Каталог джерел

Єпископ Анджей Станіслав Залуський наказує адресатові негайно повернути незаконно утримувані доходи, документи та лазневий котел новому провізорові шпиталю св. Станіслава. Він нагадує про кривду позбавлених засобів до існування вбогих і зазначає, що можливі фінансові претензії можна задовольнити із залишків доходів попередніх управителів.

Єпископ і канцлер Анджей Станіслав Залуський повідомляє владу Львова про своє втручання проти незаконних юрисдикцій, створених управителями шляхетських палаців, та про розпорядження припинити неправомірні позови у гродському суді. Він також торкається питання декрету Радомського трибуналу про кондесценцію, радячи проконсультуватися з правниками та прихилити до себе комісарів.

Король Сигізмунд II Август затверджує транссумпт із львівських земських актів, у якому львівський міщанин Себальд Ворцель заставляє село Замарстинів польному гетьману Миколі Сенявському в рахунок боргу в розмірі 5500 флоринів. Документ санкціонує підпорядкування цього правочину земському праву попри попередній спротив міської влади Львова.

Вармінський єпископ і канцлер Анджей Хризостом Залуський надсилає з Торуня руському воєводі новорічні віншування. Він також повідомляє про прибуття хелмінських єпископа та воєводи на аудієнцію до короля та про спільний обід при монаршому дворі.

Анджей Хризостом Залуський висловлює руському воєводі родинні привітання та сподівається на швидку зустріч під час прийдешнього сейму. Він також із тривогою згадує про порушення литовської згоди, обіцяючи молитися за благополуччя вітчизни.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський нарікає на незаконне призначення зимових квартир для конфедерованого війська в його резиденції та байдужість влади. Він також наводить варшавську проповідь, яка закликає до рішучого силового придушення солдатського бунту за литовським зразком.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про зрив генерального сеймика Королівської Пруссії в Мальборку, до чого призвели взаємна неприязнь і суперечки за маршалківську палицю. Він також згадує про напруження навколо призначення комісарів для гліберни та питання індигенату.

Луцький єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує волинському воєводі за листування та повідомляє про термінову нараду з кардиналом Михайлом Стефаном Радзієвським. Переговори стосувалися захисту єпархіальних маєтностей на Підляшші та Мазовії перед очікуваним переходом литовських конфедератів.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє волинському воєводі про наради сенаторів та заходи, які вживаються проти дій військових конфедератів (зв'язкових). Він також висловлює жаль з приводу долі убогого люду своєї дієцезії, яку спустошують конфедерати.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про передачу коня для його доньки та клопотання перед підскарбієм. Він також торкається поширених листів, політичних взаємин із красноставським старостою та хорунжим, а також питання очікуваних відставок.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє руському воєводі про вісті з Варшави щодо готовності шведського короля розпочати мирні переговори. Він також згадує про воєнні настрої послів із Великопольщі та Серадза й про плановану в Мальборку раду.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про необхідність термінового виїзду до Мальборка на зустріч із королем. Він запевняє адресата у своїй пам'яті та братерській прихильності.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє про своє коротке перебування у Свентей Липці для вирішення невідкладних церковних і світських справ. Водночас він наполегливо закликає руського воєводу докладати зусиль заради миру, застерігаючи від неминучої загибелі Речі Посполитої у разі затягування війни.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський висловлює жаль з приводу смерті віленського каштеляна та згадує про суперництво за вакантні посади. Він також повідомляє про дії мальборкського воєводи в Королівській Пруссії та виправдовується браком часу через наплив вірян з нагоди ювілею.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про своє прибуття до Мальборка та про зусилля Августа II, спрямовані на порятунок пригнобленої Речі Посполитої. Він також згадує про порозуміння воєводств, яке, попри скрутне становище, дає надію на поліпшення ситуації в країні.

Анджей Хризостом Залуський пояснює Яну Станіславу Яблоновському необхідність дотримуватися стриманості в листах через непевну політичну ситуацію та брак достовірних новин. Він також повідомляє про погану погоду в Торуні, що ускладнює подорожі, а у приписці відповідає на нарікання воєводи.

