Каталог джерел

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про сплату польського мита за відправлення сукна й ковдри та додає перелік стягнутих зборів. Він також пропонує доставити партію сап'яну різних ґатунків на вигідних торговельних умовах за зразком лейпцизьких.

Автор просить пана Брауна з'ясувати питання вручення кореспонденції хорунжому та наказує спрямувати справи й кошти безпосередньо до канцелярії через відсутність розписки для розрахунку. У приписці він інструктує адресата, як діяти з грошима у разі звернення татарського хорунжого.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про повернення з Веліхова затриманої бочки юхти, бідкаючись через псування шкір унаслідок промокання, що завдасть значних збитків. Він також сповіщає про стан ринку, ціни на московські шкіри та інші пропоновані товари.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання суми 600 флоринів, проте повідомляє про затримку в прибутті транспорту юхти із Замостя, на яку розраховує Роберт Форбс. Він також запитує адресата про остаточне рішення щодо закупівлі шкір.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення з Вроцлава до Ярослава одинадцяти тюків та одного пакунка товару через візника Томаша Келбіку. Лист містить специфікацію ваги окремих одиниць вантажу, а також розрахунок сплачених витрат і залишку суми за фрахт.

Відправники просять пана Брауна надати інформацію стосовно хорунжого, а також роз'яснити ситуацію з передачею грошей безпосередньо до канцелярії без оформлення розписки (реверсу). У приписці наказують призупинити виплату коштів татарському хорунжому до моменту їх фактичного отримання.

Фердинанд Енґельгардт сповіщає про прибуття вантажу юхтової шкіри до Вроцлава та проблеми з митницею у Вжесьні, де затримали одну паку. Він також повідомляє про попередні спроби знайти покупців і просить вказівок щодо мінімальної ціни.

Фердинанд Енгельгардт надсилає Артуру Форбсу окремим відправленням лист, адресований до Станиславова, який раніше забули вкласти.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення паки сукна та лейпцизької скрині через візників до Львова та Ярослава. До листа додає перелік понесених витрат і рахунок на суму 338 флоринів із проханням зарахувати її на свій баланс.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє купця Артура Форбса про відправлення візником із Вроцлава до Ярослава партії товарів разом із тюком ниток, зазначаючи їхню вагу за лейпцизькою та вроцлавською мірою. Він також сповіщає про сплату половини провізної плати у Вроцлаві та зобов'язує адресата виплатити візнику решту суми після доставки вантажу в неушкодженому стані.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення двох тюків вантажу з Вроцлава до Львова через візника Ґреґора Бєлявського. Подає вагу товару, вартість перевезення, суму сплаченого на місці завдатку та решту до сплати після успішного одержання відправлення.

Фердинанд Енгельгардт склав у Вроцлаві специфікацію товарів загальною вартістю понад 4932 флорини, відправлених двома возами до Роберта Форбса в Ярославі. Вантаж містив, зокрема, різноманітні тканини, пасамантерію, панчохи, папір, цукор, свинець і шоколад.

Фердинанд Енгельгардт виставляє Роберту та Артуру Форбсам детальну специфікацію та рахунок за шість тюків різноманітного сукна, відправлених із Вроцлава до Ярослава. Документ містить перелік кольорів, ґатунків матеріалів та їхню оцінку разом із витратами на пакування.

Фердинанд Енгельгардт надає Артурові Форбсу розрахунок сум, стягнутих із торговців волами, та повідомляє про перерахування коштів на рахунок Роберта Форбса. Він також описує суперечки з боржниками, Кіркором Теодоровичем та Давидом Антоновичем, які оскаржили розмір нарахованого ажіо та валютні курси.

Фердинанд Енґельгардт надсилає Артуру Форбсу рахунок з продажу юхтових шкір та інформує про отримані ціни й зарахування платежів на рахунок Роберта Форбса. Він також запевняє в намірі стягнути заборгованість із боржників і заспокоює щодо пана Ганнінґера, який особисто прибув до Вроцлава.

