Каталог джерел

Ян Комарницький повідомляє львівському економові Скшишевському, що Дукацькевичу не вдалося зібрати належного чиншу, у зв'язку з чим просить позичити 100 флоринів на харчові гроші для слуг. Біля адреси міститься розпорядження про виплату 100 злотих у рублях.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина, виданий для Якуба Чарновського та його дружини Дороти Тодковєцької, яким дозволяється насипати греблю, закласти рибний став і звести млин на річці Рокитній разом із наданням прилеглих нив та лук. Привілей визначає розмір чиншу, належного до львівського замку, розподіл прибутків від спуску ставу та допомогу навколишніх підданих під час ремонтних робіт.

Якоб Коллер підтверджує Петеру Форбсу отримання 550 флоринів в ортах, доставлених Томасом Тейлором, та надсилає рахунок за товари, відправлені до Ярослава. Просить сплатити залишок суми на руки Якобу Тонарту та згадує про прихильність митного писаря.

Якоб Коллер сповіщає Петера Форбса про митне оформлення та огляд вантажу сукна в Торуні, наводячи детальний розрахунок зборів і дооцінок, здійснених митним писарем. Він повідомляє про успішний пропуск частини вантажу без сплати мита та надсилає грошовий переказ на 390 злотих і 24 гроші.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Францішек Коллер завершує лист до влади Львова формулою пошани. У приписці він зазначає, що отримав від синдика окремо вказану суму 76 флоринів і 46 крейцерів, тож її більше не потрібно додатково враховувати в розрахунках.

Цісарсько-королівський агент Францішек Коллер повідомляє владу Львова про сприятливу резолюцію Найвищої ради юстиції у справі проти пана де Вітовського та просить розпорядження щодо покриття канцелярських і поштових зборів, необхідних для відправлення декрету. Він також дякує за піврічну винагороду і підтверджує проведення розрахунків із синдиком.

Київський воєвода князь Костянтин Василь Острозький надає Яцьку, синові Головчича, солтиство з вільним ланом у селі Мала Тухля та дозволяє Іванові, зятеві Василя Головчича, збудувати церкву. На документі міститься пізніший припис-підтвердження онука видавця, князя Владислава Домініка Заславського-Острозького.

М. Козньовський вимагає від львівського магістрату відшкодування збитків, завданих свавільним спрямуванням міських вод на територію його маєтку. Він відхиляє пропозицію розслідування та закликає до мирного врегулювання справи, щоб уникнути судового процесу, який ляже тягарем на міську владу.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює та наново фундує уряд війта в містечку Дунаїв, довіряючи його шляхтичу Мартину Жабці та його наступникам. Документ надає війтові юрисдикцію за магдебурзьким правом, а також упосаження, що включає два лани землі з луками, парцелу під війтівський двір, третій гріш із судових штрафів і право варити пиво та ловити рибу.

Томаш Козицький просить Анну Зімницьку схилити її чоловіка, львівського писаря, дійти згоди з паном Пегловським. Автор повідомляє про відправлення гінця й очікує письмових вказівок щодо подальшого перебігу справи.

Королівські комісари Сигізмунда III Вази здійснили відновлення та насипання межових копців, що розділяють села львівської капітули Басівку і Годовицю від королівських сіл Скнилів і Сокільники. Документ встановлює проходження меж згідно з давніми привілеями, а також забезпечує підданим обох сторін право вільного випасу худоби.

Київський воєвода Адам Кисіль, затриманий хворобою в Низкиничах, надсилає коронному інстигаторові сеймову реляцію разом із документами, що засвідчують його вірність і заслуги перед Річчю Посполитою. Він звертається з проханням про пораду щодо їх подання послам, а також про захист його доброго імені від несправедливих звинувачень і кривдних чуток.

Папа Григорій XIV повідомляє львівського архієпископа про переведення єпископа Станіслава з Кам'янецької дієцезії на Холмське єпископство. Він наказує митрополитові оточити нового ординарія та підпорядковану йому суфраганну дієцезію опікою і підтримувати його в управлінні та захисті прав церкви.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Документ підтверджує продаж прав і часток в обгородженому лісі Тамбір Яном Рібулло з Падоли нотаріусу Якубу Глеріо з Кандіде та його братові за суму 4 ліри й 10 сольдо. Копія акта була засвідчена з протоколу батька нотаріусом Баптистою де Тулліо.