Плоцький єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє волинського воєводу про свій від'їзд із Варшави до усамітнення перед майбутньою елекцією та про відправлення делегації сконфедерованого війська з належною відповіддю. Він також запевняє адресата у своїй незмінній пам'яті та прихильності, незважаючи на труднощі з листуванням.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський коментує політичні настрої в Речі Посполитій та звістки про зрив багатьох сеймиків. Він підкреслює, що під час ювілею воліє присвятити себе духовним справам, аніж громадським турботам.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє волинського воєводу про відмову від участі у Скарбовому трибуналі через відсутність одностайності сеймиків і труднощі з провіантом. Він також надсилає запитувані політичні листи та вітає адресата з Різдвом Христовим.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про відправу великопосних богослужінь у дієцезії та запланований виїзд для повторного освячення осквернених храмів. Попри брак свіжих новин, він висловлює незмінну прихильність і готовність до послуг.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський дякує Яну Станіславу Яблоновському за надіслані документи львівських комісій та висловлює сподівання на швидке залагодження кризи й відновлення миру в державі. Він також повідомляє про свій раптовий від'їзд до Варшави на виклик примаса та про труднощі, пов'язані з настроями війська і з'їздом шляхти.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський пише до руського воєводи, пояснюючи відсутність свіжих новин правилом, запозиченим у Цицерона. У приписці він торкається питання затримки листування з Литви та Великої Польщі, а також заплутаних фінансових розрахунків.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський висловлює надію на успішний перебіг генерального руського сеймика завдяки зусиллям воєводи Яна Станіслава Яблоновського, а також згадує про сумніви мальборкського воєводи. Він також із радістю повідомляє про публічне зречення лютеранства дев'ятьма своїми домочадцями та про заплановане їхнє миропомазання.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про свій короткочасний від'їзд із Торуня через утому та потребу подбати про провізію і фураж. Він попереджає про можливу затримку в листуванні, запевняючи водночас, що резидентові доручено негайно пересилати йому всі листи.

Єпископ Анджей Хризостом Залуський повідомляє руського воєводу про прибуття на генеральний сеймик до Мальборка. Він розповідає про прихильний прийом на шляху через Бранево, Ельблонг та Фромборк, де звершив службу у своїй кафедрі.

Вармінський єпископ Анджей Хризостом Залуський вітає руського воєводу зі щасливим поверненням і благополучними пологами дружини, радіючи відновленню листування. Він також згадує про свої приватні справи, луцького єпископа та контакти з регіментарем.

Анджей Хризостом Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про завершення засідань Сенаторської ради та поточну роботу над відправленням універсалів на сеймики, дати яких король ще не визначив. Через службові обов'язки та початок судових засідань канцлер не знає, де проведе свята, з нагоди яких висловлює воєводі найкращі побажання.

Львівська митрополича капітула затверджує цесію суми 50 гривень на Стахєровському млині, здійснену Доротою на користь її чоловіка, мельника Станіслава, на випадок її передчасної смерті. Водночас обоє подружжя зобов'язуються підвищити орендну плату та натуральні повинності на користь капітули.

Вармінський єпископ і канцлер Анджей Хризостом Залуський просить львівський магістрат якнайшвидше вирішити спадкову справу свого домочадця Анджея Лабудзінського. Своє прохання він пояснює справедливістю справи та потребою якнайшвидшого повернення слуги до виконання придворних обов'язків.

Адам Сємушовський, сурогат львівського старости, видає львівським канонікам випис із актів 1510 року, що підтверджує викуп млина перед Галицькою брамою у Маргарити Тлустої Марцишевої та її сина Еразма. У документі Маргарита із сином квитують отримання плати і зобов'язуються зберігати вічне мовчання щодо цього млина.

Суфраган Марцін Залуський повідомляє волинського воєводу про негайне надання розпорядження львівському управителю щодо передачі кам'яниці для комісії. Водночас він застерігає, що будівля має бути вільною, оскільки раніше королева дозволила користуватися нею плоцькому єпископу.

Плоцький суфраган Мартин Залуський запевняє волинського воєводу у своїй незмінній вірності та прагненні його ласки. Він виправдовується щодо труднощів, пов'язаних із переміщенням табунів коней на Жовківщину, а також пояснює свої заходи для отримання контракту від королеви.

Плоцький суфраган Марцін Залуський засвідчує волинському воєводі готовність надати послугу у справі, обговореній паном Галицьким. При цьому він застерігає, що обов'язковою умовою є попереднє підписання контракту королевою.

Ян Януш Яблоновський докоряє Марціну Залуському за затягування справи з орендою та недоречні суперечки щодо умов договору всупереч волі королеви. Він вимагає негайного укладення й відіслання контракту за інвентарем, щоб передати його монархині на підпис.