Фердинанд Енґельгардт відмовляється знизити ціну на сукно, відправлене до Ярослава, та пояснює відсутність ширтингу. Він також повідомляє про продаж волів, привезених із Русі, та про угоди, укладені з різниками в Нюрнберзі.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення з Вроцлава до Ярослава воза з товарами, серед яких сукно, бляха та папір, довіреного візникові Адамові Кнапіку. Відправник надає специфікацію ваги вантажу та вказівки щодо виплати решти суми за перевезення після безпечного прибуття обозу.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання належних коштів, доставлених Доником Аксентовичем. Він також пояснює причини затримки у виконанні замовлення на угорське сукно та просить повідомляти про потреби заздалегідь з огляду на осінню негоду.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє про відправлення до Ярослава партії сукна, яку везуть візники Ян Ослік і Томаш Кєлбіка. Він також просить стягнути з Андреаса Бойда залишок боргу в розмірі 210 рейхсталерів, перш ніж повертати йому зобов'язання.

Документ містить розрахунок продажу 128 волів, пригнаних Миколою Намісником до Свідниці. У звіті зазначено суми, отримані від продажу, митні збори, винагороду поганячам, а також витрати на лікування та утримання хворих тварин.

Рахунок, складений у Вроцлаві, що документує правочин із продажу 1235 пар сирих шкір на загальну суму понад 3807 талерів. Половину належної суми сплачено готівкою, а решту покрито постачанням різноманітних текстильних і галантерейних товарів.

Фердинанд Енгельхардт підтверджує отримання листа з борговим зобов'язанням на 500 талерів і просить Артура Форбса передати кореспонденцію та виплатити 50 талерів хорунжому Ґеорґу Альбрехту фон Деундіґеру, дислокованому в Ямполі. При цьому він радить ретельно перевірити особу військового за чотирма доданими запитаннями перед здійсненням виплати, щоб уникнути шахрайства.

Фердинанд Енгельгардт надсилає Роберту та Артуру Форбсам специфікацію та рахунок за сукна й байки, які візник Джордж Ніклс доставляє до Ярослава. Сума за товари та їх пакування становить понад 687 талерів із шестимісячним терміном оплати.

Ксьондз Раймунд Єзерський перепрошує львівський магістрат за неможливість прибути особисто через зайнятість справами капітули та євреїв. Він просить райців ласкаво прийняти пред'явника листа, ксьондза Котовського, на місце нещодавно померлого ксьондза Боґацького.

Ієронім Єловицький пояснює причини свого попереднього втручання стосовно кривди одного священника, залишаючи рішення на розсуд адресата. Він також повідомляє про нагляд за справами кореспондента та про свій швидкий від'їзд на сейм до Варшави.

Священник Ієронім Єловицький спростовує відомості, передані священником Ястшембським, і запевняє адресата, що згаданого духовного отця відправили звідси ще тиждень тому. У постскриптумі він просить зважити на справу та розсудити справедливо.

Ієронім Мацей Єловицький звертається до магістрату Львова з покірним проханням про надання йому катедрального пробоства у разі звільнення цього бенефіцію. При цьому він заявляє про довічну вдячність і готовність виконувати будь-які розпорядження міської влади.

Єпископ Ієронім Єловіцький дякує львівському магістрату за попередню презентацію на львівське пробоство та засвідчує свою готовність до послуг. Водночас він просить райців про підтримку та презентування луцького каноніка Барончевського на вакантну після покійного ксьондза Лапінського катедральну канонію у Львові.

Никодим Жабоклицький запевняє Яна Яблоновського у своїй вірності та просить у нього протекції й підтримки. У приписках повідомляє про присутність чужинців у Львові та ув'язнення перемишльських підданих міською вартою в Городищі.

Никодим Жабоклицький скаржиться Янові Яблоновському на ключника та сойтуса, які напали на підданих із Тарноґури, що везли сіль, і побили челядь. Каштелян просить покарати винних і наказати повернути награбоване майно.

