Каталог джерел

Елеонора Казановська надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському привілеї з проханням подати їх на підпис королю. Вона наполягає на терміновості, пояснюючи це труднощами, які чинять монастирю люди, переконані в нібито багатстві львівських бенедиктинок.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про сплату векселя капітана Барклая, просячи надіслати відповідь на адресу в Любліні. Він також звертається з проханням стягнути із Собака решту суми боргу в розмірі 1020 флоринів.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про замовлені сувої вроцлавського пакувального полотна та виправдовує затримку з поверненням грошей тривалим продажем товарів. Він також просить передати листа панові Мейтленду та стягнути з нього 1000 флоринів у рахунок свого боргу.

Томас Камінг надсилає Артуру Форбсу листування з капітаном Александром Барклаєм із проханням передати йому відповідь. Він також звертається з проханням допомогти певній удові стягнути з капітана належні їй гроші.

Томас Камінг пояснює Артуру Форбсу необхідність невідкладного від'їзду до Варшави та труднощі з поділом і продажем партії угорського вина, спричинені нестабільною ситуацією в країні. Він перепрошує за затримку з поверненням коштів, просить виявити терпіння й обіцяє повне відшкодування, щойно становище покращиться.

Томас Камінґ повідомляє Артура Форбесса про передачу його слузі ста флоринів для оплати восьми возів. Він перепрошує за труднощі та просить про терпіння, пояснюючи це застоєм у торгівлі та відсутністю прибутку від продажу вина.

Томас Каммінг повідомляє про намір відвідати Артура Форбса, щоб повернути позику відповідно до попередньої обіцянки. Він також просить замінити куплену у Львові тафту на інші товари через прикрий випадок.

Зигмунт Камінський повідомляє краківського каштеляна Фелікса Потоцького про отримання з гданської ратуші після багатомісячних суперечок декларації щодо виплати суми поголовного податку частинами. Він обіцяє надати деталі в наступному листі після призначеної на понеділок аудієнції.

Сигізмунд Камінський повідомляє краківському каштеляну про безрезультатність дотеперішніх зусиль через непоступливу позицію ґданщан. Він висловлює побоювання, що якщо це питання не вирішиться успішно під час перебування адресата у Варшаві, подальші переконування та листи виявляться марними.

Ян Камоцький описує Яну Яблоновському політичні настрої в Парижі, підтверджує укладення миру із Савойєю та приготування до прибуття савойської принцеси. Він також повідомляє про пересування військ у Каталонії та Фландрії і сповіщає про відправлення медичного трактату для гетьмана Яблоновського.

Ян Камоцький повідомляє волинському воєводі Яну Яблоновському про урочистості в Парижі з нагоди укладення миру із Савойєю, а також про чутки щодо іспанського двору й підтримку Францією кандидатури Якова II на польський престол. Він також сповіщає про стан здоров'я Людовика XIV, який, попри болісну операцію з розтину нариву, безперервно керує державними справами.

Жан Камоцький повідомляє Яну Яблоновському з Парижа про чутки щодо планованої облоги Барселони та про пересування французьких військ у Каталонії. Він також інформує про відсутність воєнних дій у Фландрії через морози та про арешт прибічника, який видав плани короля Якова.

Жан Камоцький інформує Яна Яблоновського про поточну воєнну ситуацію в Європі, зокрема про очікувану капітуляцію Савої, бойові дії у Фландрії та морські маневри. У приписці він просить про допомогу у врегулюванні боргу, взятого в Парижі графом Лещинським, за якого Камоцький поручився.

Автор пояснює, що мусив виїхати до Бродів через мандат, виданий ясновельможним краківським паном. Він шкодує, що не може служити адресатам на призначеній комісії; згадує поганий стан здоров’я та гетьманські накази як перешкоди. Датовано в Бродах 26 квітня 1723 року.

Доктор Мартин Кампіан повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення возом на Трибунал соку та напоїв для перемишльського єпископа та інших достойників, доручаючи терміново вручити кореспонденцію від архієпископа. Він також переказує новини зі Львова про спокій від татар і про пересування пана підчашого, який виїжджає з України.

Вікарій і генеральний комісар брат Іван Капістран звертається до влади Львова з проханням про опіку й підтримку будівництва нової брами, а також допомогу для місцевого кустоша. Він запевняє у молитві за благополуччя райців та всього міста, дякуючи за їхню дотеперішню ревність.

