Каталог джерел

Йоганнес Конрадт Корфініус підтверджує отримання попереднього листа від Артура Форбса та врегулювання платежів, пов'язаних із паном Тейлором. Він також надсилає рахунок на суму понад 107 флоринів і пропонує здійснити остаточні розрахунки під час прийдешнього ярмарку святого Михайла.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давніші привілеї, надані стрільцям міста Львова його попередниками, королями Сигізмундом Августом та Генріхом Валуа.

Полковник Ернест Корфф дякує львівським райцям за прихильний прийом військових делегатів і звертається з проханням про надання провіанту для своїх загонів. Натомість він запевняє, що потреба випасу коней і наближення війська до міста не завдасть жителям жодних збитків ані у врожаї, ані в майні.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує давній привілей короля Казимира Ягеллончика, який гарантує Львову щорічний ярмарок на день св. Агнеси разом зі свободою торгівлі для прибулих купців. Водночас монарх скасовує і ліквідує ярмарок на день св. Маргарити як обтяжливий і непотрібний для міщан.

Великий канцлер коронний Стефан Корицинський повідомляє владу Львова про відтермінування купцеві Дерзахаріашевичу виплати боргу татарському послу Солтанасу до Ярославського ярмарку. Він наказує магістрату в разі несплати негайно розсудити боржника за правом для гостей (гостьовим правом), аби зберегти добру репутацію перед іноземцями.

Великий коронний канцлер Стефан Корицінський повідомляє магістрат Львова про скерування до міста піхоти під командуванням львівського старости та звільнення міщан від тягаря її утримання. Він також порушує питання асекурації суми в сім тисяч злотих із міських доходів.

Адреса листа великого коронного канцлера Стефана Корицинського, адресованого бурмистру, райцям і всьому магістрату міста Львова.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє наверненому на католицизм Станіславу Татарину поступитися довічно утримуваним ґрунтом під Лисою горою (Горою Лева) на користь конвенту бенедиктинок у Львові. Монарх затверджує цю цесію та звільняє надану монастирю землю від річного чиншу на користь львівського замку.

Роман Корицінський відповідає на наполегливе прохання львівського бурмистра й райців про фінансову підтримку, заявляючи про готовність позичити кількасот злотих. Однак виплату грошей він ставить у залежність від отримання гарантії від усіх станів про їхнє негайне повернення на першу ж вимогу.

Львівські райці обмежують кількість членів цеху суконників до двадцяти осіб винятково католицького віросповідання, встановлюючи вимогу набуття міського громадянства для прийняття нового майстра. Крім того, вони зобов'язуються затверджувати внутрішні цехові ухвали (вількери) та вирішувати нерозв'язані суперечки між цеховими братчиками.

Львівський архієпископ Альбрехт Корицинський рекомендує владі Львова доктора медицини Глушинського, який повертається після навчання в Падуї, та просить поставитися до нього з прихильністю. Він також сповіщає про своє швидке повернення до дієцезії та врегулювання невирішеної міської справи щодо викупної ренти.

Документ короля Сигізмунда III Вази встановлює та затверджує єдині ставки зборів, які стягує львівський магістрат із привезених грецьких, мальвазійських, угорських, моравських і далматинських вин. За взірцем краківських привілеїв монарх призначає ці доходи на утримання міського уряду, а також визначає покарання за недотримання приписів.

Станіслав Коритко просить воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед королевичем у суперечці щодо баранинського ґрунту. Він заявляє про готовність з'явитися на розмежування в Сутковичах і цілковите підпорядкування вердикту воєводи.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей Стефана Баторія 1576 року, що трансумує документ Сигізмунда I Старого 1533 року для цеху кравців у Львові. Акт регулює устрій кравецького братства, питання зборів, майстерських іспитів, а також захист від позацехових ремісників.

Писар Корендович звітує руському воєводі Янові Яблоновському про виконавче провадження проти заборгованого єврея Мошка на користь пана Зонтака. Він повідомляє про зухвалу спробу підкупу з боку боржника й зрештою передає справу на безпосередній розсуд воєводи.

Київський митрополит Михайло Рагоза разом із руськими єпископами проголошують приєднання до єдності з Апостольським Престолом та укладення унії Руської церкви з Римською церквою в Бересті. Документ містить підписи та печатки ієрархів, а також пізніші провениєнційні й облаційні записи.

