Каталог джерел

Король Сигізмунд I підтверджує, що площа за костелом францисканців, надана для розташування королівських військових гармат, є міською, а не замковою власністю. Монарх зобов'язується повернути цю ділянку львівським райцям одразу після облаштування іншого місця для артилерії.

Міколай Гадзевич повідомляє доктору Купінському про клопоти в королівській канцелярії, у гетьмана та луцького підкоморія з метою отримання лібертації для Львова, згадуючи про витрати на цю мету. Також звертається з проханням проконтролювати його приватні майнові справи та питання боргів у місті.

Галецький інформує зі Сьроди про суперечки під час сеймику, спробу його зриву та питання розподілу гіберни. Анонсує подальшу інформацію в окремому листі; частина звіту та приписки залишається нерозбірливою.

Фабіан Гедимін звертається до поручника Михайла Вольського з покірним проханням про короткострокову позику пахолчих і товариських панцирів, а також карвашів та мисюрок.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Повідомлення про прибуття імперських військ на зимові квартири. Автор наказує бурмістрам підготувати провіант і фураж до його прибуття; кінцева клаузула не була повністю прочитана.

Король Сигізмунд I Старий забороняє владі Львова відчиняти міські брами в нічний час на прохання шляхти та можновладців через воєнні загрози на прикордонні, допускаючи виняток лише у випадках нагальної та найвищої державної потреби. Водночас він забороняє будь-кому чинити тиск на райців під загрозою суворих королівських кар.

Станіслав Гожевський повідомляє Яну Яблоновському про відправлення векселя та відповіді від влади Ґданська, а також про переполох серед саксонських військ, які стягують провіант до Торуня. Автор просить про подальші розпорядження, не бачачи потреби довше залишатися у Свеці.

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського в регулярному надсиланні листів з кожною поштою. Він віддається під його опіку та просить надати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичення грошей через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також другий контакт.

В. Голодинський висловлює глибоке співчуття з приводу нещасть, що спіткали Львів, і запевняє у своїй незмінній прихильності та підтримці зусиль міського синдика. З нагоди великодніх свят він висловлює владі міста побажання добробуту та відродження разом із Воскресінням Христовим.

Автор відкидає виправдання міста щодо грошей. Стверджує, що не кривдить мешканців, але не може довше утримувати людей, які служать без платні, за власні кошти.

Познанський каштелян Мельхіор Ґуровський просить руського воєводу про заступництво над своїми маєтками та звільнення їх від зимових військових постоїв. Він також повідомляє про заходи прибічників принца Конті у Великопольщі в очікуванні наближення сеймика.

Мельхіор Гуровський дякує Яну Станіславу Яблоновському за заступництво та звільнення своїх маєтностей від тягаря військових постоїв, обіцяючи взаємну допомогу під час реалізації асигнацій. Водночас він доручає опіці руського воєводи справу клієнта, який домагається справедливості.

Ґуровський скаржиться на повторну асигнацію гіберни попри квитанції львівської комісії. Називає денну суму шістнадцять злотих і утримання депутатів, просить їх відкликати, згадує параліч та неподані квитанції.

Александр Гуровський запевняє воєводу Яна Яблоновського в докладанні зусиль для якнайшвидшого стягнення належних сум після майбутнього сеймику. Він також повідомляє про свій майбутній виступ перед військовою комісією з метою спростування неправдивих звинувачень і просить про подальшу протекцію.

Александр Гуровський повідомляє Яна Яблоновського про свої господарські справи в Олькуші та заплановане одруження за порадою познанського воєводи. Просить адресата про рекомендаційні листи й протекцію в конфедератських справах, запевняючи у цілковитій готовності прислужитися на прийдешніх сеймиках.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Даровський відкидає вимогу сплатити податки за період до набуття кам’яниці. Він описує зруйнований дах, воду, що підмиває фундамент, і постій військових; просить зважити на стан будівлі та надати письмову відповідь.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

А. Дрогомир, посилаючись на універсал командувача російських військ князя Гессен-Гомбурзького, наказує магістрату Львова надати 32 підводи та продовольчі пайки для військових гарнізонів, що відкликаються. Він також визначає формальну процедуру звільнення охоронних залог у князівській канцелярії.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Король Сигізмунд II Август суворо наказує львівському бурмистрові та райцям дотримуватися годин зачинення міських брам під загрозою покарання, забороняючи відчиняти їх уночі, окрім випадків крайньої потреби, а також оголошує про покарання кожного, включно зі шляхтою, хто силував би до вступу в місто.

Францішек Замойський повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про з'їзд щуровецького старости з людьми, які зводили наклепи на короля. Також він запевняє у намірі задовольнити невирішені фінансові претензії після прибуття до Львова.

Францішек Замойський звертається до адресата з проханням про протекцію в королівській скарбниці у Кракові для військових депутатів, які домагаються виплати заборгованої платні. Він прагне якнайшвидшого владнання справи, щоб вояки з грошима неушкодженими й швидко повернулися до своїх хоругов.

Францішек Замойський просить руського воєводу про підтримку перед королівським скарбом депутатів, виряджених прусським стольником. Він звертається з проханням призначити представника, який допоможе їм у якнайшвидшому залагодженні справи.

Адреса листа Францішека Замойського до волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Містить титулатуру адресата з переліком підпорядкованих йому староств.

