Каталог джерел

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Познанський каштелян Мельхіор Ґуровський просить руського воєводу про заступництво над своїми маєтками та звільнення їх від зимових військових постоїв. Він також повідомляє про заходи прибічників принца Конті у Великопольщі в очікуванні наближення сеймика.

Мельхіор Гуровський дякує Яну Станіславу Яблоновському за заступництво та звільнення своїх маєтностей від тягаря військових постоїв, обіцяючи взаємну допомогу під час реалізації асигнацій. Водночас він доручає опіці руського воєводи справу клієнта, який домагається справедливості.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1547 року, який інкорпорує катедральний деканат до спільного столу митрополичої капітули у Львові. Документ регулює правила заміщення посади декана після смерті Яна Крупського, а також питання розподілу доходів і виконання обов'язків.

Александр Гуровський запевняє воєводу Яна Яблоновського в докладанні зусиль для якнайшвидшого стягнення належних сум після майбутнього сеймику. Він також повідомляє про свій майбутній виступ перед військовою комісією з метою спростування неправдивих звинувачень і просить про подальшу протекцію.

Александр Гуровський повідомляє Яна Яблоновського про свої господарські справи в Олькуші та заплановане одруження за порадою познанського воєводи. Просить адресата про рекомендаційні листи й протекцію в конфедератських справах, запевняючи у цілковитій готовності прислужитися на прийдешніх сеймиках.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Ґуттіній дякує райцям за привітання з посадою секретаря й обіцяє допомогу місту. Приписка містить подяку за дар п’ятнадцяти талярів.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Дальтон повідомляє про призупинення процесу красноставського старости та про військові клопотання перед Його Милістю щодо компуту й регіментарства. Він також переказує звістки про перехоплення королівської інструкції Сапегами, непохитну позицію короля щодо старости та чутки про бунт у Москві й загибель царя.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович закликає бурмистра та райців львівських негайно звільнити з-під арешту іноземних купців разом з їхніми товарами, аби вони могли вирушити на ярмарок до Любліна. Наголошує, що незаконне затримання купців завдає збитків державній скарбниці та порушує виключні повноваження підскарбія у митно-фіскальних справах.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович докоряє львівським райцям за неправомірне притягнення до Трибуналу наглядачів сандомирської митної комори в обхід його юрисдикції. Він наказує припинити судові процеси та велить усі претензії й привілеї щодо митних зборів скеровувати безпосередньо йому.

Данилович вимагає видати речі померлого грека з міського депозиту. Він посилається на право кадука та волю короля і обіцяє зберігати майно до розгляду прав сторін.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович запевняє владу Львова у своїй прихильності та готовності надати місту переважне право на оренду чопового податку. Проте він застерігає, що умовою укладення контракту є попереднє ухвалення цього збору сеймом.

Кардинал Анрі Альбер де Ла Гранж д'Арк'єн просить руського воєводу надіслати зі Львова судові документи, необхідні для отримання відшкодування за образу, якої він зазнав у Магерові. Він також передає вітання великому гетьману та родині адресата.

Кардинал д’Аркіан дякує за дружбу й увагу до його справ, обіцяє довести вдячність і просить передати великому гетьманові запевнення в готовності служити.

Маркіз д’Аркієн висловлює глибоке занепокоєння через невтішні звістки про стан здоров'я племінниці, які отримав від краківського каштеляна. Він палко просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського надіслати найсвіжіші новини про неї.

Відправник повідомляє Йоанну Доміцелу Яблоновську про поїздку пані маршалкової та своєї сестри до Коцька на кількатижневе перебування. Він заохочує адресатку зробити їм сюрприз і приїхати на спільну зустріч на півдорозі.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Маркіз д'Арк'єн висловлює жаль через відсутність підтримки з боку гетьмана Станіслава Яна Яблоновського в суперечці щодо староства, на яку він сподівався з огляду на родинні зв'язки. Проте він запевняє адресата, що сам упорається з претензіями узурпаторів, зауважуючи, що можливі поступки вдарять передусім по майбутніх володарях цих маєтностей.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський передає на потреби фабрики львівської катедри суму з річним чиншем, забезпечену на маєтностях Столпин, зобов'язує управителів архієпископських маєтків складати присягу для збереження майна sede vacante, а також надає канонікам і вікаріям право вирубування лісу в Оброшині.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Якуб Дементер виправдовується за затримку в листуванні, пояснюючи її скрутним становищем у Гусятині, а також свавіллям та інтригами з боку воєводи й Барнета. Він запевняє у бажанні розрахуватися з кредиторами та просить надіслати представника, який на місці ознайомився б із ситуацією, а також просить про терпіння до часу особистого розрахунку.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Богуслав Ернест Денгофф сповіщає волинського воєводу про перешкоди у передачі його листа заклопотаній королеві та про розмову каліського воєводи з монархинею. Він запевняє у повній готовності до подальших послуг і висловлює повагу воєводі, каштелянові та волинській воєводині.

