Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Ксьондз Раймунд Єзерський перепрошує львівський магістрат за неможливість прибути особисто через зайнятість справами капітули та євреїв. Він просить райців ласкаво прийняти пред'явника листа, ксьондза Котовського, на місце нещодавно померлого ксьондза Боґацького.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Ієронім Єловицький пояснює причини свого попереднього втручання стосовно кривди одного священника, залишаючи рішення на розсуд адресата. Він також повідомляє про нагляд за справами кореспондента та про свій швидкий від'їзд на сейм до Варшави.

Ієронім Мацей Єловицький звертається до магістрату Львова з покірним проханням про надання йому катедрального пробоства у разі звільнення цього бенефіцію. При цьому він заявляє про довічну вдячність і готовність виконувати будь-які розпорядження міської влади.

Єпископ Ієронім Єловіцький дякує львівському магістрату за попередню презентацію на львівське пробоство та засвідчує свою готовність до послуг. Водночас він просить райців про підтримку та презентування луцького каноніка Барончевського на вакантну після покійного ксьондза Лапінського катедральну канонію у Львові.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Никодим Жабоклицький запевняє Яна Яблоновського у своїй вірності та просить у нього протекції й підтримки. У приписках повідомляє про присутність чужинців у Львові та ув'язнення перемишльських підданих міською вартою в Городищі.

Никодим Жабоклицький скаржиться Янові Яблоновському на ключника та сойтуса, які напали на підданих із Тарноґури, що везли сіль, і побили челядь. Каштелян просить покарати винних і наказати повернути награбоване майно.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Жарден вітає Яна Станіслава Яблоновського з нагоди призначення на посаду руського воєводи й надсилає йому в дарунок дичину. Він також звертається з проханням про протекцію у клопотанні про канонію у Львові в разі її звільнення.

Король Сигізмунд Август вирішує спір між владою міста Львова та цехом різників, підтверджуючи угоду 1550 року, що врегульовує правила торгівлі м'ясом у дні вільного торгу. Водночас монарх закріплює виняткове право львівських різників на продаж м'яса поза визначеними ярмарковими днями та скасовує взаємні судові витрати сторін.

Документ встановлює детальний перебіг кордонів та насипання межових курганів (копців) між селом Козельники, що належало францисканцям, та міськими ґрунтами Львова і селами Сихів та Зубра, покладаючи край дотеперішнім суперечкам і тілесним ушкодженням. Крім того, підтверджує надане конвенту міською владою право на обмежене вирубування дров на опалення та випас худоби на міських землях за умови збереження належних відносин із містом.

Вацлав Жевуський висловлює жаль з приводу кривди, завданої президентові Львова, і запевняє у своїй підтримці прав міста. Водночас він наполегливо радить магістрату укласти мирову угоду, щоб уникнути обтяжливих і коштовних трибунальських процесів.

Польний гетьман коронний Вацлав Жевуський дякує владі Львова за затримання злочинця, відісланого до міста холмським коморником. Він звертається з проханням про його остаточну видачу згідно з новим розпорядженням підскарбія коронного.

Краківський воєвода Вацлав Жевуський рекомендує владі Львова варшавських купців Фелікса Сальватора та Райснера, які домагаються дозволу на організацію карнавальних редутів. Він запевняє, що всі припаси вони придбають на місці, а саме підприємство привабить до міста численну шляхту й принесе Львову значний прибуток.

Вацлав Жевуський дякує львівському проконсулу та райцям за виявлену до нього прихильність і шле взаємні побажання довголітнього благополуччя. При цьому він запевняє магістрат у своїй незмінній відданості та повазі.

Вацлав Жевуський звертається до влади Львова з проханням надати вакантну парохію в тамтешньому архікафедральному соборі своєму племінникові, отцю-канцлеру Жевуському. Натомість він обіцяє львівським райцям пам'ять і вдячність за кожної слушної нагоди.

Папа Пій IV сповіщає катедральну капітулу у Львові про призначення Павла новим львівським архієпископом після смерті архієпископа Фелікса. Він закликає капітулу до покірності та послуху новому ординарію під загрозою затвердження церковних кар.

Станіслав Яблоновський повідомляє президенту Львова, що лист щодо міської землі біля валів надійшов уже після генерального сеймика, через що він не може офіційно втрутитися в суперечку з кармелітами босими. Він лише дозволяє комендантові захищати шанці та висловлює готовність допомагати місту за інших нагод.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує владі Львова за дотеперішню прихильність і знову рекомендує свого сина, ксьондза-абата, який претендує на львівське пробоство. Він запевняє у вдячності та молитвах за добробут райців в очікуванні на рішення архієпископського суду.

Подільський воєвода Михайло Жевуський звертається до президента Львова з проханням допомогти в набутті оренди приміського села Білогорща на підставі отриманого королівського рескрипту. Натомість він обіцяє суворе дотримання умов контракту, а також постійну прихильність і вдячність міській владі.

Подільський воєвода Міхал Жевуський поновлює прохання до бурмистра та райців Львова про надання вакантного львівського пробоства своєму синові, отцю абату. В обмін на прихильність він висловлює вдячність і готовність до всіляких послуг для міста.

