Каталог джерел

Джордж Васт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення з Ґданська скрині білих чарок через візника Казимира на замовлення пана Зайлера. Просить прийняти вантаж у належному стані та сплатити кошти за його перевезення.

Генеральний офіціал львівський Ян Дрогобич здійснює трансумпт угоди 1499 року, укладеної між кустошем львівських францисканців Валентієм та плебаном Яном із Чишок, на прохання тодішнього плебана Бернарда Колачека. Ця угода врегульовувала питання заборгованих снопових десятин, участі у витратах на ремонт греблі та розподілу прибутків від вилову риби у ставі в Чишках.

Вєнявський просить, щоб воєвода мав про нього добру думку. Сповіщає про здоров'я родини, богослужіння та спільні трапези. Приписка стосується листа синдика та розрахунків за гіберну.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Король Сигізмунд I розв’язує суперечку про підсудність між міською радою Львова та старостою Станіславом Одровонжем, підтверджуючи юрисдикцію магдебурзького права над усіма приїжджими та купцями, які перебувають у місті, на передмістях та під Високим замком. Судову компетенцію старости обмежено виключно справами про вбивства та напади на житло, скоєні в межах замкової юрисдикції.

Антоні Гойґлін-молодший підтверджує безпечне прибуття до Ґданська, дякує за виявлену дружбу, виправдовує затримку з листом і повідомляє про від'їзд [батька?] морем до Амстердама 27 травня.

Вроцлавський купець Томаш Ґірнотт повідомляє Сенат Львова про боргове зобов'язання на суму понад 624 імперських талерів, яке мав перед ним покійний львів'янин Ян Лібшваґер. Він просить міську владу накласти арешт на майно боржника та продати його з торгів, що дозволить задовольнити вимоги кредиторів без необхідності здійснення дорогої поїздки з Вроцлава.

Сестри Францішека Глоговського звітують братові про польові роботи, хід посівної та господарські труднощі, спричинені непокорою селян і втечами підданих. Вони також повідомляють про збитки на пасіці та відсутність повного реєстру посівів через від'їзд пані Антоніни.

Єжи Гласнапп заявляє про готовність супроводжувати Яна Яблоновського під час в'їзду до Свеця із загоном, зібраним у Радзині, просячи уточнити дату з'їзду. Він також повідомляє про перебування генерала Брандта та плоцького воєводи у Ґданську.

Томас Гордон звертається до Артура Форбса з проханням надіслати зразки та придбати добротне сукно відповідних кольорів, так щоб воно надійшло до початку ярмарку в Ярославі. Нагадує про дану обіцянку щодо вчасного доправлення, а в приписці згадує про продаж власного коня.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Ґордон пише про труднощі з пошуком відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Ґданська та перебування короля в Жовкві.

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Александр Гродзицький дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлені добродійства та зичливу підтримку, надану його рідному братові. Він висловлює довічну вдячність усієї родини та запевняє в готовності до подальших вірних послуг.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Висока вода затримує подорож Г’юсона. Він просить продавати товари навіть дешевше, стягує борги з Вольфа Гіршеля, Янася та Бера Шмуля й обмірковує розрахунки через Вроцлав і наумбурзький ярмарок.

Не отримавши боргів вчасно, Г’юсон обмірковує поїздку на ярмарок до Наумбурга. Просить продати залишки товарів навіть дешевше й скаржиться на лінивого слугу Джорджа Ліндсея.

Г’юсон повідомляє, що запакував тафту для короля на своєму возі разом із власними товарами. Планує подорож до Тарнова, згадує брак і дорожнечу позументів та відсутність новин.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон домовляється про прийняття товарів і сплату боргів у Варшаві. Описує вади тканин, відмови та обіцянки платежів; залишається в місті, щоб зібрати гроші перед подорожжю.

Г’юсон повідомляє про стягнення боргів і вексель до Ґданська. Зазначає повну сплату одного боржника та коментує затягування завершення сейму через приватні інтереси.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон дякує за рекомендацію, завдяки якій купив товар у кредит. Планує торгувати на малих ярмарках, описує перевезення до Кракова та нарікає на коня за 22 [валюта непевна].

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон відмовляє в кредиті клієнтці з поганою платіжною репутацією. Нагадує Берові Шмулю про обіцянку сплатити 400 [валюту не вказано] та просить товари для ярмарку в Кросні.

Купець просить Форбса надіслати тканину й широкі срібні позументи для зацікавленої шляхтянки. Дозволяє продавати власні товари дешевше від зазначеної ціни, щоб отримати готівку.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Павло Бжовський повідомляє бурмистрові Львова про заходи при королівському дворі щодо сублевації у трибунальських справах і радить надіслати готовий проєкт листа на підпис королю. Він також викладає питання виконання баніції щодо Кєменчанина, справу купців та інтересів Манлі, наказуючи тримати лист у суворій таємниці.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Коронний конюший Єжи Дідушицький заступається перед владою Львова за майстра-цирулика Антонія та його челядника, які відбувають покарання ув'язненням, просячи дарувати їм решту терміну з огляду на їхні заслуги в лікуванні його здоров'я. При цьому він висловлює переконання, що кількатижневий арешт став достатньою наукою, яка остудила їхнє зухвальство і принесла виправлення на майбутнє.

