Каталог джерел

Анна Дольська просить брата про заступництво у протектора панни Лешніковської на користь свого слуги, який домагається її руки. Запевняє у хороших якостях кандидата та декларує готовність негайно організувати весілля після отримання згоди опікуна.

Анна Дольська висловлює занепокоєння через те, що її сестра не виконала волю краківського воєводи і була відсутня у Львові. Вона просить адресата не тримати на неї образи, запевняючи у своїй відданості та готовності зробити інші послуги.

Анна Дольська повідомляє пані Кам'янецьку про повторні сватання пана Стаміровського до її сестри, відсилаючи залицяльника до волі опікунів. Оскільки сама вона не може прибути до Львова, просить адресатку порадитися з рештою опікунів і сповістити її про ухвалене рішення.

Анна Дольська непокоїться через відсутність звісток про здоров'я Яблоновських і заявляє про готовність негайно приїхати, щоб допомогти братовій під час наближення зимових пологів. Вона просить адресата повідомити очікуваний термін пологів, щоб узгодити плани своєї поїздки до Львова.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про небажання своєї сестри виходити заміж за пана Шаміровського та про категоричне відхилення залицянь пана Сломицького. Вона сповіщає про свій приїзд до Львова на свята, щоб особисто владнати шлюбні справи сестри згідно з волею адресата.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам викупити з рук дружини Кшиштофа Гноєнського королівські села Кожичі, Ямельня та Яромирка разом із корчмою, ставом і млином. Документ гарантує місту спокійне володіння та користування цими маєтностями впродовж двадцяти років від моменту здійснення інтромісії, із застереженням повернення заставної суми монархом після закінчення цього строку.

Король Сигізмунд Август вирішує спір львівських міщан із перемишльським старостою Спитком Йорданом, наказуючи сплачувати мостове мито на Сяні лише у разі користування мостом, збудованим для соляних жуп, із правом на безкоштовну переправу бродом. Водночас він підтверджує повне звільнення львів'ян від інших мит і транзитних зборів згідно з давніми привілеями.

Львівська митрополичка капітула дозволяє мірошнику Валентію та його дружині Дороті викупити третю частину та третю мірку Стахирівського млина в Ельжбети, вдови райці Станіслава Берґера. Водночас капітула віддає їм у довічну оренду решту дві частини млина в обмін на щорічний чинш, постачання борошна та обов'язок утримувати й ремонтувати млинові будівлі.

Аб Дрика із занепокоєнням сповіщає про труднощі під час приймання та зважування бочок селітри від десятьох візників у Ярославі. До купецького листування додає ще один лист, адресований львівському контрагенту.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1433 року, який надає заснованим ним канонікам львівської катедральної капітули село Вербіж у Львівському повіті разом з усіма прибутками, лісами вздовж Дністра та митом. Документ гарантує капітулі вічне володіння цими маєтностями, а також право насипати греблі та будувати стави.

Король Сигізмунд II Август затверджує комісарський акт, що встановлює лінію кордонів між королівськими селами та маєтностями львівської митрополичої капітули. Документ надає вічної юридичної сили постановам комісарів, призначених раніше Сигізмундом I Старим.

А. Дрогомир, посилаючись на універсал командувача російських військ князя Гессен-Гомбурзького, наказує магістрату Львова надати 32 підводи та продовольчі пайки для військових гарнізонів, що відкликаються. Він також визначає формальну процедуру звільнення охоронних залог у князівській канцелярії.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт трьох давніших монарших привілеїв для Львова: Казимира Великого від 1368 р. (підтвердженого в 1389 р.) на 100 франконських ланів, Владислава Ягайла від 1415 р. на так звані обшари і Кривий Ліс та Владислава Варненчика щодо освоєння ланових надлишків над річкою Брюховицькою. Документ надає включеним актам повної та безсумнівної юридичної сили, рівної оригіналам.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Станіслав Друшкевич вітає руського воєводу зі вступом на нову посаду та розпитує про щасливе народження нащадка. Він також висловлює жаль через те, що його син відокремився від магната в Кракові, і знову просить узяти юнака під свою опіку.

