Каталог джерел

Гетьман Станіслав Конецпольський надсилає чернігівському підкоморію документи, що роз'яснюють волю короля щодо делімітації кордону з Московською державою. Бажає адресатові божого благословення та розважливості для успішного виконання покладеної на нього місії.

Станіслав Конецпольський пояснює чернігівському підкоморію, що через загальну загрозу з боку турецько-татарських військ не може скерувати на Задніпров'я значніших сил кварцяного війська. Водночас він повідомляє про відправлення однієї компанії київського підчашого і наказує організувати місцеву оборону у взаємодії з козаками.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Станіслав Конєцпольський повідомляє львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язловці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити про це львівським купцям та запевняє в гарантуванні безпеки на торговельних шляхах гетьманами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Деметер Костянтинович повідомляє про свій приїзд на ярмарок до Львова та надсилає докладне замовлення на тканини й мереживо. Він також запевняє, що сплатить решту суми після прибуття.

Львівський архієпископ Ян Димитр Соліковський затверджує дарування права патронату та володіння каплицею Святого Хреста у львівській катедрі, здійснене Станіславом Діровицем на користь райці Яна Шольца Вольфовича, а також затверджує та включає до церковного імунітету нову фундацію та чиншове забезпечення, встановлені для цієї каплиці Шольцом.

Марцін Контський просить адресата про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання платні в Познанському та Каліському воєводствах. Він зазначає, що всі подробиці справи особисто представлять рекомендовані ним офіцери.

Марцін Контський просить волинського воєводу взяти під опіку офіцерів і посприяти на комісії з'єднанню обох частин свого полку. Свою відсутність на Русі пояснює домашніми клопотами та недугою дружини.

Марцін Контський висловлює задоволення з приводу засудження писаря коронної артилерії до смертної кари за вбивство слуги волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Він залишає рішення про можливе дарування засудженому життя та пом'якшення вироку на розсуд адресата, наказуючи підлеглому офіцерові підкоритися його волі.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює щорічний аніверсарій за душу подільського воєводи Миколая Мелецького та розподіляє суми для кліру й церковної служби. Фундація ґрунтується на щорічному чинші в розмірі 30 флоринів, забезпеченому маєтностями села Стриганці.

Марцін Контський закликає владу Львова терміново виплатити повну суму за асигнацією белзького воєводи на користь трембовельського стольника. Він наголошує, що заборговані кошти вкрай необхідні для утримання гарнізонів у Кам'янці-Подільському та Окопах Святої Трійці.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

О. Адріан Колінський надсилає Франциску Глоговському різдвяно-новорічні побажання благополуччя та здоров'я. Він також просить адресата про подальшу прихильність і про написання листа із заступництвом до отця провінціала.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

Писар Корендович звітує руському воєводі Янові Яблоновському про виконавче провадження проти заборгованого єврея Мошка на користь пана Зонтака. Він повідомляє про зухвалу спробу підкупу з боку боржника й зрештою передає справу на безпосередній розсуд воєводи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Станіслав Коритко просить воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед королевичем у суперечці щодо баранинського ґрунту. Він заявляє про готовність з'явитися на розмежування в Сутковичах і цілковите підпорядкування вердикту воєводи.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Львівський архієпископ Альбрехт Корицинський рекомендує владі Львова доктора медицини Глушинського, який повертається після навчання в Падуї, та просить поставитися до нього з прихильністю. Він також сповіщає про своє швидке повернення до дієцезії та врегулювання невирішеної міської справи щодо викупної ренти.

Львівські райці обмежують кількість членів цеху суконників до двадцяти осіб винятково католицького віросповідання, встановлюючи вимогу набуття міського громадянства для прийняття нового майстра. Крім того, вони зобов'язуються затверджувати внутрішні цехові ухвали (вількери) та вирішувати нерозв'язані суперечки між цеховими братчиками.

Роман Корицінський відповідає на наполегливе прохання львівського бурмистра й райців про фінансову підтримку, заявляючи про готовність позичити кількасот злотих. Однак виплату грошей він ставить у залежність від отримання гарантії від усіх станів про їхнє негайне повернення на першу ж вимогу.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Він також порушує питання асекурації суми в сім тисяч злотих із міських доходів.

Адреса листа великого коронного канцлера Стефана Корицинського, адресованого бурмистру, райцям і всьому магістрату міста Львова.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давній привілей короля Казимира Ягеллончика, який гарантує Львову щорічний ярмарок на день св. Агнеси разом зі свободою торгівлі для прибулих купців. Водночас монарх скасовує і ліквідує ярмарок на день св. Маргарити як обтяжливий і непотрібний для міщан.

Полковник Ернест Корфф дякує львівським райцям за прихильний прийом військових делегатів і звертається з проханням про надання провіанту для своїх загонів. Натомість він запевняє, що потреба випасу коней і наближення війська до міста не завдасть жителям жодних збитків ані у врожаї, ані в майні.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давніші привілеї, надані стрільцям міста Львова його попередниками, королями Сигізмундом Августом та Генріхом Валуа.

