Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий надає владі Львова будівлю міської ваги та стригальню сукна разом з усіма прибутками на потреби оборони та спільного блага міста. Привілей забороняє створення конкурентних приватних майстерень такого типу в місті та на передмістях під загрозою конфіскації.

Антоній Глоговський виправдовується перед братом Францішеком щодо справ, пов'язаних з управлінням маєтком і передачею реєстрів, а також повідомляє про повернення посланця Василя. Пропонує вислухати його звіт і призначити людину для стягнення належних коштів з пана Водинського.

Король Сигізмунд I надає місту Львову вічне та спадкове право на третю мірку з королівського солодового млина Зимна Вода за Краківською брамою, зберігаючи дві мірки для королівського скарбу. Документ скасовує будь-які можливі майбутні спроби викупу млина монархом або третіми особами та захищає права міщан.

Казимир Глоговський звертається до посла Юзефа Потоцького з проханням про підтримку на сеймі та затвердження шляхом сеймової конституції прав на спірне майно зі здійсненого заповіту. Натомість за допомогу він запевняє Потоцького у своїй повній вдячності та готовності до взаємних послуг.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі та міщанам Львова викупити солодовий млин, званий Зимноводським, з рук Софії, вдови львівського підкоморія Станіслава Гинка, та її синів. Доходи з млина мають бути призначені на спільні міські потреби та користі.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та визнає непорушним привілей про надання місту Львову сіл Зубра та Сихів. Документ закріплює володіння цими маєтками за міською владою в умовах виконання статуту, що забороняв міщанам володіти земельними маєтками.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та відновлює для бурмистра, райців і міщан Львова всі дотеперішні права, привілеї, вольності, імунітети та звичаї, надані місту попередніми монархами і ним самим.

Єжи Гласнапп заявляє про готовність супроводжувати Яна Яблоновського під час в'їзду до Свеця із загоном, зібраним у Радзині, просячи уточнити дату з'їзду. Він також повідомляє про перебування генерала Брандта та плоцького воєводи у Ґданську.

Перед лавничим судом Львова лавник Андрій Єльонек за згодою міської влади продав перемишльському каштеляну Миколаю Гербурту Одновському ділянку за різницькими ятками під будівництво будинку для мансіонаріїв львівської катедри за 130 флоринів. Документ визначає умови міського імунітету для новозведеного духовного будинку та правила зведення межового муру.

Францішка Ґнєвошова повідомляє посла Францішка Ґлоґовського, що його лист не застав її сина, і надсилає залишені в Ґнєвошові речі на знак прихильності та готовності до подальших послуг. Вона також передає уклін панночці та засвідчує свою повагу.

Холмський земський суддя Фелікс Снопковський та підсудок Ян Ожаровський засвідчують здійснення обміну маєтками між руським воєводою і холмським старостою Яном із Тенчина та холмським єпископом. Предметом угоди був обмін села Гловичі на село Пшеворськ (Пшевали).

Миколай Одновський Гербурт з Фульштина, перемишльський каштелян і генеральний руський староста, фундує та забезпечує колегію п'яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри. Він забезпечує їхнє утримання на своїх маєтках Гряда і Грибовичі та покладає на них літургійні обов'язки, зокрема відправлення офіцію та меси про Пресвяту Діву Марію.

Гноїнський просить намісника Вольського про термінову відповідь, необхідну для звіту перед довірителем, а також заступається за утискуваних підданих зі Строжі. Він бере під захист війтівство і пропонує спільний з'їзд у фільварку для проведення очної ревізії.

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Катерина Годлевська наполегливо просить брата терміново надіслати гроші для покриття зобов'язань, побоюючись службових неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані городоцькою.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Станіслав Йодуровський повторює прохання до президента Львова призначити депутатів для оцінки пустищ, що межують із кам'яницею Гонсьоровських. Він заявляє про готовність приїхати та сплатити кошти після повідомлення про їх обрання, бідкаючись на марні поїздки до міста, здійснені досі.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Гордон повідомляє Тельєру про банкрутство та вилучення товарів і хатнього майна. Він ставить під сумнів розмір збитків, заявлених золотарем, і радить дійти мирової угоди.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує та затверджує ординаріатною владою привілей короля Сигізмунда I, що передає райцям міста Львова вічне та безвідкличне право патронату і презенти препозитури шпитального костелу Святого Духа у Львові. Акт видано після попереднього едиктального виклику ймовірних опонентів та констатації їхньої невиправданої неявки.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям Львова ділянку над Полтвою перед Краківською брамою під будівництво водяного млина для їхнього приватного вжитку. Документ передає міській владі повну власність, усі доходи з млина та цілковиту міську юрисдикцію над ним і мірошником, вилучаючи їх з-під юрисдикції старости.

Томас Гордон-молодший відповідає на нагадування міського писаря у Львові, заявляючи про намір сплатити заборгованість у розмірі 130 злотих після вирахування суми, виплаченої лікарю за асигнатою. Він просить адресата остаточно викреслити його з реєстру боржників.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.