Рудківський парох Станіслав Клозінський відкидає перед руським воєводою звинувачення в нібито залякуванні та вибиванні свідчень у єврея Шраєра. Він просить адресата посприяти у виконанні вигідного для себе декрету перемишльського гродського суду.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Войцех Клодавський звертається до київського воєводи з проханням про протекцію та рекомендаційний лист до львівського магістрату у справі проти кравця Мужинського. Цей міщанин, скориставшись зв'язками при дворі коронної хорунжини, незаконно й насильно вигнав шляхтича разом із майном з орендованого будинку, а згодом почав затягувати судовий процес.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Ян Клішовський, королівський секретар, сповіщає владу Львова про своє заплановане весілля з Маріанною Коссаковською, донькою коморника Більської землі. Він звертається до райців із проханням про благословення та запрошує їх на урочистість, призначену у Варшаві на 22 листопада 1699 року.

Львівська катедральна капітула надає мірошникові Іванові Печифорі, його дружині Анастасії та синові Іванові право потрійного довічного володіння млином. Користувачі зобов'язуються сплачувати визначений річний чинш поквартально, а також виконувати будь-які ремонтні та консерваційні роботи власним коштом.

Юзеф Кліцький звертається до президента Львова Бема щодо стельмаха, який погано полагодив коляску львівського підсудка, а за необхідні виправлення безпідставно вимагає додаткової оплати. Автор листа просить приборкати зухвалість ремісника.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує десять статей статуту львівського цеху хірургів, які визначають, зокрема, правила здобуття майстерства, ведення практики, права вдів, а також оборонні та медичні обов'язки перед містом. Крім того, він наказує владі Львова допускати хірургів до міських засідань і нарад під загрозою значного грошового штрафу.

Папа Климент XIII в емоційному листі закликає короля Іспанії Карла III скасувати або призупинити декрет, що прирікає орден єзуїтів на цілковите вигнання з іспанських територій. Він наголошує на невинності та заслугах усього згромадження й застерігає від духовних і моральних наслідків колективної відповідальності.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує запис із львівських земських книг, на підставі якого Анна з Мольфків Росновська подарувала Миколаю, колишньому слузі Казимира Гинка, та його дружині Анні будинок на львівському Підзамчі та луки. Монарх надає цьому вічному даруванню вічної юридичної сили.

Адреса листа, надісланого Фердинандом Кіцьким президентові, бурмистрам і райцям міста Львова.

Президент Коронного трибуналу ксьондз Фердинанд Кіцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Від імені Трибуналу та від себе особисто він висловлює взаємні побажання гараздів і Божого благословення, засвідчуючи свою повагу.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина від 1586 року, яким шляхтичеві Сигізмунду Порадовському надається болотистий ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Надання передбачає право власності та спадкування із шестирічною слободою, після закінчення якої володар зобов'язаний сплачувати щорічний чинш у розмірі 30 грошів.

Львівський староста Ян Кіцький підтримує прохання єзуїтів про дозвіл розібрати аварійну Єзуїтську хвіртку та збудувати на її місці нову браму від фундаменту. Він закликає президента та магістрат Львова невідкладно ухвалити позитивне рішення заради громадської безпеки.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та ратифікує на коронаційному сеймі всі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані спільноті вірмен міста Львова його попередниками.

Президент Львова Казимир Кіркор дорікає райцям за неявку на засідання та попереджає про загрозу арешту міських маєтностей Зубра через брак коштів для сплати боргу комендантові. Він також просить про термінові інструкції та виділення коштів на майбутні розмежувальні комісії з паном Бжуховським і голосківську комісію.

Львівські райці обмінюються думками щодо нагальної потреби скликати загальну міську раду перед лицем раптової загрози та присутності війська. Вони обговорюють необхідність відкласти переговори або ж провести засідання попри свято.

Казимир Кіркор повідомляє владу Львова про успішне завершення судової справи в Радомі та затвердження торішнього декрету. Він також сповіщає про отримання позики під заставу монстранції для покриття канцелярійних витрат і про подальшу подорож до Варшави.

Папа Сикст V на прохання архієпископа Яна Димитра Соліковського та громади Львова збагачує міський герб, додаючи до зображення лева три пагорби та зірку з власного родового герба. Документ уповноважує міську владу вільно розміщувати й компонувати нову емблему залежно від потреб і обставин.

Частково нерозбірливий лист зі зверненням «Ясновельможний Мосьпане Добродію». Конверт указує на Ясновельможного Пана, підляського воєводу. Примітка у правому верхньому кутку може містити дату 18 […] 1696, проте прочитання є непевним, тому дату не визначено.