Міхал Жевуський, подільський воєвода, звертається до влади Львова з проханням надати вакантне львівське пробоство своєму синові після смерті ксьондза-декана Вєнявського. Він нагадує про попередні обіцянки магістрату та запевняє у довічній вдячності й готовності до послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський висловлює проконсулу та консулам міста Львова та їхнім родинам побажання благополуччя й здоров'я з нагоди Нового року. При цьому він запевняє їх у своїй незмінній прихильності, повазі та готовності до подальших послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Подільський воєвода Михайло Жевуський повторює своє прохання до магістрату міста Львова щодо надання йому в оренду приміського села Білогорща. Він нагадує при цьому про традиційну прихильність своєї родини до міста, а також про власну підтримку львівських привілеїв.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Король Сигізмунд Август дозволяє жителям села Кротошин, що належить до конвенту домініканців у Львові, на вічні часи збирати суху та повалену деревину на паливо в королівському лісі Деревач. Водночас він наказує львівському старості Пйотру Барзому та його наступникам не порушувати цього права.

Анна Жевуська просить львівський магістрат надати вакантне після єпископа-суфрагана пробство заслуженому архікатедральному кустошу, баківському єпископу. В обмін на прихильне рішення вона запевняє у своїй та чоловіковій вдячності.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

Папа Пій IV надсилає палій новопризначеному львівському архієпископу Павлу Тарлу через посередництво Єжи Тиліча. Він доручає краківському або перемишльському єпископам вручити палій після прийняття номінантом єпископських свячень та відібрати від нього присягу на вірність Апостольському Престолу.

Анна Жечицька звертається до провізора Беема зі скаргою на сусідів, які спричинили суперечку та безпідставно звинуватили її в межових незгодах. Авторка просить про особистий огляд на місці в Малехові та справедливий розгляд справи, запевняючи у бажанні підтримувати добросусідські взаємини.

Король Сигізмунд II Август підтверджує у формі транссумпту привілей Сигізмунда I Старого від 1535 року, виданий для Львова. Згідно з його змістом, матеріали апеляційних справ мають доставлятися до королівського суду виключно спеціальним міським посланцем, послуги якого оплачує сторона, що апелює.

Ігнацій Жешовський ТІ повідомляє владу Львова про вручення довірених йому листів та про своє особисте заступництво перед адресатами у справах міста. До листа він додає отриману інформаційну відповідь і заявляє про подальшу готовність служити.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Анджей Жидовський повідомляє руському воєводі про зрив сеймику стороною, яка не змогла зберегти чинність попередніх сеймових постанов. Автор передбачає скликання наступного зібрання та просить про подальші, детальніші інструкції.

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Даніель Житкевич виправдовується перед львівським магістратом через пропуск судового терміну його помічником і доповідає про стан справи з львівським архієпископом. Він радить рішуче боронити спірні міські межі, подавати протестації та клопотатися про призначення королівської межової комісії.

Даніель Житкевич повідомляє львівський магістрат про отримання матеріалів слідства (інквізиції) та радить організувати захист від притягнення міста до неналежних судів. Він пропонує відправити посланця до Варшави для отримання королівського мандату на захист міського імунітету проти претензій архієпископа та синодальних судів.

Король Сигізмунд Август роз'яснює і підтверджує привілей свого батька, постановляючи, що апеляційні справи з міських судів Львова, надіслані в запечатаних сувоях через призначеного посланця, мають розглядатися королівським судом без урахування генеральних відкладень (лімітацій). Це правило поширено на осіб усіх станів і юрисдикцій, які судяться у львівських судах.

Гетьман Станіслав Жолкевський схвалює арешт львівським магістратом єврея, підозрюваного в шпигунстві на користь Туреччини, і наказує надалі тримати його під вартою. Він також рекомендує знайти перекладача, який прочитає вилучену в заарештованого кореспонденцію, що надсилалася до Константинополя.

Станіслав Жолкевський наказує владі Львова утримувати під вартою єврея, підозрюваного у шпигунстві на користь Туреччини, доки не надійде рішення від короля. Він запевняє, що після отримання розпорядження монарха повідомить райців і в разі потреби відішле по в'язня.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова на захист скривдженого кредитора, пана Йонакія, вимагаючи стягнути борг із недобросовісного боржника Анджея Торосовича або ж ув'язнити його. Гетьман обґрунтовує свою підтримку заслугами Йонакія перед Річчю Посполитою.

Станіслав Жолкевський відповідає владі Львова на звістку про спалах бунту в місті, висловлюючи жаль через те, що сталося. Він радить райцям залагодити неспокій найлагіднішими заходами та відсилає їх за подробицями до міського писаря, з яким спілкувався раніше.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова з проханням посприяти у стягненні боргу з Анджея Торосовича на користь заслуженого перед Річчю Посполитою пана Йонакія. Гетьман вимагає, щоб у разі несплати недобросовісного боржника негайно ув'язнили в міському арешті.

Гетьман Станіслав Жолкевський схвалює арешт у Львові єврейського посланця, підозрюваного в шпигунстві на користь Константинополя, і повідомляє про намір доповісти про справу королю. Він наказує райцям знайти перекладачів для прочитання перехопленого листування затриманого.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо підозрюваного у шпигунстві на користь Константинополя торговця Марукі. Він радить розшукати його у Львові та затримати через напружену політичну ситуацію з Османською імперією.

Гетьман Станіслав Жолкевський наказує львівським райцям негайно передати панові Бродецькому кварцяні гроші, надіслані бранденбурзьким курфюрстом, які були депоновані у львівській ратуші. Ці кошти терміново потрібні для потреб війська.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо єврея, підозрюваного в передачі відомостей до Константинополя під приводом торгівлі коштовностями. Він наказує тримати його під вартою в місті до надходження королівських інструкцій щодо цієї справи.