Каталог джерел

Повторне втручання проти людей, які привласнюють собі статус солдатів і нападають на шляхетські та королівські маєтки. Король наказує адресату співпрацювати з Єжи Мнішком; попередню вимогу відшкодувати збитки та розійтися групі не було виконано.

Наказ про співпрацю з сандомирським воєводою та львівським старостою проти збройної групи, що здійснює набіги на шляхетські та королівські маєтки. Другий із двох збережених подібних примірників листа.

Наказ про співпрацю з сандомирським воєводою та львівським старостою проти збройної групи, що здійснює набіги на шляхетські та королівські маєтки. Перший із двох збережених подібних примірників листа.

Збережені фрагменти стосуються переговорів комісії з Москвою, її претензій, самовільного захоплення урочищ та справи розмежування. Король радить розсудливість у діях; великі втрати тексту не дозволяють відтворити всі деталі інструкції.

Нотатка, надіслана з Мюнхена у 1873 році, перераховує дані Терези Кунегунди, дітей її шлюбу з Максиміліаном Емануелем та частину подальших нащадків. Дані збережено як твердження автора нотатки, без історичної верифікації.

Автор занотовує відправлення пану Залеському квитанції, що походить від кам'янецького старостича, стосовно Миколая Заяця [?] та суми 72 флорени 18 грошів за мито.

Окремий конверт, адресований воєводі волинському у Львові. Не вказано дати чи прізвища відправника.

Ксьондз хворіє вже тиждень. Повідомляє про покращення, але залишається у Львові до відновлення сил та покращення стану доріг. Шкодує, що не послухав добродія; обіцяє вдячність та молитву.

Повідомлення описує ескадру де Пуанті, облогове спорядження та три тисячі солдатів. Розрізняє анонсовану американську мету та чутки про Ірландію і Шотландію; також згадує підготовку ескадри Шато-Рено.

Приписка інформує про захоплені судна флоту Більбао, подальший рух кораблів біля іспанського узбережжя та наказ підготувати одиниці в Дюнкерку.

Газетний витяг описує очікування миру, експедицію де Пуанті, смерті та призначення чиновників, карнавальну сатиру, публікації проти Спінози та відповідь єзуїтів на листи Паскаля.

Стовпчик цифр на звороті адреси; не вказано предмет розрахунку, грошова одиниця чи особи. Частина цифр та сума є непевними.

Рукописні новини представляють дії французьких військ у Нідерландах, на Рейні та в П'ємонті. Містять чутки про смерть королеви-вдови іспанської та таємні переговори Кальєра; автор чітко розрізняє чутки та інформацію, яку вважає достовірною.

Бартш описує аудієнцію у примаса та втручання у справі кривд Львова з боку гарнізону. Примас має підтримати місто у воєначальника і рекомендує Бартшу залишитися до прибуття гетьмана. Автор також звітує про суперечку щодо воєводської юрисдикції, очікування на повернення старости, спалені речі та запізнілий приїзд візника.

Бартш скаржиться на занепад поваги до міської влади, описує аудієнцію у воєначальника та передачу меморіалу щодо інциденту з капітанами Кудельським та Вітовським. Воєначальник посилається на попередні втручання та публічні обов'язки, які унеможливлюють звільнення Бартша. Автор повторює прохання, контактує з примасом та очікує на львівського старосту.

Автори доклали у Варшаві зусиль у справі повернення належної місту суми. Бартш звітує про отримання декрету на основі наданих копій, вимогу звіту про доходи міста та меморіал до канцлера, що охоплює суперечку з гарнізоном, офіцерські квартири, справу певного міщанина та претензії до Речі Посполитої. Просить додаткові документи, допомогу Цирулі, який його супроводжує, та покриття витрат.

Becke обговорює ціни та закупівлю сукна, подає набір 21/4 у восьми кольорах та новину про дорожчу кошеніль. Подальші умови поставок та розрахунків мають явні прогалини.

Копія шотландської прокламації про толерантність: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише в приватних будинках, окрема пільга для квакерів, призупинення положень проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону на богослужіння на відкритій місцевості, запроваджує нову присягу беззастережного послуху та наказує оголосити й опечатати документ. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, надсилає звіт про руйнування та збитки на шпитальних землях і просить свого покровителя домогтися сприятливих вироків у Асесорському суді. У приписці він наполегливо просить про термінову відповідь на свої попередні листи та свіжі новини про перебіг справи.

Провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, Ігнацій Бем, повідомляє про неправомірне захоплення та розорювання шпитальних ґрунтів конарським стольником Єнджейовським, попри сприятливий для шпиталю вирок міського суду. Надсилаючи судові документи, він просить адресата про правничу пораду щодо подальших кроків проти узурпатора.

Ігнацій Бем надсилає варшавському повноважникові документацію щодо прав шпиталю св. Станіслава у Львові та повідомляє про передачу скромного гонорару через пана Сольського. Він просить адресата співпрацювати з паном Флосеровичем у веденні справи й обіцяє дослати подальші процесуальні папери наступною поштою.

Ігнацій Бем надсилає копії мандатів, виданих паном Єнджейовським, викриваючи його безпідставні й уперті претензії на ґрунти, що належать шпиталю св. Станіслава. Він просить протектора про втручання та заступництво на захист інтересів шпитальних убогих.