Король Сигізмунд II Август підтверджує на прохання львівської митрополичої капітули документ Яна з Тарнова від 1396 року, який вирішує суперечку про маєтності в Ямному та над річкою Годовицею на користь церкви св. Івана Хрестителя на львівському передмісті та села Годовиця проти Дмитра Вечері.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза підтверджує стан володіння маєтностями катедральної капітули та львівських вікаріїв, що охоплюють, зокрема, села, млини, сади та міські парцели. Силою ординарської влади він приєднує ці маєтності до церковного імунітету, гарантуючи їм повноту церковних прав і свобод.

Станіслав Дудкович надсилає Войцеху Зімницькому для ознайомлення лист львівського старости, щоб застерегти його від інтриг і наклепів, що виникли у львівському гроді. При цьому він пояснює, що вже надав старості належну відповідь, заперечивши будь-яку причетність самбірської влади до цієї справи.

Львівський архієпископ Фелікс Ліґенза затверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року, який надає манціонаріям львівської катедри сад із будинком та луку у Львові. Попри спротив львівського райці Мацея Гідека, ієрарх долучає ці маєтності до церковної юрисдикції та імунітету.

Архієпископ-митрополит львівський Павло Тарло підтверджує та ратифікує королівське надання й інкорпорацію. При цьому силою своєї влади він накладає вічне мовчання на будь-які претензії протилежної сторони.

Самуель Дуніковський з Орська вимагає від львівських райців видати слугу-втікача, який вчинив зраду й завдав йому збитків. Посилаючись на шляхетські права та правові звичаї, він повідомляє про якнайшвидше виряджання свого чоловіка по втікача.

Король Сигізмунд II Август вирішує апеляційний спір між спадкоємцями Мартина Ганеля та владою міста Львова, спираючись на давні королівські привілеї та покази свідків. Документ остаточно підтверджує, що села Голоско Велике та Брюховичі розташовані в міських межах і назавжди підлягають юрисдикції львівської влади.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Львівська катедральна капітула затверджує викуп катедральним проповідником Яном Арундіненсісом третьої частини Вільхового млина та городу на Краківському передмісті, призначаючи ці маєтності на забезпечення уряду проповідника. Одночасно капітула віддає йому в пожиттєву оренду решту дві частини цього ж млина за визначених чиншових та господарських умов.

Дюмон повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що королева з найближчою поштою надішле йому листа та запитувані речі. При цій нагоді автор висловлює адресатові новорічні привітання та запевнення у своїй повазі.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Дюпре дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за рекомендаційні листи до пані Замойської, яка, втім, раніше вже доручила своїм синам підшукати собі слугу на власний розсуд. Автор листа просить про подальше покровительство та висловлює надію на прийняття на службу в майбутньому.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка разом із сином Яном Сигізмундом надає львівським міщанам і купцям привілей на безмитне ввезення та продаж будь-яких товарів на території Угорщини й Семигороду. Це пожалування є виявом вдячності за гостинність, прихильність і допомогу, надану монархам радою та жителями Львова під час їхнього багатомісячного перебування в місті.

Полковник Ебрезель підтверджує отримання коштів і виконання таємних доручень у Білоцерківській фортеці та сповіщає про урочисте святкування з нагоди коронації монарха. Він також запитує воєводу про спосіб відправлення матеріалів проведеного слідства.

Король Сигізмунд II Август підтверджує постанови львівських райців щодо обмеження кількості гончарів у місті. Акт запроваджує заборону на заняття цим ремеслом для осіб, які не належать до цеху.

Міхаель Екмюллер повідомляє Матіаса Форбса про придбання замовлених шовкових тканин у Гданську та про складнощі з їхнім відправленням через надходження королівського листа. Він також роз'яснює витрати на товар, отримані знижки та сповіщає про надсилання рахунків через Александра Форбса.

