Каталог джерел

Ян Красінський надсилає Станіславу Яну Яблоновському попередні аркуші лютневого випуску друкованого «Меркурія», повідомляючи про відправлення решти наступною поштою через затримки в друкарні. Він також наполягає на підготовці винагороди та передплати для автора часопису, щоб заохотити його продовжувати висвітлення поточних подій.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище в Речі Посполитій, спустошення на Русі й Литві та тривожну присутність шведів і Сапегів у Варшаві. Попри проблеми зі здоров’ям, які його дошкуляють, він запевняє руського воєводу у своїй пам’яті та відданості.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському та його дружині різдвяні й новорічні привітання. Він висловлює вдячність їхньому домові та просить про збереження подальшої ласки й опіки.

Ян Красінський звітує про завершення реляційного сеймика, ухвалення податків та звернення до кардинала на захист вольностей і з проханням спонукати короля до якнайшвидшого повернення. Він також повідомляє про власні приготування до поїздки в Рим, просячи руського воєводу про пам'ять та опіку під час своєї відсутності.

Ян Красінський повідомляє Яну Яблоновському про нечисельний варшавський сеймик та про відкладення його засідань до 27 березня. Згадує про посольства до короля, кардинала Михайла Радзієйовського та Сапегів, а також про обтяжливі для Мазовії військові повинності.

Плоцький воєвода Ян Красінський висловлює руському воєводі Яну Яблоновському щирі побажання благополуччя, відвернення лиха, довголіття та помноження гідностей. Він також запевняє адресата у своїх повсякчасних молитвах і щирій прихильності.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про свій терміновий виїзд зі свідками до Любліна на строк проведення слідства, а також про наказ синові повертатися просто з Відня до Варшави, не заїжджаючи до коханої в Риманові. Передає також вітання обозному з побажанням якнайшвидше діждатися нащадків.

Ян Красінський висловлює велику радість з приводу щасливого повернення Яна Яблоновського з Рима та вітає його з ласками і пишнотою, що сходять на його дім. Він також обіцяє передати стислі новини про поточні події.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свій тимчасовий від'їзд із Варшави до Пруссії та скорочення листування, зауважуючи, що адресат сам наближається до столиці, яка є джерелом усіх новин. Водночас він запевняє у швидкому поверненні, відновленні спілкування та повсякчасній готовності до послуг.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає руському воєводі Яну Яблоновському та його дружині щирі вітання з нагоди свята Великодня. Запевняє у своїй відданості й просить про подальшу пам'ять та ласку адресатів.

Ян Красінський пише до руського воєводи Яна Яблоновського, наголошуючи, що вся Річ Посполита у скрутному становищі з нетерпінням очікує на його приїзд до Варшави. При цьому він згадує, що сам через слабке здоров'я наразі не може вирушити в дорогу.

Ян Красінський описує скрутне становище країни у зв'язку з пересуваннями шведських і козацьких військ та згадує про переговори в Торуні. Він звертається до Яна Яблоновського з проханням про заступництво щодо звільнення його розорених маєтностей від тягаря гіберни.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про непевні наслідки королівського посередництва у справі литовської пацифікації та про хворобу Михайла Коцела. Він також сповіщає про від'їзд нового прусського короля до Берліна й про очікуване зіткнення Франції з цісарем.

Плоцький воєвода Ян Красінський бідкається через утиски з боку шведів і козаків на руських землях та сповіщає про надання свого варшавського палацу цісарському послу Цінцендорфу й власний від'їзд на Підляшшя. Він також надсилає адресатові свіжі новини з торунської пошти.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає Яну Станіславу Яблоновському нотатку з оглядом актуальних подій. Він висловлює вдячність за пам'ять та заявляє про постійну готовність виконувати доручення адресата.

Ян Красінський просить Яна Яблоновського про підтримку перед львівською комісією для захисту своїх маєтків від повторного стягнення гіберни, оскільки вони були розорені саксонськими військами. До листа додаються виправдувальні документи та додатки з останніми новинами з Варшави.