Король Сигізмунд II Август затверджує правовий звичай Львова, постановляючи за зразком Кракова, що будь-які дії, записи та дарування, здійснені перед львівським радецьким урядом, мають вічну силу, рівну актам гайного суду. Монарх також підтверджує чинність усіх укладених у такий спосіб записів, зроблених до цього часу.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.

Денгофф передає скарги львівської єврейської громади на кривди й утиски з боку міщан та просить підтримки й справедливого розгляду справи. Він також згадує обмеження торгівлі та перешкоди в місті. Лист датовано 19 грудня 1691 року; місцевість прочитано як Янів.

Відправник пише про Томаша Гордона, громадянина Львова, його походження та домагання посади лавника. Згадує про привілеї, вибори й права шляхти. Лист закінчується у Варшаві 6 лютого 1689 року.

Великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф закликає владу Львова припинити утиски місцевої єврейської громади, які виявляються в торговельних заборонах і дискримінаційних зборах. Він наказує призупинити будь-які обтяження та зберігати спокій до вирішення спору призначеною королівською комісією.

Канцлер Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова негайно виконати остаточне рішення третейського суду щодо стягнення боргу з міщанина Ласковського на користь брацлавського воєводи. Він закликає міських райців проігнорувати будь-які протекції боржника та задовольнити вимоги уповноваженого кредитора.

Перемишльський єпископ і великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф, посилаючись на королівську волю, закликає львівський магістрат припинити опечатувати крамниці пані Афендикової та обмежувати свободу її торгівлі. Він застерігає міську владу, що відсутність реакції на повторне попередження призведе до передачі справи до суду.

Відправник звертається до міської влади Львова й пише про прихильність короля, вакансію та власні зусилля протягом майже цілого року. Подальші подробиці частково нерозбірливі. Дату 24 січня 1689 року прочитано з аркуша листа.

Документ містить обляту королівського вироку, ухваленого на вальному сеймі в Кракові, який скасовує провадження львівського гродського суду проти влади міста Львова за позовом Васька Лагодовського. Вирок підтверджує привілеї, що звільняють львівських міщан від юрисдикції сторонніх судів, і наказує позивати їх виключно до належного міського суду.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Король Сигізмунд II Август скасовує дарування ділянки під Низьким замком у Львові, здійснене на користь Миколая Лєсьньовського із Зимної Води, вказуючи на загрозу для обороноздатності міста і замку. Він наказує львівському старості розібрати зведені там будівлі та забороняє міській владі допускати подальшу забудову цієї території.

Павло Джевецький дякує воєводі Яну Яблоновському за призначення комісії та просить про подальшу протекцію у суперечці з міщанами Свеця. Він скаржиться на незаконне позбавлення його посади міського писаря, а також на зневагу супротивників до авторитету старости й урядовців, які виступили посередниками.

Папа Юлій III сповіщає суфраганів Львівської архідієцезії про призначення Фелікса Ліґензи архієпископом львівським після смерті архієпископа Пйотра Стажеховського та наказує їм виявляти новому митрополитові належний послух. Документ містить пізніші записи обляти перед перемишльським і холмським єпископами від 1555 року.

Павло Бжовський повідомляє бурмистрові Львова про заходи при королівському дворі щодо сублевації у трибунальських справах і радить надіслати готовий проєкт листа на підпис королю. Він також викладає питання виконання баніції щодо Кєменчанина, справу купців та інтересів Манлі, наказуючи тримати лист у суворій таємниці.

Павло Бжовський доповідає владі Львова про важкий перебіг міських справ у Варшаві, заходи перед королем та суперечку зі старостою. Скаржиться на вичерпання коштів і борги, взяті для ведення справ, та терміново просить місто надіслати гроші.

Київський каштелян Ян Дідушицький заявляє львівським райцям про намір і надалі орендувати кам'яницю покійного пана Юзефовича та сплачувати за неї попередній чинш. Водночас він звертає увагу на вкрай незадовільний технічний стан будівлі й наголошує на необхідності термінового ремонту, щоб запобігти її руйнації.