Перемишльський суфраган наказує управителю кам'яниці королеви у Львові виділити належну кількість покоїв для волинського воєводи на час теперішніх неспокоїв. Унизу документа міститься пізніша примітка із запитанням щодо значення вжитого в розпорядженні вислову.

Суддя Миколай Нарайовський та підсудок Ян Бжоздовський засвідчують перебіг судового процесу у Львівському земському суді між Львівською митрополичою капітулою та спадкоємцями покійного Миколая Лешньовського. Справа стосувалася маєтностей у селі Глинна та розмежування з маєтностями Годовиця.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про побоювання, пов'язані з діями шведських військ, підготовку до сеймиків та утиски з боку саксонських військ. Він також інформує про плани вармінського єпископа та свій намір провести зиму в Торуні.

Францішек Ян Залуський сповіщає руського воєводу про неспокій у провінції, останні кадрові рішення щодо великої маршалківської палиці та побожне поводження короля в Торуні. Лист завершується поспішними побажаннями щастя й гараздів у прийдешньому новому році.

Францішек Ян Залуський сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про переміщення короля до Мальборка, а також про власні наміри вирушити до Велюня й відправити дружину до Кенігсберга. Він також згадує про подорож свого брата до королівського двору та повсюдні підозри, що панують у Речі Посполитій.

Францішек Ян Залуський дякує Янові Станіславу Яблоновському за поздоровлення, описуючи спустошення краю, повільний перебіг сесії під Варшавою та небезпеку з боку ворожих військ, що наближаються. Він також повідомляє про поганий стан здоров'я підканцлера та канцлера, які через виснаження працею планують вирушити на короткий відпочинок на село.

Францішек Ян Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про смерть підскарбія великого коронного та пов'язану з цим роздачу сенаторських посад. Він також сповіщає про пересування королівського двору, листи примаса та побоювання щодо політичного розколу в Речі Посполитій.

Львівський земський суд підтверджує перебіг багаторічного процесу та надає працьовитим Станіславові й Мартину з Басівки інтромісію в маєтності шляхетного Балтазара Лесньовського у Глинній та Зимній Воді за заподіяну шкоду та нез'явлення до суду. Виписка містить повідомлення з окремих земських рочків і згадки про королівські мандати Сигізмунда Августа.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський повідомляє владу Львова про прагнення короля відродити міста та виправити закони в Речі Посполитій. Він закликає магістрат скласти й надіслати докладний перелік беззаконь, утисків і майнових збитків, яких зазнає місто, обіцяючи докласти зусиль для їх усунення.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський доручає владі Львова швидкий і справедливий розгляд суперечки пана Філімоновича зі спадкоємцями Філіповича щодо боргових зобов'язань. Втручання має на меті запобігти фінансовим збиткам, яких позивач міг би зазнати в разі затягування судового процесу.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський заступається перед владою Львова за радника Бартша, вимагаючи відшкодування витрат і виплати винагороди за його місію до Рима та повернення міських коштів. Він наголошує, що належна винагорода забезпечить місту його подальшу прихильність і заохотить інших до сумлінної громадської служби.

Канцлер Анджей Замойський повідомляє владу Львова про королівське рішення щодо перенесення терміну асесорського розгляду з паном Хмелевським та про процедури перед Скарбничою і Військовою комісіями. Водночас він запевняє в королівській та власній підтримці скарг і потреб міста.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський наказує львівському магістрату негайно розглянути та вирішити справи пані Бєньчевської щодо кам'яниці та фільварку. При цьому він дорікає райцям, що не бачить жодних підстав для тривалого зволікання судового процесу.

Великий коронний канцлер Анджей Замойський повідомляє львівський магістрат про супліку дружини Гіларія Сіньйо, яка звинувачує здитинілого на старість чоловіка в марнотратстві та доведенні родини до зубожіння. Він наказує провести розслідування та призначити кураторів з-поміж осілих міщан-власників для збереження залишків маєтку.

Львівський земський суд присуджує працьовитому Альбертові з Басівки, підданому львівської капітули, введення у володіння (інтромісію) маєтками Зимна Вода та Глинна, що належать шляхетному Балтазару Лесньовському, внаслідок виграного процесу про незаконне захоплення майна.

Гетьман Ян Замойський звертається до бурмистра й райців Львова з проханням позичити міські гармати, порох, ядра, а також надіслати пушкарів, теслів і візників з огляду на загрозу татарського нападу. При цьому він запевняє у вчасному поверненні спорядження та повному відшкодуванні всіх витрат, можливих втрат і виплаті платні ремісникам.