Військовий суддя Миколай Карменський просить львівських райців про короткострокове позичення міського ката для здійснення страти солдатів, засуджених до смерті в таборі під Свіржем. При цьому він запевняє у негайному відісланні ката назад після виконання вироків та в належній винагороді.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за виплату грошей Джейкобу Б'юкену та згадує про листування з Робертом Форбсом у Кракові. Він також звертається з проханням продати або надіслати до Ґданська замовлені килими та передати доданого листа.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса, що візник відмовився везти тюк червоного сап'яну до Кракова через поганий стан доріг і брак підмінних коней, попри пропозицію більшої плати. Товар залишено на зберігання у пана Грусевича до подальших розпоряджень, про що Кармайкл має намір також сповістити поштою Роберта Форбса.

Якоб Кармікелл повідомляє Артура Форбса про листи з Любліна щодо боргової розписки за вино та про прикрощі з п'яним візником, який везе соболів до Кракова. Він сповіщає про свій від'їзд до Кракова й дає розпорядження щодо передачі коштів паном Морландом.

Бухгалтерський звіт, складений Джейкобом Кармайклом, що відображає заборгованість і сплачені суми на користь Роберта та Артура Форбсів за 1684–1685 роки. Рахунок, що включає, зокрема, купецькі платежі та грошові перекази до Англії, остаточно збалансовано й затверджено 5 квітня 1685 року.

Джейкоб Кармайкл очікує на рішення Артура Форбса щодо фінансових розрахунків і повідомляє про відправлення товарів до Ґданська під наглядом призначених осіб. Він також сповіщає про отримання значної суми талерів, серед яких виявлено дві фальшиві монети, та повідомляє про свій приїзд до Кракова.

Джейкоб Кармайкл повідомляє Артура Форбса про труднощі зі стягненням грошей зі Львова через Пітера Бенсона та просить про підтримку, щоб уникнути необхідності особистої поїздки. Він також згадує про справу сплати від Томаса Бонді з Любліна та питання перевезення товарів через Мостиська.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за сплату фінансової асигнації на користь Пітера Бенсона та розпитує про його подальші наміри після подорожі до Гданська. Автор листа також просить надіслати турецьке сукно й табакерку.

Дж. Кармічелл повідомляє Артура Форбса, що не прибуде до Мостиськ, і розпитує про справи, які у Львові залагоджував Петро Сімсон. Він також дає вказівки щодо відправлення краківських листів і відпуску козака Івана, оскільки знайшлася інша нагода для подорожі.

Куявський єпископ Станіслав Карнковський відповідає на скаргу львівської влади щодо утисків з боку місцевої шляхти, бідкаючись на важкі часи, спільні як для міщан, так і для духовенства. Посилаючись на хворобу, він відсилає адресатів до усної розповіді посланця та запевняє в готовності захищати права і вольності міста, щойно випаде така нагода.

Катажина Констанція просить Анджея Яноцького про юридичний захист і підтримку її затяжної справи перед королівським судом у Варшаві після смерті попереднього оборонця. Вона пояснює сумніви щодо статусу королівського вироку, повертає доказові документи та надсилає завдаток, обіцяючи подальшу винагороду після успішного завершення процесу.

Вацлав Карша втручається у справу перед райцею Купінським щодо інциденту з побиттям комісара пахолком, переконуючи, що дрібну подію даремно надали розголосу й роздмухали аж перед очі каштеляна та канцлера. Він запевняє в готовності надати сатисфакцію та звинувачує міського синдика в навмисному розпалюванні суперечки й перешкоджанні миролюбному владнанню справи.

Альчід Каттіні звертається до канцлера Яна Малаховського з проханням наказати львівському магістрату виплатити борг у розмірі 330 червоних золотих разом із відсотками з майна покійного камердинера Естри. Автор меморіалу наголошує, що його боргова вимога виникла до одруження боржника і повинна мати першість перед записом на користь удови.

С. Квілецький сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що відправлений через покоєвого лист до нього не дійшов, запевняючи при цьому в цілковитій готовності до подальших послуг. Він також обіцяє з'ясувати стан порушеної справи та передає уклін дружині адресата.

Готтліб Кернер повідомляє Даніеля Вінярського про те, що пан воєвода й досі не забрав переданих на зберігання до Львова грошей, і просить призначити особу для їх отримання через побоювання пожежі чи непередбаченого випадку. Він також запитує про потребу в готівці у Львові чи Ярославі на святого Михайла, очікуючи на термінову відповідь.