Жарден вітає Яна Станіслава Яблоновського з нагоди призначення на посаду руського воєводи й надсилає йому в дарунок дичину. Він також звертається з проханням про протекцію у клопотанні про канонію у Львові в разі її звільнення.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Вацлав Жевуський висловлює жаль з приводу кривди, завданої президентові Львова, і запевняє у своїй підтримці прав міста. Водночас він наполегливо радить магістрату укласти мирову угоду, щоб уникнути обтяжливих і коштовних трибунальських процесів.

Польний гетьман коронний Вацлав Жевуський дякує владі Львова за затримання злочинця, відісланого до міста холмським коморником. Він звертається з проханням про його остаточну видачу згідно з новим розпорядженням підскарбія коронного.

Краківський воєвода Вацлав Жевуський рекомендує владі Львова варшавських купців Фелікса Сальватора та Райснера, які домагаються дозволу на організацію карнавальних редутів. Він запевняє, що всі припаси вони придбають на місці, а саме підприємство привабить до міста численну шляхту й принесе Львову значний прибуток.

Вацлав Жевуський дякує львівському проконсулу та райцям за виявлену до нього прихильність і шле взаємні побажання довголітнього благополуччя. При цьому він запевняє магістрат у своїй незмінній відданості та повазі.

Вацлав Жевуський звертається до влади Львова з проханням надати вакантну парохію в тамтешньому архікафедральному соборі своєму племінникові, отцю-канцлеру Жевуському. Натомість він обіцяє львівським райцям пам'ять і вдячність за кожної слушної нагоди.

Станіслав Яблоновський повідомляє президенту Львова, що лист щодо міської землі біля валів надійшов уже після генерального сеймика, через що він не може офіційно втрутитися в суперечку з кармелітами босими. Він лише дозволяє комендантові захищати шанці та висловлює готовність допомагати місту за інших нагод.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує владі Львова за дотеперішню прихильність і знову рекомендує свого сина, ксьондза-абата, який претендує на львівське пробоство. Він запевняє у вдячності та молитвах за добробут райців в очікуванні на рішення архієпископського суду.

Подільський воєвода Михайло Жевуський звертається до президента Львова з проханням допомогти в набутті оренди приміського села Білогорща на підставі отриманого королівського рескрипту. Натомість він обіцяє суворе дотримання умов контракту, а також постійну прихильність і вдячність міській владі.

Подільський воєвода Міхал Жевуський поновлює прохання до бурмистра та райців Львова про надання вакантного львівського пробоства своєму синові, отцю абату. В обмін на прихильність він висловлює вдячність і готовність до всіляких послуг для міста.

Міхал Жевуський, подільський воєвода, звертається до влади Львова з проханням надати вакантне львівське пробоство своєму синові після смерті ксьондза-декана Вєнявського. Він нагадує про попередні обіцянки магістрату та запевняє у довічній вдячності й готовності до послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський висловлює проконсулу та консулам міста Львова та їхнім родинам побажання благополуччя й здоров'я з нагоди Нового року. При цьому він запевняє їх у своїй незмінній прихильності, повазі та готовності до подальших послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Подільський воєвода Михайло Жевуський повторює своє прохання до магістрату міста Львова щодо надання йому в оренду приміського села Білогорща. Він нагадує при цьому про традиційну прихильність своєї родини до міста, а також про власну підтримку львівських привілеїв.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Анна Жевуська просить львівський магістрат надати вакантне після єпископа-суфрагана пробство заслуженому архікатедральному кустошу, баківському єпископу. В обмін на прихильне рішення вона запевняє у своїй та чоловіковій вдячності.

Автор пересилає Франциску Глоговському лист від свого рідного брата, белзького стольника, який свідчить про виконання прохання адресата. При цьому він висловлює впевненість, що Глоговський дотримає свого слова.