Ігнацій Бем, провізор львівського шпиталю св. Станіслава, просить адресата про допомогу в суперечці з паном Єнджейовським, який незаконно привласнив шпитальні ґрунти і погрозами перешкоджає збиранню врожаю. Автор додає супліку до канцлера з проханням передати її за призначенням.

Ігнацій Бем звертається до свого покровителя з проханням доглянути в асесорському суді справу шпиталю св. Станіслава проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманецьких щодо відібраних земель. Він надсилає позов і процесуальні документи, просячи внести справу до реєстру та скерувати звинувачення щодо насилля до магдебурзького суду.

Ігнацій Бем, провізор шпиталю св. Станіслава у Львові, просить свого покровителя простежити на асесорських судах за справою проти пана Єнджейовського та спадкоємців Шиманчевських про повернення захоплених шпитальних ґрунтів. Він також клопочеться про те, щоб справа розглядалася за зустрічним позовом, а питання вчинених насильств було скероване в першій інстанції до магдебурзького суду.

Автор просить про термінове заступництво у генерала для свого «онука», кс. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Скаржиться на конкуренцію каноніка Сушицького [?] і посилається на письмову обіцянку.

Біррелл підтверджує отримання листа від 12 липня. У не повністю прочитаному реченні згадує свою подорож до Львова, господаря та свого генерала. Перепрошує за стислість, спричинену браком часу.

Коротка записка відсилає до прохання Forbesa та труднощів у його виконанні. Адресат, предмет прохання та дата не встановлені.

Bruß розраховує три пари непевно прочитаних предметів: по 15, сплачено 30, залишилося 15. Також просить надіслати лист до Petera Forbesa. Назва товару потребує перевірки.

Веммер передає запрошення босих кармелітів на четвер. Пріор має представити довіреність капітули, а сторони підготувати документи. Автор просить виписки актів з 1702 року.

Авторка дякує за інформацію про колегіум адресата. Вона пояснює, що думає про нього для сина, але не хоче ще повідомляти ні хлопця, ні його гувернера.

Автор, після хвороби, відправляє двох людей у зв'язку з перебуванням адресата у Смілі. Заповідає приїзд 10 березня під Полонне і прагне зустрічі; кінцева приписка та назви місць потребують перевірки.

Висоцька радіє відновленому контакту і просить про подальші новини про здоров'я адресата. Пояснює, що лист доставив фактор; на майбутнє можна писати поштою або через капітана.

Реєстр охоплює одяг, зброю, постіль, посуд, домашнє начиння, вози, коней та худобу. Це окрема копія списку речей, а не третій лист до матері.

Збережений початок листа поновлює прохання і пояснює, що метою автора є служба під командуванням доброчинця. Продовження, підпис та дата у наданому PDF відсутні.

Автор вибачається за довге мовчання. Згадує шляхетський стан та захист прав, запевняє у відданості; підпис та частина латинських виразів потребують перевірки.

Głogowski скаржиться на тривалу відсутність звісток від брата, а також описує напад близько 30 озброєних людей і вилучення речей. Це звинувачення автора, а не незалежно встановлені факти.

Короткий фрагмент листа, що містить традиційні шанобливі формули прощання та запевнення автора у прихильності до адресата. На берегах також розміщено приписку з поклоном, адресованим панові Яну.

Автор ще не повертається до Любліна через слабке здоров'я. Пише про намір зустрітися з братом, від'їзд дружини на Волинь та рахунки, з якими не може зараз розрахуватися.

Ельжбета Ґордонова скаржиться на тиск кредиторів чоловіка. Стверджує, що віддала навіть подаровані їй коштовності, й просить Форбса залишити засоби для життя з дітьми.

Ґроховський визначає оздоблення палацу: мармурові таблиці, скло, фарбування стелі й оксамитові крісла. Вимагає завершити роботи до св. Михаїла. Коментує конфлікт владики з королем і вірменську справу.

Не отримавши боргів вчасно, Г’юсон обмірковує поїздку на ярмарок до Наумбурга. Просить продати залишки товарів навіть дешевше й скаржиться на лінивого слугу Джорджа Ліндсея.

Г’юсон дякує за рекомендацію, завдяки якій купив товар у кредит. Планує торгувати на малих ярмарках, описує перевезення до Кракова та нарікає на коня за 22 [валюта непевна].

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Ґуровський скаржиться на повторну асигнацію гіберни попри квитанції львівської комісії. Називає денну суму шістнадцять злотих і утримання депутатів, просить їх відкликати, згадує параліч та неподані квитанції.

Далтон передає справи красноставського й галицького старост та відомості про хоругви. У дописі повідомляє про перехоплення інструкції й неперевірену чутку про вбивство царя під час бунту.

Маркіз розмірковує про наслідки справи, а в збереженому фрагменті аркуша згадує зустріч і дорогу.

Маркіз просить втрутитися у справу про належні йому кошти та суперечку в гродському суді Львова, називає свідків і просить з’ясувати обставини.

Відправник звертається до адресата як Monseigneur і пише, що виконає його розпорядження та покаже королеві листа. Він згадує особу або справу, подробиці якої не можна впевнено прочитати, і просить підтримати її. Лист закінчується покірною формулою ввічливості; окрема остання сторінка містить адресу невстановленого достойника. Дата, місце й особа відправника достеменно невідомі.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.