Купець із Лейпцига підтверджує отримання вантажу товарів та правильність фінансових розрахунків Артуром Форбсом у Ярославі. Він також повідомляє про грошову асигнату, питання перевезення возами до Львова та просить надіслати розписку про отримання.

Розрахункова відомість заборгованості, витрат на перевезення скрині з товарами та виплат Артура Форбса, яка фіксує переплату в розмірі понад 91 флорин. Документ також містить перелік товарів, упакованих у скриню, серед яких сукно, шовк і перець.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Ебергардт Енгельгардт підтверджує отримання 1399 талерів від Міхаеля Шмідлера та повідомляє Артура Форбса про відправлення скрині й двох пак із золотими та срібними галунами. Пояснює підвищення цін подорожчанням срібла і просить про подальші торговельні розпорядження.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про часткове здійснення вексельних платежів Єжи (Георгом) Кольбою та про поточні ціни на юхтові шкіри на вроцлавському ринку. Він також сповіщає про підготовку сувою сукна для відправлення з Лейпцига і повторює прохання про якнайшвидше виряджання шкір зі Львова.

Фердинанд Енґельгардт надсилає листа з проханням вручити його Андреасу Бойду, щоб отримати від нього борг у розмірі 216 флоринів. Він також повідомляє про прибуття та подальшу відправку лейпцизьких товарів і передає новорічні вітання.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення йому сувою товару через візника Баумґарта. Він також згадує про посилку з Лейпцига, яка, залежно від домовленостей із заступником із Вишнева, буде додана до цього ж транспорту або надійде через Краків.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про сплату польського мита за відправлення сукна й ковдри та додає перелік стягнутих зборів. Він також пропонує доставити партію сап'яну різних ґатунків на вигідних торговельних умовах за зразком лейпцизьких.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання суми 600 флоринів, проте повідомляє про затримку в прибутті транспорту юхти із Замостя, на яку розраховує Роберт Форбс. Він також запитує адресата про остаточне рішення щодо закупівлі шкір.

Фердинанд Енґельгардт сповіщає про прибуття вантажу юхтової шкіри до Вроцлава та проблеми з митницею у Вжесьні, де затримали одну паку. Він також повідомляє про попередні спроби знайти покупців і просить вказівок щодо мінімальної ціни.

Фердинанд Енгельгардт надсилає Артуру Форбсу окремим відправленням лист, адресований до Станиславова, який раніше забули вкласти.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення паки сукна та лейпцизької скрині через візників до Львова та Ярослава. До листа додає перелік понесених витрат і рахунок на суму 338 флоринів із проханням зарахувати її на свій баланс.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Артура Форбса про відправлення двох тюків вантажу з Вроцлава до Львова через візника Ґреґора Бєлявського. Подає вагу товару, вартість перевезення, суму сплаченого на місці завдатку та решту до сплати після успішного одержання відправлення.

Фердинанд Енґельгардт надсилає Артуру Форбсу рахунок з продажу юхтових шкір та інформує про отримані ціни й зарахування платежів на рахунок Роберта Форбса. Він також запевняє в намірі стягнути заборгованість із боржників і заспокоює щодо пана Ганнінґера, який особисто прибув до Вроцлава.

Фердинанд Енгельгардт підтверджує отримання належних коштів, доставлених Доником Аксентовичем. Він також пояснює причини затримки у виконанні замовлення на угорське сукно та просить повідомляти про потреби заздалегідь з огляду на осінню негоду.

Фердинанд Енгельхардт підтверджує отримання листа з борговим зобов'язанням на 500 талерів і просить Артура Форбса передати кореспонденцію та виплатити 50 талерів хорунжому Ґеорґу Альбрехту фон Деундіґеру, дислокованому в Ямполі. При цьому він радить ретельно перевірити особу військового за чотирма доданими запитаннями перед здійсненням виплати, щоб уникнути шахрайства.