Керівництво римського архібратства при церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва здійснює трансумпт булли папи Григорія XIII від 1573 року та на прохання львівського архієпископа надає містяться в ній відпусти Братству Пресвятого Сакраменту при катедрі у Львові. Документ підтверджує право членів львівського братства користуватися духовними привілеями, належними римському братству.

Йоганн Кетшир висловлює жаль через занадто малу знижку, запропоновану Артуром Форбсом під час купівлі рубанків, і повторює прохання скинути 63 флорини, щоб уникнути збитків. У листі він також згадує про наближення дати весільних урочистостей.

Кардинал Алессандро Фарнезе разом із керівництвом римського Архібратства Пресвятого Тіла Христового при церкві Санта-Марія-сопра-Мінерва видає трансумпт документів папи Павла III з наданням відпустів. Акт укладено на прохання архієпископа Яна Димітра Соліковського для Братства Пресвятого Сакраменту при катедрі у Львові з метою поширення на нього римських духовних привілеїв.

Йоганн Якоб Кесль повідомляє Артуру Форбсу про передачу Йоганну Тейлору двох штук терціанелі, а також про стан врегулювання взаємних асигнацій і ярмаркових розрахунків. Він також обговорює питання цін і продажу оксамиту, надсилаючи на підпис зобов’язання з проханням про подальші торговельні замовлення.

Йоганн Якоб Кессель звертається до Артура Форбса з проханням допомогти стягнути заборгованість із пана Вільчека щонайпізніше до ярмарку на святого Михайла. Він також конфіденційно просить висловити думку щодо платоспроможності боржника та безпечності подальших кредитних оборудок.

Король Стефан Баторій затверджує статут цеху столярів у Львові, наданий у 1562 році міською радою, що містить двадцять три статті, які регулюють організацію ремесла, навчання професії та права майстрів і челядників. Водночас монарх зрівнює львівський цех столярів у правах із краківським цехом та забороняє партачам і позацеховим ремісникам займатися ремеслом і продавати вироби в місті та його околицях.

Самуель Бенедикт Кесслер запрошує Артура Форбса на своє весілля з Елізабет, донькою ґданського купця Роберта Лавенделя, яке має відбутися 15 лютого 1686 року в Ґданську. Він просить адресата вшанувати урочистість своєю присутністю, помолитися за молодят та взяти участь у весільному частуванні.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Готтліб Кернер повідомляє Даніеля Вінярського про те, що пан воєвода й досі не забрав переданих на зберігання до Львова грошей, і просить призначити особу для їх отримання через побоювання пожежі чи непередбаченого випадку. Він також запитує про потребу в готівці у Львові чи Ярославі на святого Михайла, очікуючи на термінову відповідь.

Король Стефан Баторій здійснює трансумпт і підтвердження шістнадцяти декретів 1578 року, виданих у спорах між радою та поспільством Львова і львівським старостою Миколаєм Гербуртом з Фульштина. Документ вирішує, зокрема, питання обрання райців, міської та замкової юрисдикції, ключів від брам, постою, податкових повинностей та користування млинами.

С. Квілецький сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що відправлений через покоєвого лист до нього не дійшов, запевняючи при цьому в цілковитій готовності до подальших послуг. Він також обіцяє з'ясувати стан порушеної справи та передає уклін дружині адресата.

Папа Григорій XIII надає вівтарю св. Анни в костелі св. Андрія бернардинів у Львові привілей привілейованого вівтаря. Згідно з ним, кожна заупокійна меса, відправлена біля нього священником цього конвенту, приносить відпуст, що звільняє душу з чистилища.

Альчід Каттіні звертається до канцлера Яна Малаховського з проханням наказати львівському магістрату виплатити борг у розмірі 330 червоних золотих разом із відсотками з майна покійного камердинера Естри. Автор меморіалу наголошує, що його боргова вимога виникла до одруження боржника і повинна мати першість перед записом на користь удови.

Папа Григорій XIII дозволяє обраному львівському архієпископу Янові Димітру Соліковському прийняти єпископські свячення від будь-якого католицького єпископа, який перебуває в єдності з Апостольським Престолом. Умовою уділення свячень є попереднє складення наведеного в тексті формуляра присяги на вірність, засвідчену копію якої елект зобов'язаний надіслати до Рима під загрозою суспензи.