Каталог джерел

Ян Красінський надсилає Станіславу Яну Яблоновському попередні аркуші лютневого випуску друкованого «Меркурія», повідомляючи про відправлення решти наступною поштою через затримки в друкарні. Він також наполягає на підготовці винагороди та передплати для автора часопису, щоб заохотити його продовжувати висвітлення поточних подій.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про драматичне становище в Речі Посполитій, спустошення на Русі й Литві та тривожну присутність шведів і Сапегів у Варшаві. Попри проблеми зі здоров’ям, які його дошкуляють, він запевняє руського воєводу у своїй пам’яті та відданості.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському та його дружині різдвяні й новорічні привітання. Він висловлює вдячність їхньому домові та просить про збереження подальшої ласки й опіки.

Ян Красінський звітує про завершення реляційного сеймика, ухвалення податків та звернення до кардинала на захист вольностей і з проханням спонукати короля до якнайшвидшого повернення. Він також повідомляє про власні приготування до поїздки в Рим, просячи руського воєводу про пам'ять та опіку під час своєї відсутності.

Ян Красінський повідомляє Яну Яблоновському про нечисельний варшавський сеймик та про відкладення його засідань до 27 березня. Згадує про посольства до короля, кардинала Михайла Радзієйовського та Сапегів, а також про обтяжливі для Мазовії військові повинності.

Плоцький воєвода Ян Красінський висловлює руському воєводі Яну Яблоновському щирі побажання благополуччя, відвернення лиха, довголіття та помноження гідностей. Він також запевняє адресата у своїх повсякчасних молитвах і щирій прихильності.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про свій терміновий виїзд зі свідками до Любліна на строк проведення слідства, а також про наказ синові повертатися просто з Відня до Варшави, не заїжджаючи до коханої в Риманові. Передає також вітання обозному з побажанням якнайшвидше діждатися нащадків.

Ян Красінський висловлює велику радість з приводу щасливого повернення Яна Яблоновського з Рима та вітає його з ласками і пишнотою, що сходять на його дім. Він також обіцяє передати стислі новини про поточні події.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свій тимчасовий від'їзд із Варшави до Пруссії та скорочення листування, зауважуючи, що адресат сам наближається до столиці, яка є джерелом усіх новин. Водночас він запевняє у швидкому поверненні, відновленні спілкування та повсякчасній готовності до послуг.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає руському воєводі Яну Яблоновському та його дружині щирі вітання з нагоди свята Великодня. Запевняє у своїй відданості й просить про подальшу пам'ять та ласку адресатів.

Ян Красінський пише до руського воєводи Яна Яблоновського, наголошуючи, що вся Річ Посполита у скрутному становищі з нетерпінням очікує на його приїзд до Варшави. При цьому він згадує, що сам через слабке здоров'я наразі не може вирушити в дорогу.

Ян Красінський описує скрутне становище країни у зв'язку з пересуваннями шведських і козацьких військ та згадує про переговори в Торуні. Він звертається до Яна Яблоновського з проханням про заступництво щодо звільнення його розорених маєтностей від тягаря гіберни.

Ян Красінський повідомляє Яна Яблоновського про непевні наслідки королівського посередництва у справі литовської пацифікації та про хворобу Михайла Коцела. Він також сповіщає про від'їзд нового прусського короля до Берліна й про очікуване зіткнення Франції з цісарем.

Плоцький воєвода Ян Красінський бідкається через утиски з боку шведів і козаків на руських землях та сповіщає про надання свого варшавського палацу цісарському послу Цінцендорфу й власний від'їзд на Підляшшя. Він також надсилає адресатові свіжі новини з торунської пошти.

Плоцький воєвода Ян Красінський надсилає Яну Станіславу Яблоновському нотатку з оглядом актуальних подій. Він висловлює вдячність за пам'ять та заявляє про постійну готовність виконувати доручення адресата.

Ян Красінський просить Яна Яблоновського про підтримку перед львівською комісією для захисту своїх маєтків від повторного стягнення гіберни, оскільки вони були розорені саксонськими військами. До листа додаються виправдувальні документи та додатки з останніми новинами з Варшави.

Ян Красінський повідомляє з Любліна, що очікує на оголошення судового вироку у своїй справі, сподіваючись на сприятливий для себе результат з огляду на власну невинуватість. Він також сповіщає про швидкий від'їзд до Варшави, де планує чекати на подальші розпорядження руського воєводи.

Плоцький каштелян Станіслав Красінський висловлює своєму дядькові, волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, сердечні й покірні вітання з нагоди світлого свята Великодня, бажаючи йому міцного здоров'я та довгих років благополуччя. Він також переказує найглибшу пошану тітці.

Аркуш зі слідами складання поштового паперу та червоною сургучевою печаткою, без збереженого рукописного тексту доби.

Станіслав Красінський надсилає своєму дядькові, воєводі волинському Яну Станіславу Яблоновському, урочисті віншування з нагоди Різдва та Нового року. Він запевняє його у своїй відданості та просить про подальшу опіку й ласку.

Ян Красінський перепрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського за неможливість особисто попрощатися через хворобу та висловлює вдячність за опіку, надану йому в Римі. Він також просить про подальшу прихильність і про те, щоб воєвода замовив за нього слово перед батьком після повернення до Речі Посполитої.

Документ підтверджує реформовану та доповнену в 1611 році міською владою ординацію цеху хірургів у Львові. Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані цехові артикули, які врегульовують, зокрема, правила здійснення професійної діяльності, майстерські іспити та функціонування братства.

