Каталог джерел

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон відмовляє в кредиті клієнтці з поганою платіжною репутацією. Нагадує Берові Шмулю про обіцянку сплатити 400 [валюту не вказано] та просить товари для ярмарку в Кросні.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Ґуровський просить допомогти отримати гроші й захистити його перед військовою комісією. Обіцяє надати документи, що мають довести його невинність щодо висунутих звинувачень.

Автор уповноважує Клавдія Геннієта [?] діяти щодо товарів. Пише, що заплатив йому 1300 флоринів, і просить адресата повернути цю суму. Звинувачує посередника у відсотках і судовому спорі.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Далтон передає справи красноставського й галицького старост та відомості про хоругви. У дописі повідомляє про перехоплення інструкції й неперевірену чутку про вбивство царя під час бунту.

Відправник звертається до шляхетних панів і згадує про призначення львівського єпископа-суфрагана, а також про заслуги й прихильність адресатів. Рукопис пошкоджений і в багатьох місцях нерозбірливий; подробиці справи та прізвища неможливо впевнено відтворити. Лист датовано у Варшаві 9 грудня 1723 року. Підпис відправника нерозбірливий.

Денгофф передає скарги львівської єврейської громади на кривди й утиски з боку міщан та просить підтримки й справедливого розгляду справи. Він також згадує обмеження торгівлі та перешкоди в місті. Лист датовано 19 грудня 1691 року; місцевість прочитано як Янів.

Відправник звертається до львівського магістрату. Пише про єврейську синагогу у Львові, права й міські справи, а також про вирішення або представлення питання перед магістратом. Частина рукопису вицвіла й нерозбірлива. На оглянутому аркуші немає достовірної повної дати або місця написання.

Дольська заперечує, що дозволила адресатці вийти за вказаного чоловіка. Відсилає до опікуна та старости жидачівського.

Привітання та побажання потомства, далі прохання про допомогу у справі жидачівського старости.

Турбота, пов'язана зі сваркою з сином; прохання про незмінну опіку. Допис запитує про жидачівського старосту, повідомляє про смерть Станішевського та просить про захист його сина.

Звістка про сестру та рішення пана краківського; готовність допомогти.

Купець запевняє, що замовлені речі прибули до Гданська. Він пояснює затримку суворою негодою та втратами на морі, дякує за довіру й сподівається зустрітися у Варшаві під час сейму.

Відправник просить президента Львова втрутитися й допомогти у справі щодо певної «ділянки»/місця. Згадує коменданта та справу, пов’язану з отцями-кармелітами; точний предмет спору й частина власних назв лишаються непевними. Кінцевий запис дати на с. 3 прочитано як 10 серпня 1753 року; місце не зазначено, бо його не вдалося надійно прочитати.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо єврея, якого підозрюють у передачі відомостей до Константинополя під приводом торгівлі коштовностями. Наказує тримати його під вартою в місті до часу надходження королівських інструкцій у його справі.

Автор описує справу за участю львівських євреїв і дії адресатів; у тексті також згадується кривда або шкода. Через складний почерк точний перебіг подій і бажане рішення залишаються непевними. Датовано у Варшаві 8 березня 1629 року.

Відправник звертається до міського президента й порушує справу про гроші або належні суми та її розгляд. Подробиці частково нерозбірливі; у підписі є ім’я Григорій, прізвище нерозбірливе. Дату не прочитано.

Відправник звертається до президента й посилається на свідчення, дане «Bona fide»; згадує повинність або вимогу, пов’язану з урядом маршалка. Подробиці нерозбірливі. У підписі є ім’я Григорій (прізвище невпевнене); дату не прочитано.

У короткому аркуші згадано Поповичів, єврейську кам’яницю у Львові та три поточні справи; повністю відтворити їх неможливо. Датування: «w Przemyślu d. 14 XI 1695», підпис указує на перемиського суфрагана.

Замойський передає владі Львова прохання Анджея, єврея із Сонччини, і просить прихильно розглянути його справу. Текст указує на прохання про допомогу або заступництво, але подробиці неясні.

Лист стосується єврейського міщанина Львова, його товаришів і товарів. Замойський просить прихильно поставитися до справи; подробиці важко прочитати.

Автор звертається до президента й передає поточні новини про військо, табір або пересування та політичні справи. У тексті є прізвище Grabowiecki та кілька географічних назв, але частина змісту невпевнена. Надійної дати не видно.

Автор звертається до президента й магістрату Львова у справі смерті, що потребує з’ясування. У тексті згадано розслідування, декларацію або свідчення та осіб, названих євреями, однак складний почерк не дає змоги надійно відновити зв’язки між цими згадками й подробиці події. Датум листа вказує 22 січня 1710 року; місце непевне.

