Каталог джерел

Ян Красінський вітає Яна Яблоновського з Новим роком, просячи про подальшу опіку та підтримку у пережитих труднощах. Він також повідомляє про спільні заходи, що вживаються з воєводиною мальборкською, відкладаючи звіт про публічні справи до запланованої зустрічі у Варшаві.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні тяжкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, завдані саксонськими військами. Він також сповіщає про недугу великого підскарбія коронного, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію над своїми розореними маєтностями на тернопільській комісії.

Ян Красінський пояснює Яну Яблоновському причини нерегулярного написання листів, виправдовуючись обтяжливими розслідуваннями та судово-правовими інтригами, які затримують його в Любліні. Він обіцяє надолужити прогалини у листуванні з подвоєною ретельністю, щойно владнає цю справу.

Ян Красінський дякує за довірену йому легацію та закликає Яна Яблоновського до поміркованості на сеймиках. Він радить прагнути миру й шанувати закони, не загострюючи стосунків із королем.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про непевну долю варшавської ради після королівських універсалів про її відкликання, а також про лист шведського короля до примаса. Попри власні проблеми зі здоров'ям, плоцький воєвода заявляє про готовність вирушити на засідання заради добра вітчизни і просить про подальші сприятливі звістки про дії проти ворогів.

Плоцький воєвода Ян Красінський відповідає на гіркі закиди адресата, відкидаючи звинувачення у втраті контролю над мазовецькою шляхтою після зриву конвокаційного сейму. Він заявляє про вірність спільному благу та шляхетській вольності, дистанціюючись від конфліктів між суперницькими магнатськими родами.

Плоцький воєвода Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище Речі Посполитої перед лицем пересування шведських, московських та бранденбурзьких військ. Він також повідомляє про плани скликання посполитого рушення та з'їзд сенаторів, призначений примасом у Варшаві.

Ян Красінський висловлює жаль через виявлену до нього адресатом недовіру та запевняє у своїй незмінній відданості всьому родові Яблоновських. Він наголошує, що час підтвердить щирість його намірів, а також згубні наслідки справ, від яких він щиро застерігав.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свою хворобу та висловлює жаль через відсутність порозуміння між королівським двором і сенаторами. Він описує пересування шведських військ, утечу короля з Торуня та заходи кардинала Радзейовського, спрямовані на скликання мирної наради.

Ян Красінський надсилає Станіславу Яну Яблоновському попередні аркуші лютневого випуску друкованого «Меркурія», повідомляючи про відправлення решти наступною поштою через затримки в друкарні. Він також наполягає на підготовці винагороди та передплати для автора часопису, щоб заохотити його продовжувати висвітлення поточних подій.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище в Речі Посполитій, спустошення на Русі й Литві та тривожну присутність шведів і Сапегів у Варшаві. Попри проблеми зі здоров’ям, які його дошкуляють, він запевняє руського воєводу у своїй пам’яті та відданості.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському та його дружині різдвяні й новорічні привітання. Він висловлює вдячність їхньому домові та просить про збереження подальшої ласки й опіки.

Ян Красінський звітує про завершення реляційного сеймика, ухвалення податків та звернення до кардинала на захист вольностей і з проханням спонукати короля до якнайшвидшого повернення. Він також повідомляє про власні приготування до поїздки в Рим, просячи руського воєводу про пам'ять та опіку під час своєї відсутності.

Ян Красінський повідомляє Яну Яблоновському про нечисельний варшавський сеймик та про відкладення його засідань до 27 березня. Згадує про посольства до короля, кардинала Михайла Радзієйовського та Сапегів, а також про обтяжливі для Мазовії військові повинності.

Плоцький воєвода Ян Красінський висловлює руському воєводі Яну Яблоновському щирі побажання благополуччя, відвернення лиха, довголіття та помноження гідностей. Він також запевняє адресата у своїх повсякчасних молитвах і щирій прихильності.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про свій терміновий виїзд зі свідками до Любліна на строк проведення слідства, а також про наказ синові повертатися просто з Відня до Варшави, не заїжджаючи до коханої в Риманові. Передає також вітання обозному з побажанням якнайшвидше діждатися нащадків.