О. Адріан Колінський надсилає Франциску Глоговському різдвяно-новорічні побажання благополуччя та здоров'я. Він також просить адресата про подальшу прихильність і про написання листа із заступництвом до отця провінціала.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський призначає на вічні часи єпископські доходи з Кам'янки та Буська на відправлення львівською капітулою щорічних заупокійних богослужінь за упокій його душі. Це надання 1606 року формально затвердив архієпископ Ян Тарновський під час деканальної візитації.

Марцін Контський закликає владу Львова терміново виплатити повну суму за асигнацією белзького воєводи на користь трембовельського стольника. Він наголошує, що заборговані кошти вкрай необхідні для утримання гарнізонів у Кам'янці-Подільському та Окопах Святої Трійці.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює щорічний аніверсарій за душу подільського воєводи Миколая Мелецького та розподіляє суми для кліру й церковної служби. Фундація ґрунтується на щорічному чинші в розмірі 30 флоринів, забезпеченому маєтностями села Стриганці.

Марцін Контський просить адресата про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання платні в Познанському та Каліському воєводствах. Він зазначає, що всі подробиці справи особисто представлять рекомендовані ним офіцери.

Марцін Контський просить волинського воєводу взяти під опіку офіцерів і посприяти на комісії з'єднанню обох частин свого полку. Свою відсутність на Русі пояснює домашніми клопотами та недугою дружини.

Марцін Контський висловлює задоволення з приводу засудження писаря коронної артилерії до смертної кари за вбивство слуги волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Він залишає рішення про можливе дарування засудженому життя та пом'якшення вироку на розсуд адресата, наказуючи підлеглому офіцерові підкоритися його волі.

Львівський архієпископ Ян Димитр Соліковський затверджує дарування права патронату та володіння каплицею Святого Хреста у львівській катедрі, здійснене Станіславом Діровицем на користь райці Яна Шольца Вольфовича, а також затверджує та включає до церковного імунітету нову фундацію та чиншове забезпечення, встановлені для цієї каплиці Шольцом.

Деметер Костянтинович повідомляє про свій приїзд на ярмарок до Львова та надсилає докладне замовлення на тканини й мереживо. Він також запевняє, що сплатить решту суми після прибуття.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілеї цеху краячів сукна у Львові, трансумуючи диплом Стефана Баторія 1578 р. (який містить привілей Сигізмунда I 1541 р. про виключне право на торгівлю сукном на лікті) та акт міської ради Львова 1594 р. про заснування братства сукнярів.

Станіслав Конєцпольський повідомляє львівських райців про встановлення королем нового ярмарку в Язловці на свято св. Василя. Він звертається з проханням оголосити про це львівським купцям та запевняє в гарантуванні безпеки на торговельних шляхах гетьманами.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Станіслав Конєцпольський дякує підкоморію чернігівському за успішне проведення прикордонного з'їзду з Московією та висловлює сподівання на швидке втихомирення козацьких заворушень. Гетьман також обіцяє нагадати королю про труди й заслуги адресата для блага Речі Посполитої.

Гетьман Станіслав Конецпольський доручає чернігівському підкоморію посольську місію до Війська Запорозького з метою підтримання дисципліни та збереження миру із союзними татарами. Він наказує йому тісно співпрацювати з канівським старостою і простежити за спаленням козацьких човнів.

Сильно пошкоджений лист Станіслава Конецпольського до чернігівського підкоморія, у якому порушено питання оборони кордонів, московських справ, козаків та майбутньої комісії.

Станіслав Конєцпольський повідомляє чернігівського підкоморія про швидке прибуття пана калуського та просить утриматися від виписування документів до його приїзду. Гетьман вважає, що присутність довіреного посланця сприятиме успішному вирішенню справи.

Гетьман Станіслав Конецпольський надсилає чернігівському підкоморію документи, що роз'яснюють волю короля щодо делімітації кордону з Московською державою. Бажає адресатові божого благословення та розважливості для успішного виконання покладеної на нього місії.