Автор звертається до райців Львова з побажаннями здоров’я та всього доброго в новому році. Він згадує, що того дня отримав лист, і порушує справу, пов’язану з містом, але подальші подробиці важко прочитати. Датум самого листа читається як «Dan z Wolbora 30 Januaryi 1575». Ім’я і титул у підписі попередньо прочитано як Еразм Карнковський, куявський єпископ. На архівній обкладинці вказано 29 січня 1575 року, але це дата архівного опису, що відрізняється від датуму листа.

Львівський староста Ян Кіцький підтримує прохання єзуїтів про дозвіл на розбирання Єзуїтської фіртки, що перебуває в аварійному стані, та будівництво на її місці нової брами від фундаменту. Він закликає президента та магістрат Львова невідкладно ухвалити позитивне рішення задля громадської безпеки.

Автор, який називає себе каноніком і президентом Коронного трибуналу Малопольської провінції, відповідає на прихильність магістратури Львова з нагоди нового року. Він дякує та бажає добробуту й Божого благословення. Лист надіслано з Любліна 17 січня 1768 року.

Папа Климент XIII в емоційному листі звертається до короля Іспанії Карла III із закликом скасувати або призупинити декрет, що засуджує орден єзуїтів до повного вигнання з іспанських територій. Він наголошує на невинності та заслугах усього згромадження і застерігає від духовних та моральних наслідків колективної відповідальності.

Юзеф Кліцький звертається до президента Львова Бема у справі стельмаха, який погано відремонтував карету львівського підсудка, а за необхідні виправлення безпідставно вимагає додаткову оплату. Автор листа просить припинити зухвалість ремісника.

Рудківський парох Станіслав Клозінський спростовує перед руським воєводою звинувачення у нібито залякуванні та примушуванні до свідчень єврея Шраєра. Просить адресата про допомогу у виконанні вигідного декрету перемиського ґродського суду.

М. Козньовський вимагає від львівського магістрату відшкодування збитків, завданих самовільним спрямуванням міських вод на територію його маєтку. Він відхиляє пропозицію проведення слідства та закликає до мирного врегулювання справи, щоб уникнути судового процесу, який обтяжить міську владу.

Гетьман Станіслав Конєцпольський надсилає підкоморію чернігівському документи, що пояснюють волю короля щодо делімітації кордону з Московською державою. Бажає адресату божого благословення та розсудливості при успішному виконанні дорученої йому місії.

Писар Корендович звітує руському воєводі Яну Яблоновському про хід виконавчого провадження проти боржника, єврея Мошка, на користь пана Зонтака. Він повідомляє про зухвалу спробу підкупу з боку боржника і зрештою передає справу на безпосередній розсуд воєводи.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Також порушує питання асекурації суми семи тисяч злотих із міських доходів.

Катерина Коссаковська дорікає львівському магістрату за видання заборони монастирям здавати житло шляхті, що прибуває на контракти. Вона застерігає райців, що вороже ставлення до шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів та перенесення контрактів до іншого міста.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні важкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, спричинені саксонськими військами. Також повідомляє про хворобу великого коронного підскарбія, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію для своїх зруйнованих маєтків на тернопільській комісії.

Кшиштоф Краузе просить Роберта Форбса посприяти затриманню в Ярославі львівських старших євреїв до моменту погашення боргу в розмірі 300 флоринів. При цьому він допускає можливість виділення 100 флоринів як гонорар за успішне стягнення заборгованості.

Лист із датуванням «Dnia 25 Marca 1679», адресований особам, названим у латинському заголовку «Nobiles et Spectabiles Domini Patroni Observandi». Збереглися фрагменти про присутніх при президентові та місто; решта тексту нерозбірлива.

Частково читабельний лист до резидента у Львові, можливо Monsieur Hoffman. У тексті згадуються переговори й повідомлення; зберігся лише 1730 рік.

Ксьондз Вацлав Купінський звертається до бурмістра Львова на захист свого чиншовика, шевця Войцеха Григлевича, якого разом із дружиною побив і пограбував цехмістр Липкевич. Автор листа вимагає покарати винних, повернути награбовані застави та припинити незаконні дії цеху.

Кс. Анджей Куропатницький звертається до президента Львова з проханням врегулювати заборгованість за відбудову пробощівської кам'яниці після міської пожежі. Він пропонує задовольнити свої вимоги частково готівкою, а частково шляхом надання сусідніх міських земель.

Частково читабельний польський лист до президента магістрату Львова, датований 22 липня 1774 року. Місце, особове ім’я адресата й відправник не встановлені.

Саломон Левкович звертається до Артура Форбса з терміновим проханням видати посланцю фунт золота для потреб королівського двору. Водночас автор гарантує адресату певну та швидку оплату за наданий дорогоцінний метал.

Казимир Ліховський втручається перед львівським війтом Александром Вільчеком у справу єврейського жителя Золочева Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різницького цеху Вацек, повертаючись із Глинян.

Полковник Лібішевський, діючи від імені воєводи ленчицького і старости белзького, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі перед його від'їздом на комісію до Радома.