Анна Дольська висловлює смуток через те, що її сестра не виконала волі краківського воєводи і відсутня у Львові. Вона просить адресата не тримати на неї образи, запевняючи у своїй вірності та готовності зробити інші послуги.

Міхаель Екміллер повідомляє Матіаса Форбса про вжиті юридичні кроки та вексельні розрахунки щодо боржників, зокрема Галтерса й Нейлора, а також про відправлення товарів. Він висловлює побоювання щодо стягнення належних сум і просить надіслати подальші докладні вказівки.

Ебергардт Енгельгардт підтверджує отримання 1399 талерів від Міхаеля Шмідлера та повідомляє Артура Форбса про відправлення скрині й двох пак із золотими та срібними галунами. Пояснює підвищення цін подорожчанням срібла і просить про подальші торговельні розпорядження.

Фердинанд Енґельгардт повідомляє Артура Форбса про повернення з Веліхова затриманої бочки юхти, бідкаючись через псування шкір унаслідок промокання, що завдасть значних збитків. Він також сповіщає про стан ринку, ціни на московські шкіри та інші пропоновані товари.

Відправники просять пана Брауна надати інформацію стосовно хорунжого, а також роз'яснити ситуацію з передачею грошей безпосередньо до канцелярії без оформлення розписки (реверсу). У приписці наказують призупинити виплату коштів татарському хорунжому до моменту їх фактичного отримання.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує владі Львова за дотеперішню прихильність і знову рекомендує свого сина, ксьондза-абата, який претендує на львівське пробоство. Він запевняє у вдячності та молитвах за добробут райців в очікуванні на рішення архієпископського суду.

Завадзький повідомляє воєводу про виконання доручень у Мостиськах, заготівлю провіанту та відправлення коня. Також сповіщає про врегулювання паном Вінявським справ щодо сасецької оренди, надсилає копію інтерцизи й обіцяє незабаром повернутися до Львова.

Валентій Залеський повідомляє воєводі Яну Станіславу Яблоновському про успішне прибуття до Торуня та про затримки з прийомом збіжжя з вини варшавських урядовців. Також інформує про необхідність сплати торунського мита, а також про низькі ціни на збіжжя та брак попиту на полотно.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про підготовку та направлення під його командування людей, передбачених законом і розпорядженням. Авторка листа ввіряє виправлених жовнірів опіці адресата, висловлюючи вдячність за його незмінну прихильність.

Александр Зоммер передає через подавця листа Артуру Форбсу суму 30 флоринів на сплату отриманої позики, вибачаючись за зволікання. При цьому він висловлює глибоку вдячність за надану у скруті допомогу та засвідчує довічну готовність до послуг.

Петтер Соммервелл згадує попередні розмови в Кракові та просить Артура Форбса надати відомості про дії Роберта Форбса, а також письмово заступитися перед Альбертом Моллером, щоб запобігти подальшим фінансовим збиткам. Він також просить про стриманість і збереження таємниці та передачу відповіді на ім'я дружини через свою можливу відсутність.

Петтер Соммервелле закликає Артура Форбса до мирного врегулювання фінансової суперечки та прийняття в рахунок сплати боргу 200 штук тафти. Він звертає увагу на нечесні дії повірених і просить виявити розуміння замість збільшення його збитків.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про замовлені сувої вроцлавського пакувального полотна та виправдовує затримку з поверненням грошей тривалим продажем товарів. Він також просить передати листа панові Мейтленду та стягнути з нього 1000 флоринів у рахунок свого боргу.

Томас Камінг надсилає Артуру Форбсу листування з капітаном Александром Барклаєм із проханням передати йому відповідь. Він також звертається з проханням допомогти певній удові стягнути з капітана належні їй гроші.

Томас Камінґ повідомляє Артура Форбесса про передачу його слузі ста флоринів для оплати восьми возів. Він перепрошує за труднощі та просить про терпіння, пояснюючи це застоєм у торгівлі та відсутністю прибутку від продажу вина.

Томас Каммінг повідомляє про намір відвідати Артура Форбса, щоб повернути позику відповідно до попередньої обіцянки. Він також просить замінити куплену у Львові тафту на інші товари через прикрий випадок.

Жан Камоцький інформує Яна Яблоновського про поточну воєнну ситуацію в Європі, зокрема про очікувану капітуляцію Савої, бойові дії у Фландрії та морські маневри. У приписці він просить про допомогу у врегулюванні боргу, взятого в Парижі графом Лещинським, за якого Камоцький поручився.

Король Стефан Баторій здійснює трансумпт і підтвердження шістнадцяти декретів 1578 року, виданих у спорах між радою та поспільством Львова і львівським старостою Миколаєм Гербуртом з Фульштина. Документ вирішує, зокрема, питання обрання райців, міської та замкової юрисдикції, ключів від брам, постою, податкових повинностей та користування млинами.