Ян Красінський повідомляє з Любліна, що очікує на оголошення судового вироку у своїй справі, сподіваючись на сприятливий для себе результат з огляду на власну невинуватість. Він також сповіщає про швидкий від'їзд до Варшави, де планує чекати на подальші розпорядження руського воєводи.

Король Сигізмунд III Ваза приєднує препозитуру в Буську до відновленого при Львівській катедрі уряду архідиякона з метою забезпечення йому належного утримання. Водночас монарх відмовляється від королівського права патронату над цією препозитурою на користь львівського архієпископа та капітули.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова припинити утиски монетних факторів братів Тимпфів та уможливити для них вільну скупівлю срібла на потреби монетарні та війська. Він застерігає магістрат, що подальше порушення положень контракту й львівської комісії стягне на місто гнів і королівську кару.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова підготувати в добрій монеті решту суми з купецької донативи в розмірі 3836 злотих і 20 грошів. Ці гроші мають бути негайно виплачені на підставі асигнати послу до Туреччини Єроніму Радзейовському.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський звертається до львівського магістрату на захист купця Петра Шимфсона, скривдженого панами Слоневським та Альтемаєром. Він просить якнайшвидше розглянути справу та покарати винних, посилаючись на інтереси королівського скарбу і Речі Посполитої.

Апостольський нунцій Клаудіо Рангоні папською владою затверджує акт архієпископа Яна Замойського про заснування посади архідиякона при львівській катедрі та інкорпорацію до неї препозитури в Буську. Він також підтверджує призначення на цю посаду першого архідиякона, доктора богослов'я Томаша Піравського.

Плоцький каштелян Станіслав Красінський висловлює своєму дядькові, волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, сердечні й покірні вітання з нагоди світлого свята Великодня, бажаючи йому міцного здоров'я та довгих років благополуччя. Він також переказує найглибшу пошану тітці.

Аркуш зі слідами складання поштового паперу та червоною сургучевою печаткою, без збереженого рукописного тексту доби.

Станіслав Красінський дякує Яну Станіславу Яблоновському за сердечний лист і виявлену до нього незмінну доброзичливість. Він запевняє дядька у своїй довічній відданості та передає найнижчий уклін його дружині.

Станіслав Красінський надсилає своєму дядькові, воєводі волинському Яну Станіславу Яблоновському, урочисті віншування з нагоди Різдва та Нового року. Він запевняє його у своїй відданості та просить про подальшу опіку й ласку.

Ян Красінський перепрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського за неможливість особисто попрощатися через хворобу та висловлює вдячність за опіку, надану йому в Римі. Він також просить про подальшу прихильність і про те, щоб воєвода замовив за нього слово перед батьком після повернення до Речі Посполитої.

Документ підтверджує реформовану та доповнену в 1611 році міською владою ординацію цеху хірургів у Львові. Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані цехові артикули, які врегульовують, зокрема, правила здійснення професійної діяльності, майстерські іспити та функціонування братства.

Львівська митрополича капітула затверджує третейське рішення, що вирішує суперечку між колегією катедральних вікаріїв та столярем Мельхіором Тершовичем за ґрунт Ставінське біля Краківської брами у Львові. Документ закріплює за вікаріями верховну власність, а за Тершовичем — право емфітевзису в обмін на щорічний чинш і зобов’язання збудувати два будинки.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Ципріан Кремпський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про представлення королю та генералу Флеммінгу його скарг, щодо яких Флеммінг пообіцяв відшкодування з власних коштів. Також інформує про очікування на подальші розпорядження та про питання виплати талярів коронним підскарбієм.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Щенсний Креховський після перейняття управління вакантним Хелмінським єпископством звертається до Яна Яблоновського з проханням узяти дієцезію під свою вельможну протекцію. Особливо він доручає його опіці місто Хелмно, що межує зі Свецьким староством.