Йоганнес Конрадт Корфініус підтверджує отримання попереднього листа від Артура Форбса та врегулювання платежів, пов'язаних із паном Тейлором. Він також надсилає рахунок на суму понад 107 флоринів і пропонує здійснити остаточні розрахунки під час прийдешнього ярмарку святого Михайла.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Миколай Коссаковський, чесник землі львівської, запрошує владу міста Львова взяти участь у церемонії свого вінчання з донькою покійного підскарбія надвірного коронного Потоцького, запланованого на 18 червня 1684 року у Львові. Він також висловлює вдячність опікунам нареченої за згоду та запевняє райців у своїй пам'яті й пошані.

Король Сигізмунд III Ваза вирішує спір між міською владою та вірменською громадою у Львові, встановлюючи ліміт спадкових вірменських будинків у сімдесят три та виключаючи з цього підрахунку церковні будівлі й шпиталь. Крім того, він наказує вірменам упродовж року перепродати будинки біля Ринку та крамницю католикам за умови відшкодування витрачених сум, забороняючи їм подальші трансакції в межах Ринку.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Катажина Коссаковська повідомляє президента Львова про намір варшавського купця Гампеля проводити редути й просить з'ясувати наміри місцевих міщан, щоб уникнути суперечок із містом. Вона закликає дійти порозуміння зі старостою та передати остаточне рішення через підграбія.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування млин, став і панщину підданих у Семиківцях. Натомість одержувач зобов'язується утримувати об'єкти в належному стані та надалі служити на користь Церкви.

Косович повідомляє волинського воєводу про скромні поставки провізії, порожнечу в коморі та закінчення грошей на поточні закупівлі у Львові. Сповіщає також про отримання асигнати від перемишльського суфрагана і запитує про термін післясвяткового переїзду двору.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статути й порядок богослужінь колегії мансіонаріїв львівського митрополичого костелу, що визначають їхні літургійні обов'язки, правила спільного життя та покарання за провини. Він також надає їм право ухвалювати подальші приписи за погодженням з ординарієм.

Коссовський, писар коронного канцлера, повідомляє владу Львова про затримку відповіді на їхній лист через перевантаження краківської пошти й обіцяє надіслати її наступним кур'єром. Він також просить райців надсилати подальшу кореспонденцію в цій справі безпосередньо йому.

Юрій з Горая Чурило разом із дружиною Софією поступаються млином у селі Годвишня разом із землею та прибутками Настці, удові мірошника Івашка Бурого, за суму 400 польських злотих. Вони застерігають собі право викупити й забрати млин у разі потреби за умови повернення зазначеної суми, звільняючи водночас мірошничку від більшості повинностей.

Тадеуш Костюшко звертається до унійного духовенства із закликом заохочувати простий люд підтримувати інсурекцію та боротися проти московської тиранії. Натомість за єднання у боротьбі за волю Вітчизни він від імені нації заявляє про зрівняння прав і покращення долі священників грецького обряду.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує статут і порядок християнського похорону та богослужінь за вбогих, померлих у шпиталі Святого Духа у Львові. Документ регулює питання молитов, внесків на милостиню, зберігання літургійного начиння й шат, винагороди священника, а також надає членам братства сорок днів відпусту щороку.

Мандатарій Войцех Кохлевський відповідає на сповнений докорів лист довірителя, відкидаючи звинувачення, висунуті йому та економові, і відсилаючи отримані резолюції. Він запевняє в успішному просуванні підготовки документації для субкомісії та просить простежити за справами майнової екзекуції.

Папа Климент VIII сповіщає мешканців міста та Львівської дієцезії про переведення холмського єпископа Яна Замойського на осиротілий архієпископський престол у Львові. Він наказує вірним прийняти нового ієрарха як батька й пастиря душ, виявляючи йому належну пошану та послух.

Войцех Казимир Коц пояснює львівським райцям, що асигнацію на міські села було видано внаслідок помилкових відомостей та за відсутності їхнього письмового переліку. Він надсилає її офіційне скасування та заявляє про прагнення уникнути подібних помилок у майбутньому.

Войцех Казимир Коц запевняє львівських райців у своїй прихильності та захисті їхніх інтересів під час єврейських заворушень. Водночас він радить їм клопотати про примирення та ласку вельможного добродія особисто, більш дієвими способами, а не через листування.

Папа Климент VIII сповіщає катедральний капітул у Львові про переведення філіппійського єпископа Яна на Львівську архієпископську кафедру, що звільнилася після смерті архієпископа Яна Димитра. Він наказує канонікам виявити новому ординарію повний послух і шану під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Ян Краєвський повідомляє владу Львова про невдачу запланованої угоди та радить їй звернутися безпосередньо до ксьондза канцлера з повідомленням про недотримання домовленостей. Він також пропонує, щоб магістрат клопотав про офіційне доручення Краєвському представляти інтереси міста перед Двором.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує статут і статті цеху кушнірів у місті Старий Самбір.

Бурмистр Городка Францішек Країц засвідчує отримання універсалу, надісланого зі Львова через посланця Петра Шафранського. У листі зазначено точну дату та годину вручення документа.