Францішек Замойський дякує воєводі Яблоновському за слова розради та співчуття, надіслані після смерті його рідного брата. Запевняє в пошані, якою покійний обдаровував адресата, та засвідчує власну покору й відданість.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам і пекарям збудувати хлібні ятки та вічно торгувати хлібом, аби зарадити місту після пожежі. Дохід із чиншу з цих яток монарх призначає на відбудову міських укріплень та громадських споруд, зобов’язуючи владу щороку звітувати перед громадою.

Король Сигізмунд Август передає місту Львову терміном на шість років прибутки від чопового податку, сплачуваного міщанами, які не постраждали від пожежі, з призначенням на відбудову спалених веж, гармат і міських укріплень. Натомість львівський магістрат зобов'язується після закінчення цього періоду скласти повний фінансовий звіт щодо зібраних коштів.

Шимон Збоїнський разом із небожем Якубом звертаються до Францішека Глоговського щодо незаконного відібрання коня зі збруєю в їхнього слуги підстаростою та людьми з Руди. Автори просять покарати винного за зухвальство та негайно повернути тварину.

Король Генріх Валуа підтверджує права та привілеї львівського стрілецького (куркового) братства, первинно надані Сигізмундом II Августом. Документ наказує плекати вправи зі стрільби з арбалетів та рушниць, забезпечує стрільцям податковий імунітет і гарантує щорічні виплати з міського скарбу.

Автор пояснює, що мусив виїхати до Бродів через мандат, виданий ясновельможним краківським паном. Він шкодує, що не може служити адресатам на призначеній комісії; згадує поганий стан здоров’я та гетьманські накази як перешкоди. Датовано в Бродах 26 квітня 1723 року.

Військовий суддя Миколай Карменський просить львівських райців про короткострокове позичення міського ката для здійснення страти солдатів, засуджених до смерті в таборі під Свіржем. При цьому він запевняє у негайному відісланні ката назад після виконання вироків та в належній винагороді.

Станіслав Конєцпольський висловлює обурення через те, що львівський магістрат викликав орендаря його сандомирських мит до Трибуналу. Гетьман вимагає відмовитися від позову, посилаючись на сенаторські привілеї та давнє судове рішення в аналогічній справі.

Гетьман Станіслав Конецпольський висловлює невдоволення діями львівської влади у судових справах брідських міщан та Голуба, заявляючи про вжиття відповідних заходів. Він також звертається до питання квартирування регіменту Денгоффа в міських селах, наказуючи припинити утиски та незаконні грошові побори з підданих.

Краківський каштелян Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, який переселяється до міста. Він просить магістрат прихильно прийняти його до громади міщан і надати йому міські права.

Гетьман Станіслав Конєцпольський визнає правоту міста Львова у суперечці з перськими купцями, які порушили львівське право складу. Зважаючи на відсутність корисливих намірів із боку міської влади та співчуття до чужоземців, він, утім, схилив синдика до укладення з ними мирової угоди.

Гетьман Станіслав Конєцпольський повідомляє владу Львова, що хоча перські купці порушили львівське право складу, зі співчуття та згідно з наміром райців він посприяв укладенню з ними угоди за посередництвом міського синдика. Він зазначає, що ця справа має послужити застереженням для інших іноземних купців, аби ті не оминали права складу.

Гетьман Станіслав Конєцпольський висловлює обурення з приводу того, що влада Львова викликала орендаря сандомирського мита до Коронного трибуналу, і вимагає припинити судовий процес. Він нагадує про сенаторські права на отримання прибутків та покликається на вигідний для себе правовий прецедент часів свого попередника.

Гетьман Станіслав Конєцпольський втручається перед владою Львова на захист свого лікаря Якуба, якому передчасно наказали звільнити орендований замарстинівський фільварок. Він вимагає залишити лікаря в оренді, аргументуючи це понесеними ним витратами на господарство та готовністю сплачувати до міської скарбниці суму, рівну пропозиції конкурента.

Гетьман Станіслав Конецпольський відповідає львівському магістрату на спірні питання та обіцяє рішуче відреагувати на неправомірне обтяження бідного люду витратами на постій з боку полку Денгоффа. Повідомляє про видані накази, покликані припинити сваволю військових і забезпечити справедливість скривдженим.

Гетьман Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, засвідчуючи його чесноти та гідність. Він просить райців охоче надати йому міське право.

Гетьман Станіслав Конєцпольський звертається до влади Львова з терміновим проханням про позику амуніції з огляду на очікуваний татарський напад. Водночас він запевняє, що всі надані запаси будуть повернуті в тій самій кількості та вазі після прибуття транспорту з Гданська.

Станіслав Конєцпольський дякує підкоморію чернігівському за успішне проведення прикордонного з'їзду з Московією та висловлює сподівання на швидке втихомирення козацьких заворушень. Гетьман також обіцяє нагадати королю про труди й заслуги адресата для блага Речі Посполитої.

Гетьман Станіслав Конецпольський доручає чернігівському підкоморію посольську місію до Війська Запорозького з метою підтримання дисципліни та збереження миру із союзними татарами. Він наказує йому тісно співпрацювати з канівським старостою і простежити за спаленням козацьких човнів.

Сильно пошкоджений лист Станіслава Конецпольського до чернігівського підкоморія, у якому порушено питання оборони кордонів, московських справ, козаків та майбутньої комісії.