Каталог джерел

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про сплату польського мита за відправлення сукна й ковдри та додає перелік стягнутих зборів. Він також пропонує доставити партію сап'яну різних ґатунків на вигідних торговельних умовах за зразком лейпцизьких.

Автор просить пана Брауна з'ясувати питання вручення кореспонденції хорунжому та наказує спрямувати справи й кошти безпосередньо до канцелярії через відсутність розписки для розрахунку. У приписці він інструктує адресата, як діяти з грошима у разі звернення татарського хорунжого.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про повернення з Веліхова затриманої бочки юхти, бідкаючись через псування шкір унаслідок промокання, що завдасть значних збитків. Він також сповіщає про стан ринку, ціни на московські шкіри та інші пропоновані товари.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання суми 600 флоринів, проте повідомляє про затримку в прибутті транспорту юхти із Замостя, на яку розраховує Роберт Форбс. Він також запитує адресата про остаточне рішення щодо закупівлі шкір.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення з Вроцлава до Ярослава одинадцяти тюків та одного пакунка товару через візника Томаша Келбіку. Лист містить специфікацію ваги окремих одиниць вантажу, а також розрахунок сплачених витрат і залишку суми за фрахт.

Відправники просять пана Брауна надати інформацію стосовно хорунжого, а також роз'яснити ситуацію з передачею грошей безпосередньо до канцелярії без оформлення розписки (реверсу). У приписці наказують призупинити виплату коштів татарському хорунжому до моменту їх фактичного отримання.

Фердинанд Енґельгардт сповіщає про прибуття вантажу юхтової шкіри до Вроцлава та проблеми з митницею у Вжесьні, де затримали одну паку. Він також повідомляє про попередні спроби знайти покупців і просить вказівок щодо мінімальної ціни.

Фердинанд Енгельгардт надсилає Артуру Форбсу окремим відправленням лист, адресований до Станиславова, який раніше забули вкласти.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення паки сукна та лейпцизької скрині через візників до Львова та Ярослава. До листа додає перелік понесених витрат і рахунок на суму 338 флоринів із проханням зарахувати її на свій баланс.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє купця Артура Форбса про відправлення візником із Вроцлава до Ярослава партії товарів разом із тюком ниток, зазначаючи їхню вагу за лейпцизькою та вроцлавською мірою. Він також сповіщає про сплату половини провізної плати у Вроцлаві та зобов'язує адресата виплатити візнику решту суми після доставки вантажу в неушкодженому стані.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення двох тюків вантажу з Вроцлава до Львова через візника Ґреґора Бєлявського. Подає вагу товару, вартість перевезення, суму сплаченого на місці завдатку та решту до сплати після успішного одержання відправлення.

Фердинанд Енгельгардт склав у Вроцлаві специфікацію товарів загальною вартістю понад 4932 флорини, відправлених двома возами до Роберта Форбса в Ярославі. Вантаж містив, зокрема, різноманітні тканини, пасамантерію, панчохи, папір, цукор, свинець і шоколад.

Фердинанд Енгельгардт виставляє Роберту та Артуру Форбсам детальну специфікацію та рахунок за шість тюків різноманітного сукна, відправлених із Вроцлава до Ярослава. Документ містить перелік кольорів, ґатунків матеріалів та їхню оцінку разом із витратами на пакування.

Фердинанд Енгельгардт надає Артурові Форбсу розрахунок сум, стягнутих із торговців волами, та повідомляє про перерахування коштів на рахунок Роберта Форбса. Він також описує суперечки з боржниками, Кіркором Теодоровичем та Давидом Антоновичем, які оскаржили розмір нарахованого ажіо та валютні курси.

Фердинанд Енґельгардт надсилає Артуру Форбсу рахунок з продажу юхтових шкір та інформує про отримані ціни й зарахування платежів на рахунок Роберта Форбса. Він також запевняє в намірі стягнути заборгованість із боржників і заспокоює щодо пана Ганнінґера, який особисто прибув до Вроцлава.

Фердинанд Енґельгардт відмовляється знизити ціну на сукно, відправлене до Ярослава, та пояснює відсутність ширтингу. Він також повідомляє про продаж волів, привезених із Русі, та про угоди, укладені з різниками в Нюрнберзі.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення з Вроцлава до Ярослава воза з товарами, серед яких сукно, бляха та папір, довіреного візникові Адамові Кнапіку. Відправник надає специфікацію ваги вантажу та вказівки щодо виплати решти суми за перевезення після безпечного прибуття обозу.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання належних коштів, доставлених Доником Аксентовичем. Він також пояснює причини затримки у виконанні замовлення на угорське сукно та просить повідомляти про потреби заздалегідь з огляду на осінню негоду.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє про відправлення до Ярослава партії сукна, яку везуть візники Ян Ослік і Томаш Кєлбіка. Він також просить стягнути з Андреаса Бойда залишок боргу в розмірі 210 рейхсталерів, перш ніж повертати йому зобов'язання.

Документ містить розрахунок продажу 128 волів, пригнаних Миколою Намісником до Свідниці. У звіті зазначено суми, отримані від продажу, митні збори, винагороду поганячам, а також витрати на лікування та утримання хворих тварин.

Рахунок, складений у Вроцлаві, що документує правочин із продажу 1235 пар сирих шкір на загальну суму понад 3807 талерів. Половину належної суми сплачено готівкою, а решту покрито постачанням різноманітних текстильних і галантерейних товарів.

Фердинанд Енгельхардт підтверджує отримання листа з борговим зобов'язанням на 500 талерів і просить Артура Форбса передати кореспонденцію та виплатити 50 талерів хорунжому Ґеорґу Альбрехту фон Деундіґеру, дислокованому в Ямполі. При цьому він радить ретельно перевірити особу військового за чотирма доданими запитаннями перед здійсненням виплати, щоб уникнути шахрайства.