Краківський єпископ Франциск Красінський відповідає львівським райцям на прохання про заступництво у зв'язку з порушенням їхніх привілеїв шляхетськими судами Руського воєводства. Він повідомляє про своє звернення до воєводи та депутатів, а в разі їхнього спротиву радить висловити урочистий протест і відкласти справу до часу обрання нового короля.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує братам Микуличам, галицьким міщанам, права на частку млина на річці Липі, що належав до Галицького староства, отриману на підставі ранішого надання покійного воєводи Станіслава Влодка.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Ципріан Кремпський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про представлення королю та генералу Флеммінгу його скарг, щодо яких Флеммінг пообіцяв відшкодування з власних коштів. Також інформує про очікування на подальші розпорядження та про питання виплати талярів коронним підскарбієм.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує ординацію та статті цеху котлярів Галицького передмістя у Львові. Документ нормує, серед іншого, питання цехових служб (мес), взаємин майстрів із підмайстрами, а також штрафів за неявку на збори ремісників.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову все війтівство разом із приналежностями, а також дві третини прибутків від судових штрафів у великих справах, що доти належали монарху. Цей привілей гарантує місту та його жителям вічне й безперешкодне володіння цими правами.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та затверджує письмове зобов’язання львівського старости Станіслава Боніфація Мнішека, дане місту Львову. На підставі цього документа староста під загрозою грошового штрафу зобов’язався ліквідувати підзамковий торг і усунути ремісників, які не належали до цехів (партачів), згідно з попередніми королівськими декретами.

Миколай Францішек Кросновський, діючи за дорученням вишенського сеймику, просить київського воєводу Марціна Контського про виплату місту Львову суми з легатів покійного руського воєводи. Він звертається по прихильність у цій справі, посилаючись на благочестивий намір заповідача та почуття справедливості адресата.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує фундацію монастиря домініканців у Смоленську та надає йому земельні маєтності у вічну власність.

Миколай Франциск Кросновський надсилає Яну Яблоновському привітання з Новим роком та пояснює причини відкладення запланованої поїздки до Жовкви. Він також повідомляє про те, що залишив у Львові людину для очікування прибуття пошти, та запевняє адресата у своїй цілковитій готовності служити йому.

Миколай Францішек Кросновський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про свій приїзд до Львова, затриманий візитом хмельницького старости, і висловлює жаль, що розминувся з адресатом. Він також звертає увагу на численні неймовірні чутки та інтриги в місті, знову засвідчуючи свою незмінну вірність і готовність до служби.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року щодо надання саду з садибою чи фільварком, а також лук у Львові на користь мансіонаріїв львівської кафедри.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Король Сигізмунд III Ваза передає львівському магістрату збір старостинських доходів в обмін на постійну щорічну плату в розмірі 2100 флоринів і дозволяє збирати складкове мито з купців на будівництво нових міських укріплень. Документ водночас обмежує повноваження львівського старости на користь міської юрисдикції та врегульовує питання постоїв.

Документ підтверджує угоду між митрополичою капітулою та радою міста Львова щодо купівлі кам'яниці Косьми Сальваго для помешкання препозита шпиталю Святого Духа в обмін на будинок, проданий єзуїтам, разом із вилученням нової посілості з-під міської юрисдикції та наданням їй церковного імунітету. Акт уточнює умови розпоряджання цією нерухомістю, а також засади збереження патронатських прав і можливого майбутнього обміну будівлі.

Король Сигізмунд III Ваза надає стрілецькому братству у Львові вічне право стягувати збір із худоби, яку женуть та випасають купці, з метою відновлення його доходів, підірваних пожежами та моровицею.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Король Владислав IV підтверджує контракт емфітевтичного права, укладений у 1632 році між міською радою Львова та старшиною тамтешньої єврейської громади Ефраїмом Гомбрихтом. Угода стосується вічної оренди двох занедбаних міських нерухомостей — колишньої стайні (Маштарні) та воскобійні (Капниці) — в обмін на щорічний чинш у розмірі 600 польських флоринів, що сплачується на користь міста.

Пригнічена глибоким смутком Анна Лещинська благає свого брата, щоб він у міру можливості прагнув згоди, остерігаючись вигнання та поневірянь. Вона запевняє у своїй відданості й повідомляє, що очікує на подальші вісті з Варшави та на розраду від Бога.

Анна Лещинська передає братові побажання добробуту та просить зберегти прихильність до Марисеньки. Вона також висловлює смуток через тривалу розлуку та непевність щодо його перебування у Варшаві.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність утішних звісток і труднощі із запланованим від'їздом у село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Анна Лещинська висловлює радість з приводу відновлення теплих взаємин із братом та повідомляє про своє несподіване примирення з королевою. Вона також додає сповнену вдячності й компліментів приписку, адресовану своїй братовій.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Катажина Лещинська дякує своєму дядькові, руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, за несподіване надання її чоловікові посади (місця) на майбутню військову кампанію. Вона запевняє у великій вдячності та готовності вірно відслужити за виявлену ласку.

Король Владислав IV Ваза підтверджує поданий статут кравецького цеху в місті Стрию. Положення визначає правила функціонування брацтва, штрафи за порушення, статус майстрів і підмайстрів, а також ремісничі обмеження для євреїв.

Король Владислав IV Ваза підтверджує трансумовані привілеї своїх попередників — Сигізмунда II Августа, Стефана Баторія та Сигізмунда III Вази — щодо локації села Підгороддя в Рогатинському старостві на магдебурзькому праві та перетворення його на містечко.

Король Владислав IV підтверджує давні привілеї польських монархів та статутні артикули цеху шевців міста Львова, що регулюють правила заняття ремеслом і обмежують діяльність партачів.