Самуель Бенедикт Кесслер запрошує Артура Форбса на своє весілля з Елізабет, донькою ґданського купця Роберта Лавенделя, яке має відбутися 15 лютого 1686 року в Ґданську. Він просить адресата вшанувати урочистість своєю присутністю, помолитися за молодят та взяти участь у весільному частуванні.

Йоганн Якоб Кесль повідомляє Артуру Форбсу про передачу Йоганну Тейлору двох штук терціанелі, а також про стан врегулювання взаємних асигнацій і ярмаркових розрахунків. Він також обговорює питання цін і продажу оксамиту, надсилаючи на підпис зобов’язання з проханням про подальші торговельні замовлення.

Йоганн Якоб Кессель звертається до Артура Форбса з проханням допомогти стягнути заборгованість із пана Вільчека щонайпізніше до ярмарку на святого Михайла. Він також конфіденційно просить висловити думку щодо платоспроможності боржника та безпечності подальших кредитних оборудок.

Йоганн Кетшир висловлює жаль через занадто малу знижку, запропоновану Артуром Форбсом під час купівлі рубанків, і повторює прохання скинути 63 флорини, щоб уникнути збитків. У листі він також згадує про наближення дати весільних урочистостей.

Частково нерозбірливий лист зі зверненням «Ясновельможний Мосьпане Добродію». Конверт указує на Ясновельможного Пана, підляського воєводу. Примітка у правому верхньому кутку може містити дату 18 […] 1696, проте прочитання є непевним, тому дату не визначено.

Президент Львова Казимир Кіркор дорікає райцям за неявку на засідання та попереджає про загрозу арешту міських маєтностей Зубра через брак коштів для сплати боргу комендантові. Він також просить про термінові інструкції та виділення коштів на майбутні розмежувальні комісії з паном Бжуховським і голосківську комісію.

Львівські райці обмінюються думками щодо нагальної потреби скликати загальну міську раду перед лицем раптової загрози та присутності війська. Вони обговорюють необхідність відкласти переговори або ж провести засідання попри свято.

Казимир Кіркор повідомляє владу Львова про успішне завершення судової справи в Радомі та затвердження торішнього декрету. Він також сповіщає про отримання позики під заставу монстранції для покриття канцелярійних витрат і про подальшу подорож до Варшави.

Львівський староста Ян Кіцький підтримує прохання єзуїтів про дозвіл розібрати аварійну Єзуїтську хвіртку та збудувати на її місці нову браму від фундаменту. Він закликає президента та магістрат Львова невідкладно ухвалити позитивне рішення заради громадської безпеки.

Адреса листа, надісланого Фердинандом Кіцьким президентові, бурмистрам і райцям міста Львова.

Президент Коронного трибуналу ксьондз Фердинанд Кіцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Від імені Трибуналу та від себе особисто він висловлює взаємні побажання гараздів і Божого благословення, засвідчуючи свою повагу.

Папа Климент XIII в емоційному листі закликає короля Іспанії Карла III скасувати або призупинити декрет, що прирікає орден єзуїтів на цілковите вигнання з іспанських територій. Він наголошує на невинності та заслугах усього згромадження й застерігає від духовних і моральних наслідків колективної відповідальності.

Юзеф Кліцький звертається до президента Львова Бема щодо стельмаха, який погано полагодив коляску львівського підсудка, а за необхідні виправлення безпідставно вимагає додаткової оплати. Автор листа просить приборкати зухвалість ремісника.

Ян Клішовський, королівський секретар, сповіщає владу Львова про своє заплановане весілля з Маріанною Коссаковською, донькою коморника Більської землі. Він звертається до райців із проханням про благословення та запрошує їх на урочистість, призначену у Варшаві на 22 листопада 1699 року.

Войцех Клодавський звертається до київського воєводи з проханням про протекцію та рекомендаційний лист до львівського магістрату у справі проти кравця Мужинського. Цей міщанин, скориставшись зв'язками при дворі коронної хорунжини, незаконно й насильно вигнав шляхтича разом із майном з орендованого будинку, а згодом почав затягувати судовий процес.

Рудківський парох Станіслав Клозінський відкидає перед руським воєводою звинувачення в нібито залякуванні та вибиванні свідчень у єврея Шраєра. Він просить адресата посприяти у виконанні вигідного для себе декрету перемишльського гродського суду.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Київський воєвода Адам Кисіль, затриманий хворобою в Низкиничах, надсилає коронному інстигаторові сеймову реляцію разом із документами, що засвідчують його вірність і заслуги перед Річчю Посполитою. Він звертається з проханням про пораду щодо їх подання послам, а також про захист його доброго імені від несправедливих звинувачень і кривдних чуток.