Каталог джерел

Коронний конюший Єжи Дідушицький заступається перед владою Львова за майстра-цирулика Антонія та його челядника, які відбувають покарання ув'язненням, просячи дарувати їм решту терміну з огляду на їхні заслуги в лікуванні його здоров'я. При цьому він висловлює переконання, що кількатижневий арешт став достатньою наукою, яка остудила їхнє зухвальство і принесла виправлення на майбутнє.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Єжи Дідушицький рекомендує Яну Станіславу Яблоновському пана Звольського, колишнього бранця, викупленого в Константинополі, який прислужився під час переписування польських невільників. Він просить підтримати його перед великим коронним гетьманом для отримання паспорта та рекомендаційних листів на зворотну дорогу до Туреччини.

Єжи Дідушицький заступається перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за поручника свого батька, просячи врахувати його під час розподілу винагород та визнання заслуг. Він зазначає, що робить це з огляду на попередню обіцянку, дану офіцерові адресатом.

Король Сигізмунд II Август надає шляхтичу Янові Добжелінському в довічне користування королівський сад, розташований під Львівським замком. Після смерті обдарованого право володіння садом має цілковито повернутися до рук монарха та його наступників.

Тадеуш Дідушицький закликає львівський магістрат терміново відремонтувати під'їзну дорогу до монастиря василіян до настання зими. Він наголошує, що відсутність проїзду унеможливить забезпечення ченців дровами та харчами.

Запис адреси листа, адресованого магістрату та міщанам королівського міста Львова.

Коронний чашник Тадеуш Дідушицький звертається до влади Львова з проханням надати йому можливість придбати виставлені на продаж руїни на вулиці Вірменській, заявляючи про готовність сплатити визначену суму. Він також повідомляє, що щодо вибору конкретної нерухомості вже розмовляв із паном Франком.

Папа Юлій III повідомляє духовенство міста та Львівської дієцезії про призначення Фелікса Ліґензи новим львівським архієпископом після смерті Петра Стажеховського. Він наказує кліру прийняти нового пастиря з повагою та послухом під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Київський каштелян Ян Дідушицький заявляє львівським райцям про намір і надалі орендувати кам'яницю покійного пана Юзефовича та сплачувати за неї попередній чинш. Водночас він звертає увагу на вкрай незадовільний технічний стан будівлі й наголошує на необхідності термінового ремонту, щоб запобігти її руйнації.

Папа Юлій III сповіщає суфраганів Львівської архідієцезії про призначення Фелікса Ліґензи архієпископом львівським після смерті архієпископа Пйотра Стажеховського та наказує їм виявляти новому митрополитові належний послух. Документ містить пізніші записи обляти перед перемишльським і холмським єпископами від 1555 року.

Павло Бжовський повідомляє бурмистрові Львова про заходи при королівському дворі щодо сублевації у трибунальських справах і радить надіслати готовий проєкт листа на підпис королю. Він також викладає питання виконання баніції щодо Кєменчанина, справу купців та інтересів Манлі, наказуючи тримати лист у суворій таємниці.

Павло Бжовський доповідає владі Львова про важкий перебіг міських справ у Варшаві, заходи перед королем та суперечку зі старостою. Скаржиться на вичерпання коштів і борги, взяті для ведення справ, та терміново просить місто надіслати гроші.

Папа Юлій III сповіщає львівську капітулу про заміщення вакантної після смерті архієпископа Петра архієпископської кафедри у Львові Феліксом Ліґензою. Наказує капітулі прийняти обранця як свого батька й пастиря та коритися його розпорядженням.

Адам Дзєжек підтверджує львівському синдикові отримання листа від райців і заявляє про свій приїзд на королівський сеймик. Попри збіг дати з власними судовими рочками, він обіцяє з'явитися на захист міських привілеїв.

Король Сигізмунд II Август скасовує дарування ділянки під Низьким замком у Львові, здійснене на користь Миколая Лєсьньовського із Зимної Води, вказуючи на загрозу для обороноздатності міста і замку. Він наказує львівському старості розібрати зведені там будівлі та забороняє міській владі допускати подальшу забудову цієї території.

Павло Джевецький дякує воєводі Яну Яблоновському за призначення комісії та просить про подальшу протекцію у суперечці з міщанами Свеця. Він скаржиться на незаконне позбавлення його посади міського писаря, а також на зневагу супротивників до авторитету старости й урядовців, які виступили посередниками.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Георг Крістоф Діц повідомляє Томаса Тейлора про домовленість з Артуром Форбсом щодо сплати заборгованості в сумі 475 флоринів через пана Оттомюллера. Купець заявляє про готовність відправити замовлені товари на лейпцизький ярмарок одразу після врегулювання давнього боргу.

Георг Крістоф Дітц домагається від Артура Форбса відповіді на попереднє листування у зв'язку з наближенням Михайлівського ярмарку в Лейпцигу. Він просить надати пану Альтмюллеру вказівки, які дозволять задовільно завершити справи за участю пана Тейлора.

Документ містить обляту королівського вироку, ухваленого на вальному сеймі в Кракові, який скасовує провадження львівського гродського суду проти влади міста Львова за позовом Васька Лагодовського. Вирок підтверджує привілеї, що звільняють львівських міщан від юрисдикції сторонніх судів, і наказує позивати їх виключно до належного міського суду.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Денгофф передає скарги львівської єврейської громади на кривди й утиски з боку міщан та просить підтримки й справедливого розгляду справи. Він також згадує обмеження торгівлі та перешкоди в місті. Лист датовано 19 грудня 1691 року; місцевість прочитано як Янів.