Фердинанд Енгельгардт надсилає Роберту та Артуру Форбсам специфікацію та рахунок за сукна й байки, які візник Джордж Ніклс доставляє до Ярослава. Сума за товари та їх пакування становить понад 687 талерів із шестимісячним терміном оплати.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Ебергардт Енгельгардт підтверджує отримання 1399 талерів від Міхаеля Шмідлера та повідомляє Артура Форбса про відправлення скрині й двох пак із золотими та срібними галунами. Пояснює підвищення цін подорожчанням срібла і просить про подальші торговельні розпорядження.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Міхаель Екміллер повідомляє Матіаса Форбса про вжиті юридичні кроки та вексельні розрахунки щодо боржників, зокрема Галтерса й Нейлора, а також про відправлення товарів. Він висловлює побоювання щодо стягнення належних сум і просить надіслати подальші докладні вказівки.

Міхаель Екмюллер викладає Артуру Форбсу стан поточних фінансових справ, зокрема питання вимог спадкоємців Шафферкінда, а також спірних сум та зобов'язань (облігів). При цьому він запевняє в подальшій допомозі й турботі про інтереси адресата.

Міхаель Екмюллер повідомляє Матіаса Форбса про придбання замовлених шовкових тканин у Гданську та про складнощі з їхнім відправленням через надходження королівського листа. Він також роз'яснює витрати на товар, отримані знижки та сповіщає про надсилання рахунків через Александра Форбса.

Купець із Лейпцига підтверджує отримання вантажу товарів та правильність фінансових розрахунків Артуром Форбсом у Ярославі. Він також повідомляє про грошову асигнату, питання перевезення возами до Львова та просить надіслати розписку про отримання.

Розрахункова відомість заборгованості, витрат на перевезення скрині з товарами та виплат Артура Форбса, яка фіксує переплату в розмірі понад 91 флорин. Документ також містить перелік товарів, упакованих у скриню, серед яких сукно, шовк і перець.

Король Сигізмунд II Август підтверджує постанови львівських райців щодо обмеження кількості гончарів у місті. Акт запроваджує заборону на заняття цим ремеслом для осіб, які не належать до цеху.

Полковник Ебрезель підтверджує отримання коштів і виконання таємних доручень у Білоцерківській фортеці та сповіщає про урочисте святкування з нагоди коронації монарха. Він також запитує воєводу про спосіб відправлення матеріалів проведеного слідства.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка разом із сином Яном Сигізмундом надає львівським міщанам і купцям привілей на безмитне ввезення та продаж будь-яких товарів на території Угорщини й Семигороду. Це пожалування є виявом вдячності за гостинність, прихильність і допомогу, надану монархам радою та жителями Львова під час їхнього багатомісячного перебування в місті.

Дюпре дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за рекомендаційні листи до пані Замойської, яка, втім, раніше вже доручила своїм синам підшукати собі слугу на власний розсуд. Автор листа просить про подальше покровительство та висловлює надію на прийняття на службу в майбутньому.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Дюмон повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що королева з найближчою поштою надішле йому листа та запитувані речі. При цій нагоді автор висловлює адресатові новорічні привітання та запевнення у своїй повазі.

Львівська катедральна капітула затверджує викуп катедральним проповідником Яном Арундіненсісом третьої частини Вільхового млина та городу на Краківському передмісті, призначаючи ці маєтності на забезпечення уряду проповідника. Одночасно капітула віддає йому в пожиттєву оренду решту дві частини цього ж млина за визначених чиншових та господарських умов.

Відправник просить міського урядовця втрутитися на користь Конрада, якого названо майстром-слюсарем або ремісником іншого, непевно прочитаного фаху. Він хоче, щоб столярський цех звільнив його від своїх вимог і не перешкоджав роботі. Лист датовано 28 грудня 1737 року, ймовірно, у Ланьцуті. Ім’я та прізвище ремісника, а також підпис відправника потребують перевірки.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Францішек Духанич повідомляє Миколая Глоговського про перебіг його справи з пані чешниковою, радячи подати протестацію в Холмі або Грабовці через закриття канцелярії в Любліні. Він також просить надіслати аргументи захисту проти винесених заочних вироків (кондемнат) та сповіщає про вирок у процесі пана Хамця.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Самуель Дуніковський з Орська вимагає від львівських райців видати слугу-втікача, який вчинив зраду й завдав йому збитків. Посилаючись на шляхетські права та правові звичаї, він повідомляє про якнайшвидше виряджання свого чоловіка по втікача.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза затверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року, який надає манціонаріям львівської катедри сад із будинком та луку у Львові. Попри спротив львівського райці Мацея Гідека, ієрарх долучає ці маєтності до церковної юрисдикції та імунітету.

Архієпископ-митрополит львівський Павло Тарло підтверджує та ратифікує королівське надання й інкорпорацію. При цьому силою своєї влади він накладає вічне мовчання на будь-які претензії протилежної сторони.

Станіслав Дудкович надсилає Войцеху Зімницькому для ознайомлення лист львівського старости, щоб застерегти його від інтриг і наклепів, що виникли у львівському гроді. При цьому він пояснює, що вже надав старості належну відповідь, заперечивши будь-яку причетність самбірської влади до цієї справи.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Охоплена жалобою Ельжбета Дружкевич дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлену підтримку та опіку над її молодшим сином. Вона запевняє, що наказала нащадкові вірно служити воєводі, та доручає себе його подальшій пам'яті й ласці.