Рада міста Львова затверджує статут цеху котлярів, що визначає релігійні та організаційні обов'язки цехових братів, правила навчання учнів і прийняття челядників у майстри, а також порядок торгівлі та обробки міді.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Каєтан Крісталліні пропонує владі Львова надіслати до Рима 100 дукатів для виплати вдові покійного Франциска Стефаноні в обмін на повернення міських документів. Він також пропонує свої юридичні послуги при Римській курії.

Миколай Франциск Кросновський надсилає Яну Яблоновському привітання з Новим роком та пояснює причини відкладення запланованої поїздки до Жовкви. Він також повідомляє про те, що залишив у Львові людину для очікування прибуття пошти, та запевняє адресата у своїй цілковитій готовності служити йому.

Миколай Францішек Кросновський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про свій приїзд до Львова, затриманий візитом хмельницького старости, і висловлює жаль, що розминувся з адресатом. Він також звертає увагу на численні неймовірні чутки та інтриги в місті, знову засвідчуючи свою незмінну вірність і готовність до служби.

Райці міста Львова затверджують реформовані статті та устрій цеху солодовників, пивоварів і медоварів, які регулюють права й обов'язки майстрів, челяді та учнів. Документ визначає правила утримання спільної господи, цехового порядку, вступних внесків і спільних релігійних богослужінь.

Ольбрахт Кросновський пише до львівських райців щодо асигнат, кондемнат і розрахунків, пов'язаних з акцизом, наголошуючи на необхідності виконання своїх обов'язків. Він також повідомляє про намір приїхати до Львова в неділю, якщо дозволить стан здоров'я.

М. Кроц повідомляє Мацею Гайдеру про свою розмову з канцлером, початок сеймових засідань та суперечки серед послів. Він також інформує про судову справу польного гетьмана литовського Януша Радзивілла та його впливові зв'язки.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року щодо надання саду з садибою чи фільварком, а також лук у Львові на користь мансіонаріїв львівської кафедри.

Кароль Максиміліан Крузер повідомляє львівський магістрат про запізніле отримання виклику на з'їзд для виконання асесорського декрету та просить передати новий термін, призначений єпископом-суфраганом. Водночас він висловлює владі міста новорічні вітання, бажаючи їй повернення до колишнього процвітання та величі.

Кс. Ян Барановський, львівський архідиякон, продає половину свого новозбудованого будинку у Львові Фабіану Григлевичу та його дружині за 150 польських злотих. Документ визначає умови користування ділянкою та покладає на покупців обов'язок щороку сплачувати 5 злотих чиншу на поминальну службу за упокій душі видавця акта.

Ян Круковецький виправдовує неприбуття пані Замойської та її сина на королівську коронацію через її раптову й тяжку хворобу, доручаючи інтереси роду опіці впливового адресата. Він також повідомляє про відхилення Замойською порад сенаторів, які схиляли її бойкотувати урочистості.

М. Кудлич повідомляє Артура Форбса про тимчасову затримку виплати чергової частини грошей через застій у торгівлі, запевняючи, що сукно залишається в цілості. Він спрямовує адресата до панів Найцера та Майдешевича для отримання детальнішої інформації з цього приводу.

Львівський канонік і проповідник Войцех Бельчинський продає міщанину Войцеху Мадешовичу та його дружині Анні крамницю і дві ділянки на проповідницькому ґрунті з правом забудови та шинкування. Покупці зобов'язуються виплачувати щорічний чинш у розмірі десяти польських злотих на день святого Мартина та підпорядковуються юрисдикції проповідника.

Анджей Купінський просить регента львівської громади скликати її засідання для складання звіту про клещівські переговори, а також відправити делегата на господарський сеймик до Вишні. Рукописна приписка засвідчує виплату 20 злотих посланцеві, який вирушає на цей сеймик.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Райці міста Львова вносять до своїх міських актів документ препозита белзького шпиталю кс. Мартина Стриковського про встановлення пребенди при шпитальному костелі в Белзі, забезпеченої, зокрема, на львівських кам'яницях та маєтностях під Белзом. Фундатор передає право патронату над цією пребендою після своєї смерті львівському магістрату.