Ян Красінський висловлює велику радість з приводу щасливого повернення Яна Яблоновського з Рима та вітає його з ласками і пишнотою, що сходять на його дім. Він також обіцяє передати стислі новини про поточні події.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свій тимчасовий від'їзд із Варшави до Пруссії та скорочення листування, зауважуючи, що адресат сам наближається до столиці, яка є джерелом усіх новин. Водночас він запевняє у швидкому поверненні, відновленні спілкування та повсякчасній готовності до послуг.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає руському воєводі Яну Яблоновському та його дружині щирі вітання з нагоди свята Великодня. Запевняє у своїй відданості й просить про подальшу пам'ять та ласку адресатів.

Ян Красінський пише до руського воєводи Яна Яблоновського, наголошуючи, що вся Річ Посполита у скрутному становищі з нетерпінням очікує на його приїзд до Варшави. При цьому він згадує, що сам через слабке здоров'я наразі не може вирушити в дорогу.

Ян Красінський описує скрутне становище країни у зв'язку з пересуваннями шведських і козацьких військ та згадує про переговори в Торуні. Він звертається до Яна Яблоновського з проханням про заступництво щодо звільнення його розорених маєтностей від тягаря гіберни.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про непевні наслідки королівського посередництва у справі литовської пацифікації та про хворобу Михайла Коцела. Він також сповіщає про від'їзд нового прусського короля до Берліна й про очікуване зіткнення Франції з цісарем.

Плоцький воєвода Ян Красінський бідкається через утиски з боку шведів і козаків на руських землях та сповіщає про надання свого варшавського палацу цісарському послу Цінцендорфу й власний від'їзд на Підляшшя. Він також надсилає адресатові свіжі новини з торунської пошти.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає Яну Станіславу Яблоновському нотатку з оглядом актуальних подій. Він висловлює вдячність за пам'ять та заявляє про постійну готовність виконувати доручення адресата.

Ян Красінський просить Яна Яблоновського про підтримку перед львівською комісією для захисту своїх маєтків від повторного стягнення гіберни, оскільки вони були розорені саксонськими військами. До листа додаються виправдувальні документи та додатки з останніми новинами з Варшави.

Ян Красінський повідомляє з Любліна, що очікує на оголошення судового вироку у своїй справі, сподіваючись на сприятливий для себе результат з огляду на власну невинуватість. Він також сповіщає про швидкий від'їзд до Варшави, де планує чекати на подальші розпорядження руського воєводи.

Львівський архієпископ Ян Замойський затверджує нову фундацію пребенди шостого мансіонарія при Львівській катедрі, встановлену аптекарем Мацеєм Ясліковським та його дружиною Мартою з Пайончків. Утримання мансіонарія забезпечено на половині кам'яниці Пайончковської у Львові сумою 400 польських злотих із річним видеркафовим чиншем у розмірі 24 злотих.

Вільям Крамер надсилає Артуру Форбсу 400 флоринів у шелягах та повідомляє про домовленості з Юзефом Бороховичем щодо виплати ще 500 флоринів у Львові. Він також сповіщає про свій швидкий приїзд до міста з метою повернення решти коштів, сплачених паном Лоудом.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, укладену між міською радою та громадою Львова у справах управління фінансами, міських прибутків, порядку обрання і вакансій райців та торговельних прав. При цьому монарх вносить застереження щодо частоти зборів поспільства, контролю ввезених товарів та прав райців, які складають повноваження.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує угоду, що завершує суперечку між радою магістрату та поспільством Львова. Документ регулює, зокрема, питання обліку міських доходів, обрання райців та стягнення зборів.

Бурмистр Городка Францішек Країц засвідчує отримання універсалу, надісланого зі Львова через посланця Петра Шафранського. У листі зазначено точну дату та годину вручення документа.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує статут і статті цеху кушнірів у місті Старий Самбір.