Станіслав Конецпольський пояснює чернігівському підкоморію, що через загальну загрозу з боку турецько-татарських військ не може скерувати на Задніпров'я значніших сил кварцяного війська. Водночас він повідомляє про відправлення однієї компанії київського підчашого і наказує організувати місцеву оборону у взаємодії з козаками.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Станіслав Конєцпольський висловлює обурення через те, що львівський магістрат викликав орендаря його сандомирських мит до Трибуналу. Гетьман вимагає відмовитися від позову, посилаючись на сенаторські привілеї та давнє судове рішення в аналогічній справі.

Гетьман Станіслав Конецпольський висловлює невдоволення діями львівської влади у судових справах брідських міщан та Голуба, заявляючи про вжиття відповідних заходів. Він також звертається до питання квартирування регіменту Денгоффа в міських селах, наказуючи припинити утиски та незаконні грошові побори з підданих.

Краківський каштелян Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, який переселяється до міста. Він просить магістрат прихильно прийняти його до громади міщан і надати йому міські права.

Гетьман Станіслав Конєцпольський визнає правоту міста Львова у суперечці з перськими купцями, які порушили львівське право складу. Зважаючи на відсутність корисливих намірів із боку міської влади та співчуття до чужоземців, він, утім, схилив синдика до укладення з ними мирової угоди.

Гетьман Станіслав Конєцпольський повідомляє владу Львова, що хоча перські купці порушили львівське право складу, зі співчуття та згідно з наміром райців він посприяв укладенню з ними угоди за посередництвом міського синдика. Він зазначає, що ця справа має послужити застереженням для інших іноземних купців, аби ті не оминали права складу.

Гетьман Станіслав Конєцпольський висловлює обурення з приводу того, що влада Львова викликала орендаря сандомирського мита до Коронного трибуналу, і вимагає припинити судовий процес. Він нагадує про сенаторські права на отримання прибутків та покликається на вигідний для себе правовий прецедент часів свого попередника.

Гетьман Станіслав Конєцпольський втручається перед владою Львова на захист свого лікаря Якуба, якому передчасно наказали звільнити орендований замарстинівський фільварок. Він вимагає залишити лікаря в оренді, аргументуючи це понесеними ним витратами на господарство та готовністю сплачувати до міської скарбниці суму, рівну пропозиції конкурента.

Гетьман Станіслав Конецпольський відповідає львівському магістрату на спірні питання та обіцяє рішуче відреагувати на неправомірне обтяження бідного люду витратами на постій з боку полку Денгоффа. Повідомляє про видані накази, покликані припинити сваволю військових і забезпечити справедливість скривдженим.

Гетьман Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, засвідчуючи його чесноти та гідність. Він просить райців охоче надати йому міське право.

Гетьман Станіслав Конєцпольський звертається до влади Львова з терміновим проханням про позику амуніції з огляду на очікуваний татарський напад. Водночас він запевняє, що всі надані запаси будуть повернуті в тій самій кількості та вазі після прибуття транспорту з Гданська.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Сєрадзький воєвода Александр Конєцпольський заступається перед владою міста Львова за свого слугу, пана Ласкевича, який судиться за ґрунт, належний йому за правом спадкування. Він просить адресатів прихильно поставитися до прохання й ухвалити якнайшвидший вирок, присудивши спірну власність законному спадкоємцеві.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує вирок архієпископа Яна Димітра Соліковського та угоду, укладену між львівською митрополичою капітулою і магістратом міста Львова у суперечці про патронат над препозитурою шпиталю св. Духа. Згідно із затвердженою угодою львівські райці зберігають право презенти на препозитуру, обираючи кандидата з-поміж каноніків, а капітула зобов'язується підтримати надання магістрату права презенти на другу канонію для вченого священнослужителя.

Юзеф Коморовський звертається до львівської влади з проханням опублікувати міський митний тариф, щоб уникнути суперечок між орендарями, і повідомляє, що в Кривчицях такий документ уже видано. Він також просить зобов'язати виплатити 200 флоринів боргу, належного його орендареві.

Король Сигізмунд III Ваза, затверджуючи угоду львівської капітули з міською владою, передає бурмистрові та райцям Львова королівське право патронату й презентації вченого священнослужителя на львівську митрополичу канонію. Водночас він наказує архієпископові Яну Димітру Соліковському здійснювати інвеституру кандидатів, представлених магістратом.