Відправник пише про Томаша Гордона, громадянина Львова, його походження та домагання посади лавника. Згадує про привілеї, вибори й права шляхти. Лист закінчується у Варшаві 6 лютого 1689 року.

Великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф закликає владу Львова припинити утиски місцевої єврейської громади, які виявляються в торговельних заборонах і дискримінаційних зборах. Він наказує призупинити будь-які обтяження та зберігати спокій до вирішення спору призначеною королівською комісією.

Канцлер Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова негайно виконати остаточне рішення третейського суду щодо стягнення боргу з міщанина Ласковського на користь брацлавського воєводи. Він закликає міських райців проігнорувати будь-які протекції боржника та задовольнити вимоги уповноваженого кредитора.

Перемишльський єпископ і великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф, посилаючись на королівську волю, закликає львівський магістрат припинити опечатувати крамниці пані Афендикової та обмежувати свободу її торгівлі. Він застерігає міську владу, що відсутність реакції на повторне попередження призведе до передачі справи до суду.

Відправник згадує про прихильність магістрату до Томаша Гордона, обраного лавником, і просить розглянути його справу. Він обіцяє захищати права магістрату й міста. Лист датовано у Варшаві 10 березня 1689 року.

Відправник звертається до міської влади Львова й пише про прихильність короля, вакансію та власні зусилля протягом майже цілого року. Подальші подробиці частково нерозбірливі. Дату 24 січня 1689 року прочитано з аркуша листа.

Великий канцлер коронний Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова встановити суворий нагляд за міською друкарнею, щоб у неспокійний період після зірваного сейму не допустити друку творів, що шкодять законам і маєстату Речі Посполитої. Будь-які підозрілі маніфести або їхні копії магістрат має негайно відсилати безпосередньо канцлеру.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Відправник звертається до шляхетних панів і згадує про призначення львівського єпископа-суфрагана, а також про заслуги й прихильність адресатів. Рукопис пошкоджений і в багатьох місцях нерозбірливий; подробиці справи та прізвища неможливо впевнено відтворити. Лист датовано у Варшаві 9 грудня 1723 року. Підпис відправника нерозбірливий.

Король Сигізмунд II Август затверджує правовий звичай Львова, постановляючи за зразком Кракова, що будь-які дії, записи та дарування, здійснені перед львівським радецьким урядом, мають вічну силу, рівну актам гайного суду. Монарх також підтверджує чинність усіх укладених у такий спосіб записів, зроблених до цього часу.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Богуслав Ернест Денгофф сповіщає волинського воєводу про перешкоди у передачі його листа заклопотаній королеві та про розмову каліського воєводи з монархинею. Він запевняє у повній готовності до подальших послуг і висловлює повагу воєводі, каштелянові та волинській воєводині.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Якуб Дементер виправдовується за затримку в листуванні, пояснюючи її скрутним становищем у Гусятині, а також свавіллям та інтригами з боку воєводи й Барнета. Він запевняє у бажанні розрахуватися з кредиторами та просить надіслати представника, який на місці ознайомився б із ситуацією, а також просить про терпіння до часу особистого розрахунку.

Адреса відправлення Якуба Дементера, адресованого львівському райці Мацею Гайдеру, з проханням вручити особисто в руки.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський передає на потреби фабрики львівської катедри суму з річним чиншем, забезпечену на маєтностях Столпин, зобов'язує управителів архієпископських маєтків складати присягу для збереження майна sede vacante, а також надає канонікам і вікаріям право вирубування лісу в Оброшині.

Анджей Дендинський просить адресата про заступництво та сприяння мирному задоволенню майнових претензій сиріт Скотницьких щодо маєтку Кізьов. Він закликає вирішити суперечку без затяжного й коштовного судового процесу, посилаючись на обов'язки опікуна та християнське милосердя.

Документ затверджує угоду, укладену між радою міста Львова та цехом різників, яка визначає дозволені періоди та форми вільної торгівлі м'ясом з метою протидії дорожнечі. Також врегульовує правила стягнення ярмаркових зборів на користь різників і львівського замку.

Даровський відкидає вимогу сплатити податки за період до набуття кам’яниці. Він описує зруйнований дах, воду, що підмиває фундамент, і постій військових; просить зважити на стан будівлі та надати письмову відповідь.

Король Сигізмунд II Август надає мансіонаріям митрополичої катедри у Львові город із дворищем та луку в межах міста Львова. Надані маєтності включаються до церковного імунітету та звільняються від будь-яких гродських і міських тягарів та податків.

Маркіз д’Аркієн висловлює глибоке занепокоєння через невтішні звістки про стан здоров'я племінниці, які отримав від краківського каштеляна. Він палко просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського надіслати найсвіжіші новини про неї.

Відправник повідомляє Йоанну Доміцелу Яблоновську про поїздку пані маршалкової та своєї сестри до Коцька на кількатижневе перебування. Він заохочує адресатку зробити їм сюрприз і приїхати на спільну зустріч на півдорозі.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Маркіз д'Арк'єн висловлює жаль через відсутність підтримки з боку гетьмана Станіслава Яна Яблоновського в суперечці щодо староства, на яку він сподівався з огляду на родинні зв'язки. Проте він запевняє адресата, що сам упорається з претензіями узурпаторів, зауважуючи, що можливі поступки вдарять передусім по майбутніх володарях цих маєтностей.

Маркіз просить втрутитися у справу про належні йому кошти та суперечку в гродському суді Львова, називає свідків і просить з’ясувати обставини.