за здоров'я Форбса келих вина. Бейлі не сподівається на швидку виплату від Томсона, який чекає на особу, пов'язану з Бидгощем.

Бейлі розповідає про контакти з Гільцнером, Томсоном і Бернеттом та про очікування виплати. Має намір домагатися грошей у Ґданську. Описує надокучливий біль у шлунку та гостину в друга, який частував добрим угорським вином.

Копія шотландської прокламації про віротерпимість: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише у приватних будинках, окреме полегшення для квакерів, призупинення дії постанов проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону богослужінь просто неба, запроваджує нову присягу на беззастережний послух, а також наказує оприлюднити та скріпити печаткою акт. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Андреас Белл повідомляє з Ярослава про домовленості з господарем щодо підготовки та перебудови помешкання для Форбса, а також про труднощі в досягненні згоди щодо витрат. Він також інформує про фінансові справи, новини від знайомих та від'їзд групи шотландців на причастя до Радзенцина.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Біррел описує спробу затримати його разом із товаром у Переворську через суперечку з єврейським орендарем, який стягує мито. Спочатку він заперечує свою присутність, проте свідки її підтверджують. За словами автора, його відпустили після пояснення, що він везе товар для краківського каштеляна. Він застерігає Форбса про те, що на його товари також чатують.

Джордж Васті дякує Артуру Форбсу за допомогу в справах міста Ярослава та доручає йому забрати у Львові гроші за двома векселями від Александра Бейлі. Він також повідомляє про застій у торгівлі, а також про смерть і похорон Андреаса Петтендріха.

Джордж Васт підтверджує отримання кореспонденції та дякує Артуру Форбсу за турботу про міські справи. Він бажає йому одужання завдяки лікам, які той приймає, і висловлює сподівання на швидку зустріч.

Джордж Васт повідомляє Артура Форбса про вручення місту Ярославу королівського мандату у справі їхніх інтересів та про зволікання міської влади з наданням відповіді. Він просить вжити правових заходів, звернутися за заступництвом до візького старости та діяти при королівському дворі.

Джордж Васт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення з Ґданська скрині білих чарок через візника Казимира на замовлення пана Зайлера. Просить прийняти вантаж у належному стані та сплатити кошти за його перевезення.

Джордж Васт повідомляє з Ярослава Артуру Форбсу до Львова про фінансові питання, розрахунки з Букевичем і Дуїнскесом та оренду кімнати. Крім того, він сповіщає про передачу лимонів, вирішення справи цукерниці та передає вітання спільним знайомим.

Ґеорґен Васт повідомляє Артура Форбса про те, що залишив для нього 300 талерів у пана Томаса в рахунок сплати боргу, і дякує за наданий кредит. Автор також сповіщає про свій від'їзд до Ярослава.

Джордж Васто повідомляє Артура Форбса про торговельні переговори в Ярославі, ціни на приміщення та відправлення сукна через Щебрешин до Варшави. Він також просить про допомогу, видачу довіреності (пленіпотенції) та втручання у коменданта з метою стягнення й арешту належних йому грошей.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Він пояснює різницю в кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування та запечатування товару.

Г’юсон повідомляє про часткові сплати, суперечку щодо цін поясів і продаж шовку. Згадує суд над підскарбієм і спростовує чутку про смерть поморського воєводи.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Г’юсон описує труднощі стягнення боргів, низьку ціну шовку та застій сейму. Переказує з голландських новин звістку про проголошення герцога Йоркського королем.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон повідомляє про труднощі зі стягненням боргів, конкуренцію торговців шовком та обрання маршалка. Згадує також клопотання про придворний документ у справі Сімервалла.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Петтер Соммервелл висловлює жаль з приводу арешту його особи та товарів у Любліні за вимогою Артура Форбса, роз'яснюючи стан взаємних розрахунків і труднощі з продажем майна. Він просить адресата про розважливість, виплату в розумних межах та пропонує владнати суперечку мирним шляхом за посередництвом спільних знайомих.

Райці міста Львова вносять до своїх міських актів документ препозита белзького шпиталю кс. Мартина Стриковського про встановлення пребенди при шпитальному костелі в Белзі, забезпеченої, зокрема, на львівських кам'яницях та маєтностях під Белзом. Фундатор передає право патронату над цією пребендою після своєї смерті львівському магістрату.

Ксьондз Потемпський вимагає вивести хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, де їх розмістили за рішенням магістрату. Священник скаржиться на опоганення й забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для сплати боргу, що тяжіє над нерухомістю, і просить вирішити цю проблему.

Юзеф Потоцький запрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського на свята до Станиславова, щоб обговорити державні справи та запланований похід проти козаків. Він також повідомляє, що очікує на розвідувальні дані щодо пересування буджацької орди, і висловлює побоювання через обтяжливі військові контрибуції.

Роберт Росс радить Артуру Форбсу щодо процесуальної тактики стосовно протилежної сторони спору, застерігаючи від нещирих пропозицій мирової угоди та рекомендуючи спиратися на остаточне судове рішення. Він також порушує питання власної фінансової заборгованості перед адресатом і обіцяє незабаром сплатити частину боргу.

Роберт Росс виправдовується перед Артуром Форбсом за невигідну форму виплачених грошей у шелягах, посилаючись на труднощі зі стягненням боргів і шкодуючи про попередні закупівлі в Ярославі. Він також повідомляє про стан спільної судової справи, яку веде пан Васт напередодні завершення сесії.

Роберт Росс сповіщає Артура Форбса про витрати й виплати для його слуги, який вирушає по воли, стан залишеної готівки, векселі та стягнення коштів із боржників. Він також переказує новини про відправлення коня до Замостя та чутки про сутички з татарами.

Роберт Росс роз'яснює краківському купцеві Артуру Форбсу питання грошових розрахунків, обігу векселів, торгівлі салом і сап'яном, а також справу з конем у Замості. Він також інформує його про збір коронного війська під Глинянами, пересування татарсько-турецьких сил та про свій запланований від'їзд до угорського кордону.