Ян Краєвський повідомляє владу Львова про невдачу запланованої угоди та радить їй звернутися безпосередньо до ксьондза канцлера з повідомленням про недотримання домовленостей. Він також пропонує, щоб магістрат клопотав про офіційне доручення Краєвському представляти інтереси міста перед Двором.

Папа Климент VIII сповіщає катедральний капітул у Львові про переведення філіппійського єпископа Яна на Львівську архієпископську кафедру, що звільнилася після смерті архієпископа Яна Димитра. Він наказує канонікам виявити новому ординарію повний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Войцех Казимир Коц пояснює львівським райцям, що асигнацію на міські села було видано внаслідок помилкових відомостей та за відсутності їхнього письмового переліку. Він надсилає її офіційне скасування та заявляє про прагнення уникнути подібних помилок у майбутньому.

Войцех Казимир Коц запевняє львівських райців у своїй прихильності та захисті їхніх інтересів під час єврейських заворушень. Водночас він радить їм клопотати про примирення та ласку вельможного добродія особисто, більш дієвими способами, а не через листування.

Папа Климент VIII сповіщає мешканців міста та Львівської дієцезії про переведення холмського єпископа Яна Замойського на осиротілий архієпископський престол у Львові. Він наказує вірним прийняти нового ієрарха як батька й пастиря душ, виявляючи йому належну пошану та послух.

Мандатарій Войцех Кохлевський відповідає на сповнений докорів лист довірителя, відкидаючи звинувачення, висунуті йому та економові, і відсилаючи отримані резолюції. Він запевняє в успішному просуванні підготовки документації для субкомісії та просить простежити за справами майнової екзекуції.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статут і порядок християнського похорону та богослужінь за вбогих, померлих у шпиталі Святого Духа у Львові. Документ регулює питання молитов, внесків на милостиню, зберігання літургійного начиння й шат, винагороди священника, а також надає членам братства сорок днів відпусту щороку.

Тадеуш Костюшко звертається до унійного духовенства із закликом заохочувати простий люд підтримувати інсурекцію та боротися проти московської тиранії. Натомість за єднання у боротьбі за волю Вітчизни він від імені нації заявляє про зрівняння прав і покращення долі священників грецького обряду.

Юрій з Горая Чурило разом із дружиною Софією поступаються млином у селі Годвишня разом із землею та прибутками Настці, удові мірошника Івашка Бурого, за суму 400 польських злотих. Вони застерігають собі право викупити й забрати млин у разі потреби за умови повернення зазначеної суми, звільняючи водночас мірошничку від більшості повинностей.

Коссовський, писар коронного канцлера, повідомляє владу Львова про затримку відповіді на їхній лист через перевантаження краківської пошти й обіцяє надіслати її наступним кур'єром. Він також просить райців надсилати подальшу кореспонденцію в цій справі безпосередньо йому.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статути й порядок богослужінь колегії мансіонаріїв львівського митрополичого костелу, що визначають їхні літургійні обов'язки, правила спільного життя та покарання за провини. Він також надає їм право ухвалювати подальші приписи за погодженням з ординарієм.

Косович повідомляє волинського воєводу про скромні поставки провізії, порожнечу в коморі та закінчення грошей на поточні закупівлі у Львові. Сповіщає також про отримання асигнати від перемишльського суфрагана і запитує про термін післясвяткового переїзду двору.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування млин, став і панщину підданих у Семиківцях. Натомість одержувач зобов'язується утримувати об'єкти в належному стані та надалі служити на користь Церкви.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Катажина Коссаковська повідомляє президента Львова про намір варшавського купця Гампеля проводити редути й просить з'ясувати наміри місцевих міщан, щоб уникнути суперечок із містом. Вона закликає дійти порозуміння зі старостою та передати остаточне рішення через підграбія.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Миколай Коссаковський, чесник землі львівської, запрошує владу міста Львова взяти участь у церемонії свого вінчання з донькою покійного підскарбія надвірного коронного Потоцького, запланованого на 18 червня 1684 року у Львові. Він також висловлює вдячність опікунам нареченої за згоду та запевняє райців у своїй пам'яті й пошані.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.