Каталог джерел

Купець просить Форбса надіслати тканину й широкі срібні позументи для зацікавленої шляхтянки. Дозволяє продавати власні товари дешевше від зазначеної ціни, щоб отримати готівку.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Король Сигізмунд I Старий дарує бурмистрові та раді міста Львова двадцять гривень щорічного чиншу з міської варти, що досі сплачувався на львівський замок, призначаючи ці кошти на потреби та відбудову міста.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє львівському бурмистрові та райцям викупити королівське село Скнилів із рук шляхетного Яна Вишньовського за законно записану суму. Влада Львова має тримати й користуватися цим селом з усіма його приналежностями до часу повної сплати викладеної на викуп суми.

Ґрушевич пояснює, що нагальна потреба змусила його витратити залишені в нього червоні золоті. Обіцяє повернути відповідні монети, а в приписці нагадує про обіцяного собаку.

Король Сигізмунд I Старий скасовує несприятливий декрет королівських комісарів у спорі з приміським попом Хомою щодо церкви Благовіщення та підтверджує привілей влади Львова. Документ установлює, що бурмистр, райці та війт львівський у міських справах підлягають виключно безпосередньому суду монарха.

Юзеф Грушевич просить Артура Форбуса вибрати й придбати для нього у Львові гарного соболя, зобов'язуючись покрити всі витрати. Відправник обіцяє якнайшвидше повернути гроші та висловлює вдячність, зазначаючи, що йому важливо отримати хутро до свят.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Ґроховський розподіляє французьке й венеційське скло між кімнатами, вимагає завершення палацу та платні мулярові три злотих на тиждень. Згадує податки на прусську війну та напад на суфрагана у Венеції.

Ґроховський визначає оздоблення палацу: мармурові таблиці, скло, фарбування стелі й оксамитові крісла. Вимагає завершити роботи до св. Михаїла. Коментує конфлікт владики з королем і вірменську справу.

Архієпископ Станіслав Гроховський повідомляє львівського міського писаря Войцеха Зімницького про надання пребенди ксьондзу Стаміровському та квапить щодо ведення будівельних робіт. Він також висловлює обурення через недолугість підлеглих під час сплаву шкути і наказує організувати підводи для перевезення вантажу до Львова.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення коштів на будівельні роботи біля кам'яниці та наказує зосередитися на завершенні мурів і брами. Він також просить у разі потреби тимчасово викласти відсутні кошти та передати листа панові Вояковському.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Ґродзіцький відсилає райців по квит на позичені 6 000 злотих до скарбу Речі Посполитої. Обіцяє зробити зауваження підлеглим, на яких скаржиться місто, та розрахуватися за взяте залізо.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Александр Гродзицький дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлені добродійства та зичливу підтримку, надану його рідному братові. Він висловлює довічну вдячність усієї родини та запевняє в готовності до подальших вірних послуг.

Ґродзіцький дякує за доброзичливе прийняття брата. Пише про його старість і власні труднощі під час безкоролів’я, а далі просить допомоги та протекції.

Король Сигізмунд I вирішує спір між радою міста Львова та Казимиром Гинком, постановляючи, що на підставі ранішого привілею Гинко зберігає пожиттєве володіння зимноводським млином. Лише після його смерті львівські міщани зможуть скористатися своїм спадковим правом і викупити млин у правонаступників за визначену суму.

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Ельжбета Гордон повідомляє Артура Форбса про призначення на 16 квітня 1692 року дати зустрічі з кредиторами її покійного чоловіка. Вона закликає адресата з'явитися особисто або призначити уповноваженого представника для офіційної передачі товарів та боргової документації відповідно до декрету Трибуналу.

Ельжбета Ґордонова скаржиться на тиск кредиторів чоловіка. Стверджує, що віддала навіть подаровані їй коштовності, й просить Форбса залишити засоби для життя з дітьми.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям Львова ділянку над Полтвою перед Краківською брамою під будівництво водяного млина для їхнього приватного вжитку. Документ передає міській владі повну власність, усі доходи з млина та цілковиту міську юрисдикцію над ним і мірошником, вилучаючи їх з-під юрисдикції старости.

Томас Гордон-молодший відповідає на нагадування міського писаря у Львові, заявляючи про намір сплатити заборгованість у розмірі 130 злотих після вирахування суми, виплаченої лікарю за асигнатою. Він просить адресата остаточно викреслити його з реєстру боржників.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Томас Гордон звертається до Артура Форбса з проханням надіслати зразки та придбати добротне сукно відповідних кольорів, так щоб воно надійшло до початку ярмарку в Ярославі. Нагадує про дану обіцянку щодо вчасного доправлення, а в приписці згадує про продаж власного коня.

Томас Гордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса й запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює сподівання, що його колишній покровитель уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути кошти з Даніеля Бернта, обіцяє сплатити давній борг після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Томас Ґордон надсилає зі Львова краківському купцеві Артуру Форбсу лист, призначений для оберлейтенанта Яна Вана, з проханням простежити за фінансовим розрахунком. У листі він також передає щирі вітання адресатові, його дружині та спільним знайомим.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Ґордон пише про труднощі з пошуком відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Ґданська та перебування короля в Жовкві.

Гордон зазначає лише 69 ліктів адамашку та просить Форбса перевірити реєстр. Він пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Ґейрдена у Варшаві.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Томас Гордон звертається до пана Огілві з проханням негайно виплатити пану Форбсу або за його розпорядженням суму 500 флоринів у розмінній монеті.

Томас Гордон запевняє Артура Форбса у сплаті векселя згідно з обіцянкою, даною в Ярославі, та про виплату 500 флоринів. Він також повторює прохання надіслати безпечним шляхом замовлені тканини, передусім червоний адамашок.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Ґордон звітує про переговори з канцлером і підскарбієм. Він просить надіслати процесуальні документи, повноваження для послів і надати роз'яснення щодо скарги кармелітів взутих.

Звістки про пошесть затримують подорож Ґордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші скарбові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує та затверджує ординаріатною владою привілей короля Сигізмунда I, що передає райцям міста Львова вічне та безвідкличне право патронату і презенти препозитури шпитального костелу Святого Духа у Львові. Акт видано після попереднього едиктального виклику ймовірних опонентів та констатації їхньої невиправданої неявки.

Ґордон дякує Форбсу за гостинність у Кракові, запитує про відповіді на листи та просить про тканину. Переказує вітання дружині й дітям адресата.

Річард Гордон звертається до купця Артура Форбса, який перебуває на ярмарку, з проханням придбати відповідні шкіри для зимового пальта. Він обіцяє розрахуватися та висловити вдячність одразу після виконання замовлення.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Гордон повідомляє Тельєру про банкрутство та вилучення товарів і хатнього майна. Він ставить під сумнів розмір збитків, заявлених золотарем, і радить дійти мирової угоди.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.